Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.4. Внутрішній економічний контроль за господарською діяльністю підприємства

 7.4. Внутрішній економічний контроль за господарською діяльністю підприємства

 

Економічний контроль – це діяльність органів контролю по спостереженню за відповідністю здійснених господарських операцій з формування, зберігання і використання активів та зобов’язань підприємства, прийнятим управлінським рішенням та положенням нормативних актів держави, власника і виконавчих органів, виявленню відхилень, допущених у ході їх виконання, та визначенню наслідків впливу відхилень на формування фінансових результатів.

Метою економічного контролю власників підприємств є сприяння раціональному використанню природних ресурсів, засобів і предметів праці та самої праці в процесі господарської діяльності.

Система внутрішнього економічного контролю визначається внутрішніми правилами та процедурами контролю, які запроваджуються власником підприємства для досягнення поставленої мети – забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій і помилок, достовірності бухгалтерських записів та своєчасної підготовки фінансової інформації. Система внутрішнього економічного контролю виходить за межі тих аспектів, котрі безпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе:

а) середовище контролю, де відбуваються операції – заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, важливість діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

діяльність керівництва (власників);

економічна політика та методи керівництва;

організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов’язків;

б) специфічні заходи контролю, які забезпечують:

періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

перевірку арифметичної точності записів;

контроль умов функціонування та використання комп’ютерних інформаційних систем, зокрема підтримання контролю над періодичними змінами комп’ютерних програм, доступ до бази інформаційних даних;

введення та перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових реєстрів по рахунках;

порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

зіставлення прийнятих внутрішніх правил з вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

порівняння загальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;

порівняння та аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Організацію і послідовність здійснення економічного контролю можна показати на рис. 7.8.

 

 

Рис. 7.8. Організація і послідовність здійснення економічного контролю на підприємстві

 

Для досягнення мети за наслідками економічного контролю можуть коригуватися: правила здійснення господарських операцій; існуючі норми і нормативи, а також одночасно як правила здійснення господарських операцій, так і існуючі норми і нормативи.

З метою координації складових частин управління підприємством для одержання максимального доходу власник може застосовувати систему контролінгу (рис. 7.9).

Функції внутрішнього економічного контролю за господарською діяльністю підприємства, крім власника, від його імені можуть здійснювати бухгалтерська служба через систему бухгалтерського і внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, ревізійна комісія та аудиторські організації (аудитори).

 

Рис. 7.9. Організація контролінгу на підприємстві

 

Бухгалтерська служба є органом контролю виконавчих органів управління підприємством.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Головним завданням бухгалтерського обліку є:

забезпечення контролю за виконанням зобов’язань, наявністю та рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до діючих внутрішніх і зовнішніх нормативів і кошторисів;

своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення та мобілізація внутрішньогосподарських резервів;

формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими зацікавленими органами.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Органом контролю власників за господарською діяльністю підприємства є ревізійна комісія.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами власників і підзвітна їм. Наявність ревізійної комісії в структурі органів управління підприємств, крім приватних та державних, є обов’язковою.

Ревізійна комісія у відповідності з покладеними на неї завданнями контролює та перевіряє фінансово-господарську діяльність правління (виконавчих органів) підприємства. Під час виконання своїх функцій ревізійна комісія підприємства здійснює:

перевірку фінансової документації підприємства, ведення якої забезпечує правління;

перевірку дотримання правлінням у фінансово-господарській та виробничій діяльності нормативів та правил, встановлених чинним законодавством України, статутом підприємства, внутрішніми нормативними документами та рішеннями загальних зборів власників та спостережної ради;

перевірку своєчасності та правильності платежів постачальникам продукції та послуг, платежів до бюджету, нарахувань та виплат дивідендів, відсотків за облігаціями, погашення інших зобов’язань;

перевірку правильності складання балансів підприємства, декларацій, звітної документації для податкових та статистичних органів;

перевірку використання коштів резервного та інших фондів підприємства;

перевірку дотримання порядку оплати акцій акціонерами, внесків власниками, передбаченого установчими документами;

перевірку сплати акціонерами та власниками встановленої пені за несвоєчасну оплату акцій (паїв), що ними придбаваються;

аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності активів, співвідношення власних та позичкових коштів, виявлення резервів покращення економічного стану підприємства та розробку рекомендацій для органів управління підприємства;

аналіз відповідності ведення бухгалтерського та статистичного обліку відповідним нормативним документам.

Ревізійна комісія зобов’язана:

здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю правління шляхом проведення чергових та позачергових перевірок (ревізій);

своєчасно доводити до відома загальних зборів, спостережної ради, правління результати проведених перевірок у формі письмових звітів, доповідних записок, повідомлень на засіданнях органів управління підприємства;

інформувати загальні збори, а в перерві між ними – спостережну раду, про всі виявлені під час перевірок недоліки та зловживання посадових осіб підприємства;

готувати висновки стосовно річних звітів та балансів, без яких загальні збори неправомочні затверджувати баланс;

вимагати скликання позачергових загальних зборів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам підприємства або виявлення зловживань з боку посадових осіб підприємства.

Під час виконання своїх обов’язків члени ревізійної комісії повинні належним чином вивчити усі документи та матеріали, що стосуються предмету перевірок. При цьому члени ревізійної комісії повинні зберігати комерційну таємницю, не розголошувати конфіденційні відомості, до яких члени ревізійної комісії мають доступ під час виконання своїх функцій.

Ревізійна комісія підприємства має право:

отримувати від органів управління підприємства, його підрозділів та служб, посадових осіб усі документи, що вимагаються, необхідні для роботи матеріали, вивчення яких відповідає функціям та повноваженням ревізійної комісії;

вимагати особистого пояснення від працівників підприємства, включаючи його посадових осіб, стосовно питань, що належать до компетенції ревізійної комісії підприємства;

вимагати скликання позачергових загальних зборів, проведення позачергового засідання спостережної ради підприємства, якщо виникла загроза інтересам підприємства або виявлені зловживання з боку посадових осіб;

вносити на розгляд загальних зборів або спостережної ради питання стосовно діяльності посадових осіб підприємства.

У разі необхідності члени ревізійної комісії беруть участь у засіданнях правління з правом дорадчого голосу.

Організаційною формою роботи ревізійної комісії є проведення перевірок. Ревізійна комісія підприємства проводить чергові та позачергові перевірки.

Чергові перевірки ревізійна комісія підприємства проводить за підсумками фінансово-господарської діяльності за рік для подання висновків стосовно річного звіту та балансу.

Позачергові перевірки ревізійна комісія проводить:

а) за рішенням загальних зборів;

б) за рішенням спостережної ради підприємства;

в) з власної ініціативи;

г) на вимогу власників.

Крім ревізійної комісії, перевірку фінансово-господарської діяльності товариства можуть здійснювати також незалежні аудиторські організації та окремі аудитори.

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання для визначення достовірності цієї звітності та обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.