7.3. Елементи ринку праці

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.

Попит на робочу силу - це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів, система оплати праці, кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Заробітна плата найманого працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище, не стійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.

Співвідношення попиту і  пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

Ø трудодефіцитна: попит перевищує пропозицію;

Ø трудонадлишкова: пропозиція перевищує попит;

Ø рівноважна: попит відповідає пропозиції (теоретичний ідеал).

Кон’юнктура складається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. (рис. 7.1.)

Більшість дослідників вважає, що товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила.

Товар „робоча сила” - не однорідний за соціальними, економічними, демографічними, національними, етнічними, професійно-кваліфікаційними, майновими й іншими ознаками. Робоча сила - товар специфічний. Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є живим організмом, з власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а з іншого він є виробничим ресурсом.

Специфічні риси товару робоча сила полягають у тому що він:

Ø товар робоча сила є живим товаром, купівля якого має назву найму. Відповідно продана таким чином робо­ча сила називається найманою робочою силою;

Рис. 7.1. - Попит і пропозиція ринку праці за класичною моделлю

Ø не відчужується від свого власника - найманого працівника в процесі купівлі продажу;

Ø передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту, найму працівника до його звільнення;

Ø відіграє значну роль у створенні доходів суспільства.

Ø не підлягає зберіганню, як інший товар;

Ø не приносить доходу, якщо його не продавати, і крім того потребує додаткових життєвих благ для його утримання;

Ø не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ;

Ø не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією;

Ø капіталоємний товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку;

Ø має обмежену мобільність. Для його територіального і професійного переміщення, між галузями чи під­приємствами слід створити відповідні умови;

Ø навіть після залучення у суспільне виробництво може претендувати на інше робоче місце, повторно ви­ходить на ринок праці.