7.3.2. Мирова угода

7.3.2. Мирова угода

Відповідно до ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочення та (або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, проте одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Надання права укладення мирової угоди тільки комітету кредиторів певним чином суперечить положенню про можливість укладення мирової угоди на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, оскільки з початку провадження у справі до моменту створення комітету кредиторів спливає досить багато часу[1].

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочення та (або) розстрочення платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі в незадоволеній частині.

Мирова угода має містити положення про:

1) розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника;

2) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) бор­гів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про:

1) виконання зобов’язань боржника третіми особами;

2) обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права;

3) задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать Закону.