Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.3. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

7.3. Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища.

Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нор­мативи встановлюються за:

викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами: економічний і соціальний.

Економічні втрати спричиняються через погіршення виробництва певних об’єктів і втрат продукції; соціальні — як наслідок негативного впливу на здоров’я та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність).

Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі «забруднювач платить». В цьому принципі відображена політика покладення на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

Вперше на міжнародному рівні принцип «забруднювач платить» був обґрунтований Організацією економічного співтовариства і розвитку в 1972 році. З цього часу вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу.

В Україні принцип «забруднювач платить» було запроваджено в 1991 році Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», стаття 44 якого встановила, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. Безпосередньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. та відповідною Постановою від 1 березня 1999 ро-
ку, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього середо-
вища.

В системі регулювання суспільних відносин в галузі охорони довкілля плата за забруднення несе велике різноманітне навантаження — стимулююче, координаційне, контролююче та компенсаційне.

Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищення або зменшення економічного тиску на них в залежності від обсягів викидів (скидів) в довкілля (чим більше обсяг викиду — тим вища плата). Для цього використовуються два види плати:

а) за лімітові викиди (скиди) — в межах встановлених лімітів (тимчасового походження) викидів (скидів) забруднюючих речовин та згідно з дозволами на розміщення відходів в навколишньому середовищі. Щодо цих лімітованих викидів (скидів) встановлюються фіксовані нормативи плати;

б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруд­нювальних речовин. Тут плата визначається в кратному розмірі відносно до фіксованих платежів.

Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднювальних речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегується за регіонами України із застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати.

За понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, коефіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів нормативи плати за викиди і скиди забруднювальних речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні.

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

Крім цього, законом також передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісу і водоймищ) відповідно до встановлених
нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

Водні ресурси. Платежі за скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров’я людей, об’єкти жит­лово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.

Складовими розміру платежу за скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти є:

плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) скидів забруднювальних речовин;

плата за перевищення лімітів скидів забруднювальних речовин.

До 1991 року в Україні економічні санкції за скидання забруд­нювальних речовин у водні об’єкти не застосовувались.

В 1992—1993 рр. Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені «Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України» та «Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища».

Сьогодні ці нормативні акти є тими документами для регламентації, які визначають правові, організаційні та економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення при водокористуванні.

При введенні базових нормативів плати за забруднення вод було значно скорочено (з 200 до 27) перелік визначених і встанов­лених раніше ставок плати. Речовини, які не ввійшли до цього переліку, визначались за таблицею гранично допустимих концент­рацій (ГДК) у воді забруднювальних речовин та класу їх небезпеч­ності. Це в свою чергу спонукало водокористувачів до розроблення екологічних нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) забруднювальних речовин.

На сьогодні діють ставки базових нормативів плати за скиди забруднювальних речовин у поверхневі, територіальні і внутріш­ні морські води та у підземні горизонти.

Розмір платежів за скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти визначають за формулою:

де Нбі — базовий норматив плати за скидання 1 т і-ї[1] забруднювальної речовини в межах ліміту, грн/т;

Мпі — маса річного скиду і-ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

Кп — коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруд­нювальних речовин;

Мпі — маса понадлімітного річного скиду і-ї забруднювальної речовини, т;

Кт — регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;

Кінд — коефіцієнт індексації;

n — кількість видів забруднювальної речовини.

Базові нормативи плати за скидання і-ї забруднювальної речовини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Нбі) встановлюються на підставі гранично допустимої концентрації їх, відносної агресивності та оцін­ки економічного збитку від шкідливої дії і затверджуються Мініс­терством екології України за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

Значення показника Млі приймається рівним річному обсягу ски­ду і-ї забруднювальної речовини в межах ліміту, а показника Мпі — річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт).

Ліміти скидів забруднювальних речовин визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих обсягів скидів по кожному інгредієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені величини скидів забруднювальних речовин по кожному інгредієнту в тоннах за рік.

Тимчасово погоджені скиди (ТПС) — це кількість забруднювальних речовин, що скидаються у водні об’єкти з окремого джерела забруднення за одиницю часу. ТПС встановлюється на відповідний термін — до досягнення гранично допустимих скидів (ГДС). Гранично допустимі скиди з урахуванням дії інших джерел забруднення та перспективи розвитку підприємства не перевищують встановлених норм екологічної безпеки людини.

 

Таблиця 7.7

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА КТ (ЗА ВОДНИМИ БАСЕЙНАМИ УКРАЇНИ)

Басейни морів і рік

Кт

Азовське море

2,0

Чорне море

2,0

Дунай

2,2

Тиса

3,0

Прут

3,0

Дністер

2,8

Дніпро (кордон України — до м. Києва)

2,5

Дніпро (м. Київ включно — до Каховського гідровузла)

2,2

Дніпро (Каховський гідровузол включно — до Чорного моря)

1,8

Прип’ять

2,5

Західний Буг та ріки басейну Вісли

2,5

Десна

2,5

Південний Буг та Інгул

2,2

Ріки Кримського півострова

2,8

Сіверський Донець

2,2

Міус

2,2

Кальміус

2,2

Ліміти скидів забруднювальних речовин у водні об’єкти загальнодержавного значення встановлюються на 1 рік органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у формі видачі підприємствам відповідних дозволів; для водних об’єктів місцевого значення вони встановлюються для підприємств за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у порядку, що визначається органами місцевої влади.

Нормативом плати за скиди забруднювальних речовин є розмір плати за 1 т конкретної речовини.

За скиди забруднювальних речовин у межах визначених лімітів встановлюються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості.

За понадлімітні скиди забруднювальних речовин встановлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні скиди забруднювальних речовин.

Коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднювальних речовин встановлюється радами народних депутатів базового рівня (село, селище, місто) в межах від 1 до 5, у разі відсутності на підприємстві затверджених лімітів скидів забруднювальних речовин плата за ці скиди стягується як за понадлімітні.

Платежі підприємств за скиди забруднювальних речовин у межах лімітів відносяться на собівартість продукції, а та частина загальної суми, що припадає на понадлімітне забруднення, здійснюється за рахунок доходів підприємства.

Формула обчислення штрафів за скиди шкідливих речовин у водне середовище:

де М — маса скинутої забруднювальної речовини, кг;

0,06 — базова мінімальна заробітна плата (60 тис. грн);

Аі — показник небезпечності речовини, 1/Сгдк;

Сгдк — гранична допустима концентрація речовини згідно із СанПіН 4630-88;

Бі — 1,6 (для рибогосподарських водойм) або 1,0 (для водойм комунально-побутового користування).

Збитки від забруднення атмосфери. Платежі за викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фон­ди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежу за викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення є:

плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів забруднювальних речовин;

плата за перевищення лімітів викидів забруднювальних речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення визначають за фор­мулою:

де Нбі — базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т і-ї заб­руднювальної речовини в межах ліміту, грн/т;

Млі — маса річного викиду і-ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

Кп — коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднювальних речовин;

Мпі — маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-ї забруднюючої речовини, т;

Кт — коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кінд — коефіцієнт індексації.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жителів населеного пункту і розраховується за формулою:

де Кнас — коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту: до 100 тис. чол. — 1,0; від 100,1 до 250 тис. чол. — 1,2; від 250,1 до 500 тис. чол. — 1,35; від 500,1 до 1000 тис. чол. — 1,55; понад 1000 тис. чол. — 1,8;

Кф — коефіцієнт, що враховує загальне значення населеного пункту: організаційно-господарські та культурно-побутові цент­ри місцевого значення з переважанням агропромислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) — 1,0; багатофункціональні центри, центри з переважанням промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли) — 1,25; центри з перевагою рекреаційних функцій — 1,65. У випадку, коли населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Платежі за викиди в атмосферу забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення компенсують економічні збит­ки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові, водні, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі діючих базових нормативів плати за ці викиди та кількос­ті використаного палива.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення визначаються за фор­мулою:

де Нбі — базовий норматив плати за викиди забруднювальних речовин, що утворюються в результаті спалення 1 т і-го палива, грн/т;

Мі — річний обсяг використання палива і-го виду, т;

Кт — коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості ;

Кінд — коефіцієнт індексації.

Застосовують такі базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення (табл. 7.8—7.10).

Таблиця 7.8

НОРМАТИВИ ПЛАТИ ЗА ВИКИДИ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН,
ЩО УТВОРЮЮТЬСЯ ПІСЛЯ СПАЛЕННЯ 1 Т ПАЛЬНОГО

Види палива

Нормативи плати, грн/т

Дизельне

680

Бензин:

 

етильований

840

неетильований

510

Таблиця 7.9

ЗНАЧЕННЯ МАСИ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН,
ЯКІ ПОСТУПАЮТЬ В АТМОСФЕРУ

Шкідлива речовина

Маса викидів шкідливих речовин
при використанні т/т пального

дизельного

бензину

Чадний газ

0,6

0,1

Вуглеводні

0,1

0,03

Оксиди азоту

0,04

0,04

Бензопірен

2,3∙10–4

1,0∙10–4

Оксиди сірки

0,002

0,2

Сажа (кіпоть)

5,8∙10–4

0,0155

Свинець

3,0∙10–4

 

 

Таблиця 7.10

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА Кт

Характер устаткування місць
розміщення шкідливих речовин

Величина Кт

Спеціально відведені місця (полігони)

1,0

Звалища які не становлять небезпеки забруднення середовища

2,0

Місця неорганізованого складування шкідливих речовин

10,0

 

Платежі за розміщення відходів у навколишньому середовищі компенсують економічні збитки від негативного впливу відходів на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні, рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежів за розміщення відходів у нав­колишньому середовищі є:

плата в межах установлених лімітів розміщення (згідно з доз­волами на розміщення) відходів у навколишньому середовищі;

плата за перевищення лімітів розміщення відходів у навко­лишньому середовищі.

Розмір платежу за розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають за формулою:

де Нбі — базовий норматив плати за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, грн/т;

Млі — річна маса відходів і-го виду в межах ліміту, т;

Кп — коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

Мпі — маса понадлімітного розміщення відходів і-го виду, т;

Кт — коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів;

Ко — коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

Кінд коефіцієнт індексації.

Базові нормативи плати за розміщення 1 т відходів і-го виду у навколишньому середовищі встановлюються з урахуванням їх небезпечності:

 

Таблиця 7.11.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДХОДІВ ЗА ТОКСИЧНІСТЮ

Клас токсичності відходів

Ступінь небезпечності відходів

І

Надзвичайно небезпечні:

обладнання і прилади, які містять ртуть

Люмінесцентні лампи

ІІ

Високонебезпечні

ІІІ

Помірно небезпечні

IV

Мало небезпечні:

Інертні

Нетоксичні відходи гірничовидобувної промисловості

 

Значення показника Млі приймається рівним річному обсягу розміщення відходів і-го виду у навколишньому середовищі в межах ліміту, а показника Мпі — річному обсягу понадлімітного розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (фактичний обсяг мінус ліміт).

Таблиця 7.12

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА Кт

Місце розміщення відходів

Кт

В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них

3,0

За межами населених пунктів (на відстані понад 3 км від них)

1,0

 

Таблиця 7.13

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА КО

Характер обладнання місця розміщення відходів

Ко

Спеціально створені місця складування (полігони), які забезпечують захист атмосферного повітря та водних джерел від забруднення

1,0

Звалища, які не забезпечують цілковитого унеможливлення забруднення атмосферного повітря або водних джерел

3,0

Місця неорганізованого складування (без відповідного дозволу)

10,0



[1] Якоїсь конкретної речовини і = 1, 2, 3, … n.