Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.3. Загальні процеси, які відбуваються у масі плодоовочевої продукції під час зберігання

Післязбиральна обробка картоплі й плодоовочевої продукції спрямована на одержання однорідних фракцій за здатністю до збе­рігання. Сортуванням, калібруванням вдається забезпечити при­близну однорідність тієї чи іншої фракції плодів. При визначенні режиму зберігання враховують, що відкалібровані за розмірами плоди не завжди однакові за ступенем зрілості, пошкодженості, за хімічним складом. Зважають також на те, що умови вирощування, збирання та післязбиральної обробки неоднакові.

Різноманітність умов вирощування, збирання, післязбиральної обробки кожного виду продукції враховується стандартами на плоди та овочі. Визначені стандартами певні допуски свідчать, з одного боку, про те, що неможливо отримати більш однорідну продукцію, а з другого — що певний допуск за тим чи іншим показником не вплине на використання плодів певного цільового призначення. Партії плодів та овочів слід розглядати не як однорідну масу, а як таку, що складається із плодів здорових, травмованих, уражених хворобами, крупніших і дрібніших, більше або менше фізіологічно розвинених та різних компонентів (домішок, мікрофлори, повітря), шпарин. Особливо багато мікроорганізмів на бульбах, коренеплодах і плодах, які під час збирання падали на землю. Активність мікро­флори залежить як від стану об'єкта зберігання (стійкість проти хвороб, травмованість та ін.), так і від зовнішніх факторів (темпера­тура, вологість).

Для розуміння загальних процесів, що відбуваються в масі кожної партії будь-якого виду плодоовочевої продукції, треба знати деякі її особливості. Зокрема, її стійкість проти механічного травмування, сипкість, здатність до самосортування, теплофізичні властивості, ви­моги до вологості повітря. Для регулювання газового режиму й тем­ператури у сховищі важливо знати шпаруватість у насипі й тарі.

Відомо, що через високий вміст води у клітинах плодоовочевої продукції вона під час падіння травмується. Внаслідок цього у плодах утворюються закриті пошкодження, які виявляються пізні­ше у вигляді потемнілих плям на м'якоті картоплі чи на світлих плодах яблук і груш. Кількість травм нормується відповідними ста­ндартами. Пошкодження з порушенням тканин плодів і ягід не до­пускаються, а коренеплодів, бульб, головок капусти обмежується їх глибиною (кількістю листків на капусті та глибиною на бульбокоре-неплодах), оскільки пошкодження викликають активну діяльність патогенної мікрофлори, яка часто призводить до повної втрати яко­сті окремими плодами чи всією партією продукції, що зберігається. Висота падіння плодів на плоди не повинна перевищувати 40 см, а на тверде покриття — 30 см.

Сипкість плодів і овочів виражена менше, ніж зернових мас, але характерна для округлих плодів. Її треба враховувати при форму­ванні насипів у сховищах та буртів. Природний кут їх нахилу при цьому має становити 40 — 45°. Якщо він більший, плоди будуть ско­чуватись Кут нахилу стрічкових конвеєрів становить 18 — 24°, план-частих — 30 - 32°.

У насипі (бурті, траншеї або засіці) нерівномірно відсортованої продукції відбувається самосортування: дрібніші плоди скочуються по боках, більші за розміром зосереджуються в центрі, що зумовлює нерівномірну шпаруватість. Низька шпаруватість дрібної продукції,

яка часто буває недозрілою, зумовлює вищу інтенсивність дихання плодів, самозігрівання у місцях їх скупчення. Це пов'язано також з тим, що по боках засіки, бурту або траншеї вентилювання менш ін­тенсивне, і теплота, що виділяється при дисиміляції, нагромаджу­ється якраз у таких місцях. Тому для того, щоб насип був однорід­ним, крім калібрування продукції стрілу завантажувального конве­єра весь час пересувають. Кращі наслідки дає калібрування плодів і зберігання різних фракцій (великої, середньої або дрібної) окремо.

Короткочасно можна зберігати і невідсортовані картоплю, морк­ву, буряки — так званий ворох, у якому крім основної продукції, різ­ної за якістю та розмірами, містяться земля, частинки бадилля, бур'янів. Від вмісту у воросі тих чи інших компонентів залежить здатність його до зберігання. Наприклад, шпаруватість вороху при вмісті рослинних решток збільшується, а при наявності великої кіль­кості землі залежно від розмірів земляних грудок буває більшою або меншою. Кількість повітря і кисню також має значення для збері­гання партій плодів чи овочів особливо з високою інтенсивністю ди­хання для підтримання нормальної життєдіяльності рослинних об'єктів. За високої температури і великої травмованості плодів від нестачі кисню у продукції починається задуха. Однак при пізньо-осінньому закладанні картоплі (буряків) на зберігання та низькій температурі навколишнього середовища інтенсивність дихання продукції низька і навіть у воросі з великою кількістю землі до вес­ни задуха не спостерігається, тобто тієї кількості кисню, що є в пові­трі шпарин, цілком достатньо.

Найкраще зберігається плодоовочева продукція при великій шпаруватості насипу. У насипу добре відсортованих середніх і ве­ликих плодів вона становить 40 — 50 %. При добрій шпаруватості можна регулювати вентилюванням температурно-газовий режим продукції під час зберігання, одночасно змінюючи вологість в наси­пу. Волога, що виділилася внаслідок дисиміляції, може видалятись сухим повітрям. При вентилюванні повітрям із значною відносною вологістю можна підтримувати тургор продукції, а вентилювання сухим повітрям зумовлює в'янення плодів. Дані про шпаруватість насипу продукції потрібні і для визначення того, який вид венти­лювання треба проводити: обмінне чи для охолодження.

У зв'язку із зміною вологості повітря та шпаруватості насипу тре­ба враховувати сорбційну здатність продукції, яка зберігається. Плодоовочева продукція через низький вміст колоїдів має низьку сорбційну здатність, а десорбція (віддача вологи) нею через вміст великої кількості вільної вологи завжди відбувається інтенсивно. Ступінь в'янення дрібних плодів з їх великою поверхнею випа­ровування завжди високий, тому на тривале зберігання їх не за­кладають.

Невелика втрата тургору (3 — 5 %) допускається при збиранні, тоді травмованість бульб та коренеплодів знижується. Проте зни­ження тургору зеленною і пучковою продукцією на 3 — 4 %, горохом, квасолею, бобами на 5 - 6 %, помідорами, капустою, перцем на 5 -6 % стає для них незворотним, тобто стан тургору не відновлюється. Продукція у стані в'янення втрачає здатність протистояти інфекції, піддається дії мікрофлори, гниє, втрачає товарні якості. Тому листо­ві та зеленні овочі мають зберігатись при відносній вологості повіт­ря 97 - 98 %, плоди, що містять близько 90 % води, — близько 90 %, коренеплоди, картопля, в складі яких до 25 % сухих речовин, — не нижче 80 %.

У зв'язку з необхідністю створення високої вологості повітря у сховищі та низькими температурами зберігання і незначною сорб-ційною здатністю плодів при невеликих зниженнях температури (на 2 — 3 °С) відносна вологість повітря підвищується на 10 — 15 %, настає точка роси, і вода у вигляді крапельно-рідинної вологи зосе­реджується на них, призводячи до інтенсивного розвитку мікрофло­ри й гниття. Щоб запобігти відпотіванню продукції, треба регулю­вати температуру залежно від відносної вологості повітря у сховищі (табл. 36).

Таблиця 36. Зниження температури у сховищі, при якій настає точка роси, °С

Для зниження негативної дії відпотівання проводять активне вентилювання продукції, застосовують різні сорбційні матеріали (солому чи інші сухі матеріали з високими сорбційними властивос­тями), які періодично змінюють. Використовують також великопо-ристий матеріал вермикуліт, що вбирає продукти дисиміляції (ети­ловий спирт, ацетальдегід) і допомагає створити потрібну вологість повітря та поліпшити газовий режим зберігання.

Для підтримання температурного режиму у сховищі велике зна­чення має тепло- й температуропровідність продукції. Значна її обводненість забезпечує високі показники тепло- та температуропровідності, однак вони змінюються через різну шпаруватість маси продукції: чим вона більша, тим нижча температуропровідність. Оскільки вода — теплоємна речовина, то швидкість підвищення температури внаслідок високої обводненості продукції невелика. Так само повільно знижується температура продукції при її охоло­дженні.

Коефіцієнт теплопровідності моркви, картоплі, буряків та капус­ти становить 0,34 — 0,52 Дж/(моль К), а температуропровідності 0,12 - 0,18 10і3 м2/с. Через високу теплоємність плодоовочевої про­дукції та велику шпаруватість насипу (теплопровідність повітря низька) під час зберігання виникає самозігрівання. Причиною його може бути велика інтенсивність дихання плодів, особливо недозрі­лих або травмованих, висока вихідна температура в масі, активний розвиток мікрофлори.

При визначенні температурно-вологісного режиму зберігання і заходів щодо його підтримання враховують фізіологічний стан об'єктів зберігання, стан і якість інших компонентів партії продукції та загальні властивості (вологість, шпаруватість), температуру за­кладання. Самозігріванню обов'язково треба запобігати. Разом з тим при великій теплопровідності плодоовочевої продукції, особли­во дрібної, та різкому зниженні температури навколишнього сере­довища можливе її підмерзання. Воно пов'язане з наявністю великої кількості води в плодах і можливе вже при невеликих мінусових температурах, а картоплі — навіть при 0 °C. Це пояснюється тим, що картопля майже не містить запасних розчинних речовин у роз­чиненому стані. У моркві, буряках, капусті клітинний сік багатий на цукри, що перешкоджає підмерзанню і воно спостерігається при температурі, нижчій — коренеплодів при мінус 1—2 °С, а капусти, цибулі — навіть при мінус 3 °С.

Насип картоплі, коренеплодів чи капусти в буртах, засіках охо­лоджується тим швидше, чим більша швидкість руху холодного по­вітря. Якщо плоди й овочі зберігаються у тарі невеликої місткості або у сховищі, де продукції залишилось мало і її тепловиділення не забезпечує власної теплоємності, то у великі морози вона швидко охолоджується і може підмерзнути. Щоб запобігти цьому, додатково утеплюють не тільки бурти чи траншеї, а й типові сховища, оскіль­ки останні спроектовані на можливу мінімальну температуру за умови, що повністю заповнені продукцією.

Незначне зниження температури (на 1 — 2 °С) проти мінімальної на капусту, столові буряки, цибулю, яблука негативно не впливає при вмілій дефростації (повільному отепленні). Але якщо темпера­тура знижувалась неодноразово, то якість продукції (забарвлення м'якоті, смак) знижується незворотно. Наприклад, трохи підмерзла картопля набуває солодкуватого смаку, а добре підмерзла зовсім

втрачає будь-які товарні якості, оскільки кристали льоду в клітині порушують її цілісність і після розмерзання з клітин витікає клі­тинний сік. Такі бульби треба негайно використати на кормові цілі, не допускаючи дефростації. Збільшення вмісту цукрів у переохоло­дженій плодоовочевій продукції пояснюється діяльністю ферментів, які розкладають, наприклад, крохмаль чи складні цукри до простих цукрів, внаслідок чого підвищується концентрація клітинного соку. Цим пояснюється, наприклад, явище, коли заморожені плоди горо­бини, брусниці через деякий час після дефростації стають набагато солодшими. Таке повільне переохолодження може бути незворот-ним (для плодових, коренеплодів) або зворотним (для картоплі) за умови зберігання при понижених плюсових температурах (не нижче 0°С).

Різке зниження температури протягом однієї-двох діб не викли­кає біохімічних змін продукції, які б призводили до зміни її хімічно­го складу. У ній відбувається лише замерзання клітинного соку, що зумовлює морфологічні зміни в структурі тканин — розрив клітин. При подальшій дефростації відбуваються зміни ферментативного походження, оскільки посилюється доступ до тканин кисню та інте­нсифікується дія всіх ферментів. Внаслідок цього дубильні речови­ни окислюються до флобафенів (після розморожування тканини яб­лук буріють), протопектин міжклітинників розкладається до пекти­ну і плоди стають м'якими.

Картопля та деякі види плодоовочевої продукції під час збері­гання можуть пошкоджуватись шкідниками та нематодами. Зара­ження нематодами можливе як при вирощуванні, так і при збері­ганні, оскільки відбувається через ґрунт, інвентар, насінний матері­ал (маточники чи бульби). Пошкоджені місця на забруднених пло­дах виявити важко, тому коренеплоди, цибулини, бульби миють. Пошкоджена нематодою тканина розпушується, згодом темніє і від­мирає. При виявленні пошкоджень нематодами партію овочів вико­ристовують на корм або після обробки на технічні цілі. За сприят­ливих умов нематоди поширюються швидко і боротись з ними важ­ко. До комплексу профілактичних заходів належать правильна аг­ротехніка (дотримання сівозміни, обробка насінного матеріалу та ін.), відповідна підготовка сховищ, транспортних засобів, інвентаря, тари тощо. При дотриманні режимів зберігання можна значно зме­ншити шкоду від будь-якого ентомологічного фактора, в тому числі й нематод. Для деяких видів овочів (цибулі, часнику) прогрівання, що входить у технологію їх післязбиральної обробки, при вчасному і правильному його проведенні гарантує нормальне збереження за­кладеної партії.

Зараженість кліщами та іншими комахами визначають, як пра­вило, перед визначенням пошкодженості нематодами. Кліщі посе­ляються на картоплі, цибулі, коренеплодах, особливо тоді, коли во­ни ослаблені. Заражаючи плоди в полі, основної шкоди кліщі за­вдають під час зберігання продукції. Пpoфiлактика включає ком­плекс агротехнічних заходів (сівозміна, оздоровлення садивного ма­теріалу) та заходів, що застосовуються у сховищах (дезинсекція, прибирання решток, правильна підготовка тари). Для цибулі най­кращим засобом боротьби є прогрівання при температурі 40 — 45 °С.

Пошкодженість кліщами та нематодами визначають на чистих від бруду плодах. Кліщі виявляють за допомогою збільшувальної лупи (> 10 — 20). Цибулю оглядають після зняття сухих лусок і по­ступово відділяють кожну соковиту луску, особливо у місцях при­кріплення їх біля денця. Овочі, внесені із сховища до теплої кімна­ти, перевіряють через 1,5 — 2 год. Денце перевірених на наявність кліщів цибулин, а також нижню частину лусок (0,5 см) подрібнюють на шматочки 1 — 3 мм, заливають їх водою шаром 4 — 6 мм і зали­шають на 1,5 — 2 год при кімнатній (20 — 25 °С) температурі. Потім за допомогою збільшувальної лупи (> 10 — 20) оглядають підготов­лену подрібнену тканину овочів.

При наявності шкідників на полі є небезпека потрапляння їх ра­зом з плодами у сховище. Капустяна совка, як правило, поселяється у качані головки, дротяники — всередині бульб та коренеплодів. Вони пошкоджують тканину, забруднюють продукцію та погіршу­ють її якість, сприяючи її загниванню.

Плоди мигдалю, аличі, терну, яблук та груш пошкоджуються ми­гдальним і яблуневим насіннєїдами. Крім того, у сховища можуть потрапляти плоди груші, яблуні і сливи, пошкоджені плодожеркою (гусениці в плодах). Товарні якості плодів вишні знижують личинки вишневої мух, які містяться в кісточках. Личинки морквяної та ци­булевої мухи пронизують ходами коренеплоди, які стають неприда­тними — вважаються технічним браком. Щоб запобігти появі бра­кованої продукції, треба своєчасно проводити заходи боротьби з шкідниками в саду, в полі, на городі.

На якість та лежкість продукції значно впливають погодно-кліматичні умови та агротехнічні фактори. Лежкість плодів зале­жить насамперед від сорту. Найкращу лежкість мають пізні сорти картоплі, овочів та фруктів. Тому залежно від строку використання треба вирощувати і закладати на зберігання певний сорт продукції. Значно погіршують лежкість несприятливі фактори вирощування. Для вирощування кожного сорту картоплі, овочів, плодів та ягід потрібні певні тепловий, водний і поживний режими. Лише за оп­тимальних умов вирощування одержують лежку продукцію, яка добре зберігається.