7.2.3. Особливості впровадження системи управління витратами у свинарстві

7.2.3. Особливості впровадження системи управління витратами у свинарстві

Процес підготовки до впровадження системи управління витратами в такій галузі тваринництва, як свинарство, відбувається у три етапи.

На першому етапі здійснюють аналіз виробничо-господарсь­ких особливостей підрозділу:

визначають рівень господарської самостійності;

розробляють схему руху ресурсів, що надходять у підрозділ;

складають схему руху продукції, яка передається в інші підрозділи або реалізується за межі господарства;

аналізують результати діяльності підрозділу за попередні періоди.

Як правило, єдиним об’єктом формування витрат тваринництва на свинофермі є виробництво тваринницької продукції.

Готують такі основні вихідні документи:

1. Положення про внутрігосподарські відносини в господарстві.

2. Положення про структурний підрозділ господарства.

3. Внутрігосподарський договір між дирекцією господарства та свинофермою.

4. Посадові інструкції для завідуючого фермою і бухгалтера ферми.

Загальними положеннями внутрігосподарського договору передбачено:

перелік майнових ресурсів, який дирекція передає підрозділу для виробництва продукції та надання послуг;

обсяги виробництва продукції та внутрігосподарські ціни на неї;

обсяги постачання ресурсів і внутрігосподарські ціни на них;

виробничий бюджет та бюджет доходів і витрат;

При складанні бюджетів можливі два варіанти економічних відносин:

Використання реальних ринкових цін як єдиних інструментів оцінки витрат та доходів підрозділу. Всі матеріальні виробничі ресурси ферми як власного виробництва, так і куплені оцінюються у витратах підрозділу за реальними ринковими цінами відповідних ресурсних ринків, як і вироблена продукція при її оприбуткуванні чи передачі дирекції. Різниця між вартістю продукції у ринкових цінах та витратами на її виробництво є умовним прибутком підрозділу та базою мотивації його персоналу. Даний варіант дає можливість підготувати підрозділ до самостійного функ­ціонування в умовах ринку.

Використання фіксованих ринкових (внутрішніх) цін як для оцінки виробленої продукції, так і для обліку використаних ресурсів на її виробництво. Даний варіант дає можливість керівникам та спеціалістам підрозділу підготуватися до пошуку ринкової інформації, самостійного складання річних бюджетів доходів і витрат, їх контролю протягом року, тобто до самостійності в рин­кових умовах.

Прибуток, який визначається в бюджеті як різниця між вартістю виробленої продукції та витратами на її виробництво, використовується лише для оцінки ефективності вибраного напряму гос­подарювання.

Як правило, враховуючи недостатню економічну й маркетингову підготовку завідуючого фермою і бухгалтера ферми, у більшості гос­подарств під час упровадження системи управління витратами у
свинарстві застосовується другий варіант економічних відносин.

Важливим документом упровадження системи управління витратами у свинарстві є виробничий бюджет підрозділу — перелік усіх запланованих доходів та витрат, пов’язаних з виробництвом продукції з метою визначення його очікуваної прибутковості.
У тваринництві цикл відгодівлі тварин з календарним роком не збі­гається. Тому виробничий бюджет доцільніше складати на цикл відгодівлі та на рік.

Виробничий бюджет складається з двох таблиць. У першій з них зазначаються й розраховуються вихідні дані, які необхідно мати при безпосередньому формуванні бюджету (кількість поголів’я, його продуктивність, тривалість циклу відгодівлі, жива маса тварин при реалізації, вихід гною тощо).

У другій таблиці — виручка від реалізації (дохід), витрати та результат, тобто власне сам виробничий бюджет. Показники наводяться загалом по підрозділу і в розрізі двох груп тварин, а саме: поросята віком до двох місяців (з урахуванням основного стада), молодняк і доросла худоба на відгодівлі.

Складання бюджету починається із заповнення першої таблиці. Спочатку, виходячи з наявності приміщень, робочої сили, забезпеченості кормами та іншими ресурсами, визначається кількість поголів’я. Далі планується продуктивність тварин на підста­ві рівня їх годівлі, якості кормів, породного складу, середнього віку маточного поголів’я, технології вирощування й системи утримання. Після цього складається помісячний і річний рух поголів’я по фермі на плановий рік.

Кількість органічних добрив розраховується на основі середньорічної кількості поголів’я та нормативного виходу гною від кожної групи тварин. Одержані дані заносять у першу таблицю виробничого бюджету.

Стосовно продуктивності тварин можуть розроблятися кілька варіантів продуктивності, виходячи з того, чи використовуватимуться в годівлі білково-вітамінні добавки та які результати господарювання при цьому очікуються. Далі визначають кінцеві види продукції, які будуть отримані від виробництва. Такими видами продукції для свинарства є: продукція вирощування поросят віком до двох місяців, продукція вирощування молодняку і дорослої худоби на відгодівлі та гній.

Що стосується ціни кожного виду продукції, то вона повинна максимально наближатися до можливої ринкової ціни (на момент складання бюджету) за тими каналами реалізації, які господарство збирається використовувати. При цьому вся вироблена тваринницька продукція незалежно від того, реалізовується вона чи використовується для подальшого виробництва в господарстві, повинна оцінюватися за ціною реалізації (фіксованою ціною).

Після визначення дохідної частини обчислюється другий розділ бюджету, в якому вказуються всі витрати, пов’язані з даним виробництвом. Витрати доцільно розмежувати на змінні, постійні й фіксовані.

Змінні витрати — це витрати, розмір яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції:

оплата праці працівників, рівень якої безпосередньо пов’я­заний з обсягом виробленої продукції;

витрати на продуктивний (основний) корм;

витрати на реалізацію продукції;

плата за користування короткостроковими кредитами, необхідними для здійснення даного виробництва;

інші змінні витрати.

Розглянемо статті змінних витрат та порядок їх розрахунку стосовно свиноферми.

Оплата праці

1) оплата праці операторів з догляду за:

— поросятами віком два—чотири місяці;

— ремонтним молодняком;

— молодняком і дорослою худобою на відгодівлі;

2) оплата праці різноробочих, зайнятих на доробці кормів. Визначається шляхом множення оплати праці різноробочих на питому вагу продуктивного (основного) корму в його загальній кіль-
кості (у кормових одиницях);

оплата праці керівників та спеціалістів підрозділу (залежно від середньої оплати по фермі). Обчислюється множенням оплати праці керівників і спеціалістів на питому вагу змінних витрат у загальному фонді оплати праці (без урахування фонду оплати праці керівників і спеціалістів).

Витрати на продуктивний (основний) корм

Для планування витрат на корми складається окрема таблиця «Розрахунок потреби та вартості кормів», у якій вказуються усі статево-вікові групи, кількість тварин у цих групах, потреба в різ-
них видах кормів на голову, загальна кількість кормів, що будуть спожиті тваринами у даному виробництві, й витрати на них. Окремо визначаються витрати кормів (у кормових одиницях) на підтримання життя тварин і на продукцію. За основу розрахунку кількості підтримувального корму беруть нормативи на 100 кг живої маси. Кількість продуктивного (основного) корму дорівнюватиме різниці між кількістю всіх кормів і підтримувального корму. Вартість кормів встановлюється за внутрігосподарськими цінами.

Постійні витрати — це витрати, розмір яких змінюється при збільшенні або зменшенні кількості поголів’я:

оплата праці працівників, рівень якої безпосередньо пов’я­зується з обслуговуванням поголів’я;

витрати на підтримувальний корм;

витрати на засоби захисту тварин.

Розглянемо статті постійних витрат та порядок їх розрахунку.

Оплата праці

1) оплата праці операторів з догляду за дорослим поголів’ям (свиноматки, кнури);

2) оплата праці різноробочих, зайнятих на доробці кормів. Визначається як різниця між сумою оплати взагалі та сумою оплати, віднесеної до змінних витрат;

оплата праці керівників і спеціалістів підрозділу (залежно від середньої оплати по фермі). Розраховується як різниця між сумою оплати взагалі й сумою оплати, віднесеної до змінних витрат;

оплата праці інших працівників ферми.

Витрати на підтримувальний корм беруть з таблиці «Розрахунок потреби та вартості кормів».

Витрати на засоби захисту тварин

Виходячи із запланованих ветеринарних заходів, норм витрат ветеринарних медикаментів та кількості поголів’я, що обслуговуватиметься, обчислюють потреби засобів захисту тварин. Суму витрат на засоби захисту визначають шляхом множення кількості цих медикаментів на їхню ціну.

Фіксовані витрати — це витрати, що безпосередньо не змінюються при зміні обсягів виробництва й кількості поголів’я:

витрати на освітлення та обігрівання тваринницьких приміщень;

орендна плата;

ремонт;

роботи й послуги;

інші незмінні витрати.

Розглянемо статті фіксованих, або незмінних, витрат і порядок їх розрахунку.

Витрати на освітлення та обігрівання тваринницьких приміщень

Вартість електро- й газопостачання розраховується, виходячи з потреби електроенергії та газу на плановий рік і внутрішніх цін на дані ресурси.

Орендна плата

За основу розрахунку можна взяти нарахування амортизації.

Ремонт

Витрати на ремонт визначають, виходячи з фактичних витрат за попередній рік з урахуванням прогнозу інфляції цін на перспек-
тиву або планової кількості ремонтів.

Роботи й послуги

Ця стаття містить послуги автотранспорту та транспортні роботи тракторів. Вартість послуг обчислюють на основі планових обсягів робіт і внутрігосподарських тарифів на одиницю роботи.

Інші фіксовані витрати

До цієї статті входять витрати на підстилку та малоцінні і швидкозношувані предмети. Загалом витрати на підстилку необхідно відносити до постійних, тобто пов’язаних з поголів’ям. Проте якщо на фермі щодня незалежно від поголів’я завозять сталу кількість підстилки, то дані витрати можна вважати фіксованими. Вартість витрат визначають, виходячи з потреби в підстилці й малоцінних і швидкозношуваних предметах та внутрігосподарських цін на них.

Після обчислення всіх витрат розраховують показник «Очікуваний прибуток». Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації та загальною сумою витрат на виробництво продукції.

За допомогою виробничого бюджету можна визначити беззбитковий рівень виробництва продукції, мінімальну ціну реалізації продукції для покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом запланованої кількості продукції, та рівень прибутко­вості.

Перший показник дозволяє оцінити мінімальну кількість продукції за певної ціни (беззбитковий рівень виробництва), другий —
мінімальну ціну реалізації за запланованої кількості продукції (беззбиткова ціна реалізації), третій показник характеризує ефективність здійснення виробництва в тих умовах, що склалися в гос­подарстві, а також показує, на скільки відсотків може бути зни-
жена реалізаційна ціна, щоб при цьому підрозділ не мав збитків від здійснення даного виробництва.

Бюджет доходів та витрат — це перелік усіх грошових надходжень і витрат підрозділу за певний період часу — протягом року. Його починають формувати після завершення розробки вироб-
ничого бюджету.

Складання бюджету здійснюється за формою «Бюджет доходів та витрат».

Розглянемо детально його структуру й порядок заповнення.

Початковий грошовий баланс — тут показують залишок кош-
тів на кінець попереднього періоду. Визначається як різниця між сумами грошових надходжень і виплат.

Виручка від реалізації продукції тваринництва — з виробничого бюджету у графу «Разом за рік» переносять необхідну інформацію. Помісячні показники розраховують, виходячи з помісячного надходження продукції та внутрігосподарських цін на неї.

Змінні, постійні та фіксовані витрати — в графу «Разом за рік» з виробничого бюджету переносять необхідні дані (у розрізі статей витрат). Помісячну розбивку здійснюють таким чином:

за змінними витратами — норматив витрат (у розрізі статей) на один центнер продукції множиться на вихід продукції за відповідний місяць;

за постійними витратами — норматив витрат (у розрізі статей) на одну голову множиться на середню кількість поголів’я за відповідний місяць;

за фіксованими витратами електроенергія та газопостачання відповідно до планового використання ресурсів, а решта — пропорційно 12 місяцям;

Наявні грошові кошти — різниця між сумою грошових надходжень (враховуючи початковий грошовий баланс) та сумою грошових виплат. Якщо витрати на кінець певного періоду перевищують надходження, то значення рядка «Наявні грошові кошти» є від’ємним.

Залишковий грошовий баланс — дорівнює сумі наявних грошових коштів і нових кредитів, отриманих у відповідному місяці, за мінусом суми сплаченого короткострокового кредиту та відсот­ків за ним.

У правильно складеному бюджеті залишковий грошовий баланс на кінець періоду планування повинен дорівнювати залишковому грошовому балансу в графі «Разом за рік», розрахованому на основі сумарних показників надходжень і витрат даної графи.

На третьому етапі впровадження системи управління витратами по фермі здійснюють:

розробку моделі контролю за виконанням завдань, визначених у виробничому бюджеті;

розробку схеми документообігу;

уточнення порядку ведення обліку;

аналіз матеріального стимулювання;

складання проекту виробничого звіту;

навчання керівника та спеціалістів підрозділу.

Контроль за виконанням завдань може здійснюватися помісячно, поквартально і загалом за рік. В основу механізму контролю покладено порівняння планових завдань (за витратами, скоригованих на фактичний вихід продукції та поголів’я) з фактичними даними. З цією метою розробляються нормативи витрат (у розрізі статей):

за змінними витратами — на один центнер продукції;

за постійними витратами — на одну голову.

Нормативи розраховують у розрізі двох груп тварин:

поросята віком до двох місяців (з урахуванням основного стада);

молодняк і доросла худоба на відгодівлі.

Коригування планових витрат на фактичний вихід продукції та поголів’я проводиться шляхом множення відповідного нормативу витрат на фактичні дані з виходу продукції та поголів’я.

Щодо фіксованих витрат, то вони не коригуються, а порівнюються (в абсолютному виразі) планові показники з фактичними.

Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообігу, в якому передбачають послідовність проходження документів. Схема (графік) документообігу містить (табл. 7.1):

номер та назву документа;

строки складання документа й подання в бухгалтерію;

перелік відповідальних осіб за складання, затвердження, прийом та обробку документа.

Завданням обліку витрат та доходів по фермі є точне документальне відображення фактично використаних на виробництво продукції ресурсів, а також її своєчасне й повне оприбуткування. Облік витрат і виходу продукції свинарства ведуть на рахунку 23, субрахунку 2 «Тваринництво». По дебету рахунку відображають витрати на виробництво продукції, а по кредиту — вихід продукції. Фактичні витрати на виробництво продукції обліковують з деталізацією за групами (змінні, постійні, фіксовані) та за видами продукції.

Облік витрат і поголів’я здійснюють на аналітичних рахунках:

основне стадо, включаючи поросят віком до двох місяців;

вирощування поросят та відгодівля.

Відповідальність за організацію обліку витрат та доходів покладається на керівника підрозділу, за якісне ведення облікових реєстрів і складання звітності — на бухгалтера.

Для визначення розмірів річного стимулювання заліковим оціночним показником діяльності ферми є виробничо-госпо-дарський дохід від виробленої сільськогосподарської продукції. Для його обчислення планові бюджетні витрати коригуються на фактично вироблену продукцію та поголів’я:

множенням нормативу змінних витрат на один центнер продукції на фактично одержану кількість продукції;

множенням нормативу постійних витрат на одну голову на фактичну середню кількість поголів’я;

фіксовані витрати беруться на рівні планових показників.

До бюджетних витрат входить фонд річного підсумкового стимулювання на поточне авансування протягом року. Різниця між сумою скоригованих планових бюджетних витрат і фактичними витратами становитиме суму коштів річного матеріального стимулювання. Між окремими працівниками вона розподіляється пропорційно авансовій оплаті за виконану протягом року роботу в підрозділі.

Для аналітичного обліку витрат та виходу продукції застосовують виробничий звіт. У зв’язку з упровадженням у підрозділі системи управління витратами форма звіту потребує вдосконалення. Зокрема, фактичні витрати на виробництво продукції повинні обліковуватися за такими групами витрат: змінні, постійні й фіксовані.

Крім цього, у виробничий звіт додатково вводяться графи, в яких відображатимуться планові показники витрат у перерахунку на фактичну продукцію. Це дасть змогу виробничий звіт використати для проведення господарського аналізу.

Побудована таким чином модель управлінського обліку на свинофермі дозволить забезпечити дирекцію підприємства оперативною та своєчасною інформацією для ефективного управління діяльністю підрозділу.