Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.13. Основні підходи до діяльності провайдерів, що існують у закордонних законодавствах

1.      Провайдер несе відповідальність за всі дії користувачів
незалежно від наявності в нього, як у суб'єкта права, знання
про чинені дії.

2.      Провайдер не несе відповідальності за користувачів у
тому випадку, якщо виконує визначені умови, пов'язані з ха­
рактером надання послуг і взаємодією із суб'єктами інфор­
маційного обмілу й особами, чиї права порушуються діями
користувачів.

3.      Провайдер не відповідає за дії користувачів.

Уваги заслуговує і проблема відповідальності інфор­маційних посередників (provider, intermediary service provider, on-line service provider, provider of access, provider of the informational content, ISP, ASP).

Детально зобов'язання провайдерів визначені в Дирек­тиві Європейського Союзу «Про електронну комерцію». Ди­ректива закріплює, що провайдер не несе відповідальності за передану інформацію у випадку, якщо він не ініціює її пере­дачу, не вибирає її одержувача і не впливає на цілісність пе­реданих даних. Провайдер також не несе відповідальності за зміст інформації користувачів, що тимчасово зберігається на сервері, якщо він не змінював її і, будучи сповіщений про не­законний зміст, вивів ії із системи.

До правового регулювання міжнародної торгівлі мають відношення більш тридцяти конвенцій, типових законів і правил. У процесі приведення зазначених документів у відповідність вимогам електронного співтовариства викорис­товуються такі відомі міжнародні організації, як UNCI-TRAL, Міжнародна організація цивільної авіації, неурядові організації — Міжнародна торговельна палата, Міжнародна асоціація авіатранспорту й ін. Так, Центром сприяння ООН процедурі і практиці для керування, комерції і транспорту в рекомендаціях від 15.03.1999 року відзначений той факт, що, відповідно до норм деяких міжнародних конвенцій, еле­ктронні дані (контракти) не можуть бути представлені як до­кази, тобто вони позбавлені позовної сили. Це, у свою чергу, створює бар'єри в розвитку електронної комерції порівняно з традиційною комерційною практикою. З позовною силою тісно пов'язані міжнародне визнання і виконання рішень судів з цивільних справ.

Зауважимо, що на сьогоднішній день у світі існує єдиний акт, що визнає електронні документи як докази. Мова в да­ному випадку йде про Регламент Ради ЄС №44.2001 від 22.12. 2000 року «Про юрисдикцію, визнання і виконання рішень судів по цивільних і торговельних справах». Відповідно до статті 23 Регламенту, як докази, визнаються контракти в електронній формі у взаєминах між державами-членами Європейського Союзу.