Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.4. ВЕКСЕЛЬ. ВИДИ, ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

  Вексель -  цінний папір, що підтверджує безумовне  грошове зобов'язання боржника (векселедавця) спла­тити після настання певного терміну визначену суму  грошей власнику векселя (векселетримачеві).

В Україні вексельний обіг регламентується такими законо­давчими актами:

>•   Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".

>• Закон України "Про приєднання України до Женевської кон­венції 1930 року", якою запроваджено "Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999року.

>• Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 "Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгова­ності суб'єктів підприємницької діяльності України ".

>• Указ Президента України від 26 липня 1995 року "Про роз­ширення сфери обігу векселів ".

 

В Україні використовуються два види векселів:

    1. простий;

   2. переказний (тратта).

Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.

Переказний вексель -• це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження креди­тора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму гро­шей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явнику векселя.

Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі). У разі використання алонжа ос­танній має бути прикріплений до векселя. За своїм змістом індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим.

За формою передачі індосамент може бути двох видів: імен­ний та бланковий. Іменний індосамент повинен мати дві не­обхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і вказівку нового векселетримача, якому передається право за векселем. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо лише підпису індосанта. Отримавши вексель за бланком, векселе­тримач має три можливості: заповнити бланк від імені третьої особи (або й від власного імені), індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім'я або ж передати вексель третій особі, не заповнюючи бланка та не надписуючи індосаменту.

 
ОСНОВНІ ВИДИ ОПЕРАЦІЙ ТА ПРОБЛЕМИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

 

З векселями здійснюються різні операції.

Доміцилювання - це оплата векселя за дорученням клієнта (векселедавця), що за попередньою домовленістю з банком вказує місце платежу.

Інка­сування векселя - виконання доручення векселетримача на одержання у встановлений термін належних платежів за вексе­лем. Звичайно ця операція доручається банку. Якщо платіж не надійшов - вексель повертається кредитору з протестом. Якщо протест не був зроблений - банк несе відповідальність за мож­ливі наслідки.

Дисконт векселів - це їхній облік (прийом, при­дбання) у банках, під час якого банк одержує дисконтну ставку, ф

орфейтування - купівля вексельних боргів, коли векселе­тримач, робить переказний напис покупцю із застереженням типу "без звертання на мене".

Депонування векселів - здача їх на збереження в спеціалізовані фінансово-кредитні й інвести­ційні інститути.

 

Основні проблеми вексельного обігу в Україні:

>• 1) векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;

>• 2) часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'яв­лення векселя до оплати й протесту:

>• 3) арбітражний суд не завжди може захистити права век­селетримача, якщо він припустився грубої необережності;

>•  4) ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.

Для подальшого розвитку обігу векселів в Україні необхідні певні заходи, спрямовані на захист прав векселетримачів, оскільки саме ці суб'єкти вексельного обігу нині найнезахищеніші. В Україні не здійснюється державна реєстрація випущених

векселів. Не існує обмежень щодо випуску векселів одним суб'єк­том підприємницької діяльності. Це може призвести до випус­ку в обіг нічим не гарантованих векселів.

Використання векселів у міжнародних розрахунках стало причиною того, що правове забезпечення вексельного обігу (век­сельне право), відповідаючи національним потребам кожної країни, завжди було спрямоване на уніфікацію в інтересах світо­вого співтовариства. Використання векселів для міжнародних розрахунків спонукало країни, пов'язані між собою економіч­ними та культурними традиціями, здійснити низку заходів щодо уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій век­сельних законів. Із цією метою у 1930 році на Міжнародній Женевській конференції було розроблено і прийнято три век­сельні конвенції: Конвенцію № 358 "Про встановлення Уні­фікованого закону про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 359 "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі"; Конвенцію № 360 "Про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів".