Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.4. Збитки від забруднення довкілля, їх види та методи нарахування

7.4. Збитки від забруднення довкілля, їх види та методи нарахування

Ріст можливостей промислового, сільськогосподарського виробництва та невиробничої сфери ускладнює взаємовідносини суспільства та природи, в результаті виникає необхідність збереження та покращання системи життєзабезпечення в глобальному та регіональному форматі. Господарська діяльність може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків.

Оцінка впливу людини на природне середовище провадиться, щоб стабілізувати, а ще краще — зменшити негативні дії на довкілля, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх.

Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природ­ного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використанням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у середовищі існування живих організмів, в тому числі людини.

Збитки можуть проявлятися через деградацію водних комплек­сів, атмосфери, флори, фауни, ґрунтів, ландшафтів, погіршення здоров’я людей та скорочення тривалості їхнього життя.

Усі процеси забруднення важко врахувати і визначити величину завданих збитків. Економічній оцінці підлягає лише та частина, яку ми бачимо і можемо оцінити, а тому обчислені втрати завжди менші за реальні, вони становлять не більше 35—40 % дійсних втрат.

Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості — повну) оцінку завданого збитку, другий — попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, дру­гий — на потенційні збитки внаслідок негативного впливу. Цей останній іноді називають можливим (або очікуваним). Робота над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує впровадження різного виду захисних заходів щодо недопущення збитків.

Оцінюючи збитки, потрібно відрізняти:

видатки на запобігання забруднення (або інші негативні явища);

видатки на відшкодування збитків;

видатки на відновлення забрудненого середовища.

Видатки на відвернення й запобігання забрудненню реципієнтів (населення, об’єктів комунально-побутового господарства, сільськогосподарських, лісових угідь, води, повітря, елементів основних фондів промисловості, транспорту тощо) визначаються для кожного об’єкта окремими, властивими тільки їм, формулами та спеціально опрацьованими методами. При забрудненні водоймищ їх визначають розміром видатків, необхідних для доведення води до такого стану, коли нею можна користуватися для технічних і комунально-побутових потреб.

При забрудненні повітря аналогічні витрати виникають на застосування системи очищення повітря, кондиціонерів та ін.

Для зменшення шумового забруднення враховують видатки на впровадження шумозахисних засобів, створення шумозахисних конструкцій.

Для запобігання забрудненню витрачаються кошти на збір, виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні збитки і не повинні належати до категорії збитків підприємств.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення (37,9 %), друге — комунальне й побутове господарство (31,7 %), третє — транспорт і промисловість (29,8 %). Сільське господарство — на останньому місці (0,6 %).

Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують поріг чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.

Економічні збитки розраховують у п’яти видах:

1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умов­но-теоретичний характер;

3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

4) ліквідовані — та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;

5) потенційні — збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природ­ного середовища.

Загальний економічний збиток від впливу на природні комп­лекси господарської діяльності виражається формулою:

де і = 1, 2, 3, … n — число видів діяльності, які призводять до збитків;

j = 1, 2, 3, … m — число природних комплексів, на які впливає господарська діяльність;

Зij — збитки від і-го виду впливів на j-й природний комплекс;

Kj — коефіцієнт, що враховує стан природного комплексу.

Економічні збитки, завдані природному середовищу, можна розраховувати як суму видатків на відновлення Вв, відтворення Ввід, оздоровлення природних комплексів Во та відшкодування збитків потерпілим від шкідливого впливу господарської діяльності Вз:

Взаг = Вв +Ввід +Во +Вз.

На розмір збитків від забруднення навколишнього середовища впливає кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднення навколишнього середовища; види та інтенсивність впливу забруд­нень на природне середовище; опосередкований вплив забруднень на довкілля та людей; зворотність наслідків та можливість їх ліквідації; час появи наслідків забруднення; можливість реалізації профілактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.

Відшкодування збитків від забруднення середовища існування внаслідок перевищення підприємствами установлених нормативів шкідливих викидів вираховуються, виходячи із рівня збитків в економічній системі та соціальній сфері (при забрудненні атмосфери повітря та водних джерел) в розмірі затрат держави на відновлення попередньої (існуючого до порушення законодавства) якості атмосферного повітря та водних джерел. В необхідних випадках враховуються також збитки реципієнтів в період до ліквідації допущеного забруднення, втрати рибного господарства та інших водоспоживачів та водокористувачів.

Таблиця 7.14

ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗБИТКИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ
НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Об’єкт

Виникнення збитків

Структура витрат

Гідросфера, атмосфера, ґрунти

Збитки рибному, лісовому, комунальному, сільському господарству. Збитки промисловості, здоров’ю людей, тварин та рослинному світу, транспорту

Втрати матеріальних цінностей. Перевитрата енергії. Затрати на очистку стічних вод. Затрати на ремонт машин та споруд, затрати на відвернення зашумлення, засолення ґрунтів, на посадку зелених насаджень. Втрата працездатності людей, зниження продуктивності сільгоспугідь, якості продукції, зникнення тваринного світу, птахів та рослин, активне яроутворення, ерозія ґрунтів, ріст числа ворогів сільськогосподарських угідь та ліс­них масивів, виникнення небезпечних хвороб у людей, тварин, риб, птахів

 

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розмірів стягнення і незалежно від плати за забруднення природних ресурсів.

Збитки від забруднення водних ресурсів. Об’єми скидів забруд­нювальних речовин та їх концентрація визначаються на підставі даних обстеження об’єктів та аналізу журналів обліку водоспоживання, водовідведення, роботи каналізаційних насосних станцій тощо з урахуванням вимог дозволів на спецводокористування та затверджених норм гранично допустимих скидів (ГДС). Визначені при цьому показники включаються в розрахункові формули.

Середню концентрацію забруднювальних речовин у стічних водах за період порушення водоохоронного законодавства визначають з усієї сукупності відібраних і підданих хімічному аналізу проб стічної води і обчислюють за формулою:

де Сс — середня концентрація, що приймається як розрахункова при визначенні збитків, г/м3;

С1, С2, …, Сn — концентрація забруднювальних речовин у відібраних пробах за період порушення водоохоронного законодавства, г/м3;

n — кількість проб.

За відсутності даних про кількість нафти чи інших забруднювальних речовин їх масу визначають за формулою:

Мі = (Мр – Мф) S ∙ 10-6 + (Cр – Cф.к.) V ∙ 10-6 ,

де Мі — маса нафти (нафтопродуктів), яка потрапила у воду, т;

Мр — маса нафти (нафтопродуктів), розлитої на 1м2 поверхні води, т;

Мр — маса нафти на 1м2 поверхні води, що має природне походження;

S — площа розливу нафти, м2;

10-6 — коефіцієнт, який враховує розмірність величин;

Cр — коефіцієнт розчиненої у воді нафти на глибині n, г/м3;

Cф.к. — фонова концентрація розчиненої у воді нафти, г/м3;

V — об’єм забрудненої води, м3, що визначається за формулою V = S∙n, де n — глибина поширення нафти у воді, м.

Збитки від наднормативних скидів визначаються за формулою:

де V — інтенсивність скидання оборотних вод, м3/год;

Т — тривалість наднормативного скиду, год;

Сс.ф — середня фактична концентрація забруднювальних речовин у зворотних водах, г/м3;

Сд — дозволена для скиду концентрація забруднювальних речовин, які відсутні в переліку допустимих, а фактична концентрація їх перевищує ГДК для водного об’єкта, що приймає зворот­ні води, в розрахунковій формулі приймається рівною ГДК;

0,003 — базова ставка відшкодування збитків, в частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, НМД/кг (розрахована як середня вартість знешкодження різних забруднювальних речовин в частках неоподатковуваного мінімуму доходів за одиницю маси речовини);

Аі — показник відносної небезпечності речовини, визначається співвідношенням 1/СГДК, де СГДК — гранично допустима концентрація цієї речовини згідно з СанПіН №4630-88 або Узагальненим переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогоспо­дарських водойм.

У разі скиду речовин, для яких не встановлено рівні ГДК або орієнтовно-безпечні рівні впливу (ОБРВ), показник відносної небезпечності приймається рівним 100, а при ГДК — «відсутність» — 100 тис.

Для завислих речовин показник відносної небезпечності прий­мається рівним 0,3, а для підприємств, що експлуатують комунальні системи каналізації, — 0,1.

n — величина неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти;

К — коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта: морські та поверхневі водні об’єкти комунально-побутового водокористування — 1,0; поверхневі водні об’єкти господарсько-питного водокористування — 1,4; поверхневі та морські водні об’єкти рибогосподарського водокористування ІІ категорії — 1,6, І категорії — 2,0;

103 — коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Збитки за наднормативні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у разі порушення технологічних режимів роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмірі, який не повинен перевищувати 50 % прибутку за послуги каналізації за час порушення природоохоронного законодавства (крім аварійних скидів).

Збитки від самовільних, аварійних та санкціонованих вимушених скидів зворотних вод (крім скидів із водних транспортних засобів) визначаються за формулою:

де позначення аналогічні тим, що використані у попередній формулі.

Збитки від аварійних скидів комунальними каналізаціями від­шкодовуються у розмірі, що не повинен перевищувати 50 % річного прибутку за послуги каналізації.

Збитки від скидів зворотних вод із водних транспортних засобів визначаються за формулою:

де W — об’єм скинутих зворотних вод, м3;

Сф — фактична концентрація забруднювальної речовини в зворотних водах, г/м3.

У разі відсутності даних про витрати скинутих із судна господарсько-фекальних вод та їх концентрацію, об’ємним накопиченням їх для судна І категорії (судна довжиною більше 65 м необмеженого району плавання, незалежно від чисельності екіпажу) приймається 50 л, а для всіх інших категорій — 25 л на одну особу за добу при БСК20-350 мг/л і вміст твердих завислих речовин 350 мг/л.

Збитки від аварійних та інших скидів речовин у чистому вигляді (нафтопродуктів, фенолів тощо) визначаються за формулою:

За = М∙0,003 ∙ АіnК,

де М — маса скинутої забруднювальної речовини, кг.

Збитки від забруднення водного об’єкта сміттям розраховуються за формулою:

,

де Зс — збитки від забруднення сміттям, в одиницях національної валюти;

М — маса сміття, що зібране судном-сміттєзбірником, визначена як добуток множення забрудненої площі S, на середню масу Wср сміття, з 1 м2 (зібраного в трьох різних місцях забрудненої акваторії на однаковій відстані від її центра — ∆W1, ∆W2, ∆W3) за формулою:

де

S — площа водної поверхні, забрудненої сміттям, м2;

Кх — коефіцієнт, що характеризує ступінь забруднення поверх­ні води сміттям;

0,17 — вартість перевезення та утилізації сміття, в НМД-одиницях;

Аі — показник небезпечності сміття, визначається з відношення: 1/ГДК найбільш небезпечної забруднювальної речовини, яку було виявлено в складі скинутого сміття;

Т — час роботи спецсуден на збиранні сміття, год;

0,1 — вартість 1 години роботи спецсудна в НМД-одиницях.

Загальну суму збитків при одночасному забрудненні водного об’єкта кількома забруднювальними речовинами (але однією юридичною чи фізичною особою) визначають додаванням до найбільшої з усіх розрахованих суми збитків для інших забруднювальних речовин, помноженої на коефіцієнт 0,15.

У разі залпового скиду, що призвів до забруднення водного об’єкта в контрольному отворі до 50 і більше ГДК, розраховану суму збитків помножують на коефіцієнт 10.

Якщо було вжито заходів щодо ліквідації наслідків забруднення, то сума збитків зменшується залежно від кількості зібраної забруднювальної речовини та часу, витраченого на ліквідацію наслідків забруднення. Зменшену суму збитків розраховують за формулою:

де Зз — зменшена сума збитків, в одиницях національної валюти;

Зп.с. — початкова сума збитків, в одиницях національної валюти;

∆Мі — маса зібраної забруднювальної речовини за кожний відрізок часу збирання, т;

М — маса скинутої забруднювальної речовини, т;

Кзі — коефіцієнт зменшення збитків згідно зі строками ліквідації наслідків забруднення.

Строк ліквідації наслідків забруднення вод розраховується для кожного відрізку часу як різниця між:

часом в момент початку скиду (якщо його встановлено)
і часом на момент закінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Т;

часом в момент виявлення скиду (якщо час початку скиду не з’ясовано) і часом на момент закінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Тв.

Якщо одночасно відбувається скид і збір забруднювальних речовин, строк визначається як час роботи технічних засобів.

Величину збитків внаслідок забруднення поверхневих вод, територіальних і внутрішніх морських вод та підземних горизонтів води визначають за формулою:

де Нбі — базовий норматив скидання і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

Млі — маса річного скиду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

Кп — коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруд­нювальних речовин;

Мпі — маса понадлімітного річного скиду і-ої забруднювальної речовини;

Кт — регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;

Кінд — коефіцієнт індексації;

n — кількість видів забруднювальної речовини.

Базові нормативи плати за скидання і-ої забруднювальної речовини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Нбі) встановлюються на підставі гранич­но допустимої їх концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Значення показника Мпі приймається рівним річному обсягу скиду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, а показник Мпі — річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт).

Регіональні басейнові коефіцієнти Кт , які враховують територіальні соціально-економічні особливості, а також екологічні умови функціонування водного господарства, наведено в табл. 7.15.

Збитки, які завдаються лісовому господарству. Оцінка економічного збитку, що завдається лісовому господарству забрудненням навколишнього середовища, приводиться до базового періоду за формулою:

де Кt — капітальні вкладення на створення захисних насаджень, грн/га;

Сt — експлуатаційні витрати на вирощування насаджень, грн/га;

Еnp — нормативний коефіцієнт різночасових витрат (0,03);

t — базовий період, до якого приводяться витрати t-го року;

Т — період функціонування захисних насаджень, років;

tо — рік закладки (посадки) лісових насаджень.

 

За базовий період приймається рік створення захисних насаджень, проведення рубок догляду і здійснення інших лісогосподарських заходів. Усі технологічні витрати обчислюються: на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га захисних насаджень, на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Величину економічного збитку, що виник у процесі лісовіднов­лення насаджень, які загинули, можна визначити за формулою:

де  — площа ділянки, на якій ведеться відновлення в t-ому році, га;

 — витрати на створення зімкнувшихся лісокультур на і-й дільниці в t-ому році, грн/га;

 — питомий збиток від зниження приживання лісокультур на і-й дільниці в t-ому році, грн/га;

 — витрати на рекультивацію на і-й дільниці в t-ому році, грн/га;

 — витрати на проведення заходів щодо підвищення газостійкості лісових культур на і-й дільниці в t-ому році, грн/га.

Для лісодефіцитних районів величина економічного збитку може бути визначена за формулою:

Уd = Vd∆Вd + Vdн Kdзgdз,

де Vd — обсяг ділової деревини, яка заготовляється у забрудненому районі, м3;

∆Вd — додаткові витрати на заготівлю ділової деревини у забрудненому районі (зниження діаметру деревостанів, об’єму хлистів), грн/м3;

Vdн — недозаготовлений обсяг ділової деревини у забрудненому районі з причин зниження запасу (розрахункової лісосіки), м3;

Kdз — коефіцієнт цінності ділової деревини, яка заготовляється на даному підприємстві, що визначається відношенням середньої ціни деревини до середньої ціни деревозамінних матеріалів;

gdз — питома вага деревозамінних матеріалів, т/м3;

 — витрати на виробництво деревозамінних матеріалів, грн./т;

 — витрати на постачання деревозамінних матеріалів, грн./т;

 — збиткова місткість виробництва деревозамінних матеріалів у районі споживання, грн/т.

Госпрозрахункова величина економічного збитку від зниження продуктивності деревостанів, що виникає у сфері промислової діяльності лісових підприємств, визначається за формулою:

де  — ціна реалізації ділової деревини відповідно в забрудненому районі і за умови відсутності фактора забруднення, грн/м3;

 — собівартість заготівлі ділової деревини, відповідно: в забрудненому районі при умові відсутності фактора забруднення, грн/м3;

 — середній розмір прибутку від реалізації ділової деревини при умові відсутності фактора забруднення, грн/м3.

Економічний збиток, що виникає при використанні відходів лісозаготівель, можна буде визначити за попередньою фор-
мулою.

Величина економічного збитку Зе від зниження природозахисних і оздоровчих послуг лісу в загальному випадку має вигляд:

Зе = Вн + Вв,

де Вн — витрати на підтримку нормативного стану лісу, що забезпечують визначений рівень використання його природозахисних і оздоровчих послуг, які виникають внаслідок забруднення;

Вв — витрати на відновлення (компенсацію) екологічних корисностей лісу в інших галузях народного господарства.

Збитки, які завдаються земельним ресурсам. Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою:

де q — коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

 — питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на ґрунт;

Мв — маса викиду на ґрунт.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у ґрунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі.

Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Рв.з.) визначається за фор­мулою:

Рв.з. = А ∙ Гд ∙ Кз ∙ Кн ∙ Шегз,

де А — питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначені як 0,5 Гд;

Гд — грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн;

Кз — коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної речовини (м3) в об’ємі забрудненої землі (м3) залежно від глибини просочування;

Кн — коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин ;

Шегз — показник (шкала) еколого-господарського значення земель.

Коефіцієнт забруднення землі (Кз) визначається за формулою:

де Озр — об’єм забруднювальної речовини, м3;

Тз — товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування та визначається як 0,2 м (орний шар);

Пд — площа забрудненої земельної ділянки, м2;

Іп — індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднювальної речовини.

Якщо К3 < 1, він не враховується.

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Гд) визначається за формулою:

де Пагр — грошова оцінка 1м2 агровиробничої групи ґрунтів (грн/м2), яка визначається за формулою:

,

де Гу — грошова оцінка 1 м2 відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн/м2;

Багр — бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів земельної ділянки;

Бу — бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Збитки від забруднення атмосфери. Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Величина збитку від забруднення атмосфери За визначається за формулою:

За = К1 ∙ К2 ∙ Зп ∙ Ма,

де К1 — коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду;

К2 — коефіцієнт, що враховує висоту викиду;

Зп — питомий збиток від викиду 1 т забруднювача в атмосферу, грн/т;

Ма — маса викиду в атмосферу за рік, т.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою:

,

де Зdз.н — питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн на 1 особу;

R — чисельність населення в зоні впливу підприємства;

Зdк.г — питомі збитки комунальному господарству, грн;

Зdс.г — питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн;

S — площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф — вартість основних промислово-виробничих фондів, млн грн;

Зdпр — питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн фондів.

 

Таблиця 7.16

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА К1

Значення
коефіцієнта К1

Характеристика пункту, де розташовано
об’єкт забруднення

0,1

Підприємство розташоване віддалік від населених пунктів на незручних для сільськогосподарського використання землях, які не становлять великої цінності для збереження в якості ландшафтних і заповідних зон

0,3

Підприємство розташовано віддалік від населених пунктів на сільськогосподарських землях, які не вимагають спеціальних меліоративних робіт

0,5

Підприємство розташовано на селітебній території сільськогосподарських населених пунктів

0,7

Підприємство розташовано на селітебній території міст з населенням до 100 тис. чол.

1,0

Підприємство розташовано на селітебній території міст з населенням від 100 до 500 тис. чол.

2,0

Підприємство розташовано на селітебній території міст з населенням понад 500 тис. чол.

2,5

Підприємство розташовано поблизу ландшафтних, водоохоронних, санітарних, замовлених, заповідних, паркових і лісопаркових зон у містах і населених пунктах

3,0

Підприємство розташовано поблизу територій курортних місць, історико-архітектурних пам’яток, що охороняються державою, місць масового відпочинку працівників у містах та інших населених пунктах

 

Таблиця 7.17

ВЕЛИЧИНА КОЕФІЦІЄНТА К2
(у залежності від висоти викиду)

Висота викиду

К2

15 м

1,5

16—40 м

1,3

41—80 м

1,0

81—150 м

0,7

151—220 м

0,3

221—500 м

0,15

Таблиця 7.18

ПИТОМІ ЗБИТКИ ВІД ВИКИДУ 1 Т ЗАБРУДНЮВАЧА
В АТМОСФЕРУ

Інгредієнт

Питомий збиток, грн/т

Пил

120

Сірчастий ангідрид і інші окиси сірки

150

Окиси азоту

250

Фтористий водень і інші фтористі з’єднання

1100

Вуглеводні

180

Окис вуглецю

70

 

Стягнення платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря не звільняє об’єкти від відшкодування збитків за наднормативні викиди.

Наднормативними вважаються:

викиди забруднювальних речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів забруд­нювальних речовин в атмосферне повітря, встановлених дозволами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

викиди забруднювальних речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами;

викиди забруднювальних речовин в атмосферу, що здійснюються з перевищеннями граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди можуть відбуватися за рахунок неефек­тивної роботи газоочисних установок, роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або невикористанні їх, порушення технологічних режимів, невиконання у встановлені терміни заходів щодо досягнення нормативів ГДВ, аварійних викидів забруднювальних речовин в атмосферу, які не передбачені технологічними регламентами виробництв, використання непроектних сировини і палива в технологічних процесах, інших видів порушень.

Розрахунки маси наднормативних викидів у тоннах здійснюють визначенням різниці між фактичними і дозволеними потужностями викидів з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду за формулою:

де Vі — об’єм витрат газопилового потоку на виході із джерела, м3/с;

Сі — середня концентрація і-ї забруднювальної речовини (із відібраних проб) розрахована як середня арифметична, г/м3;

Мqi — потужність дозволеного викиду і-ї забруднювальної речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на
викид;

Т — час роботи джерела в режимі наднормативного вики-
ду, год.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки з урахуванням фактично відпрацьованого часу. При невиконанні у встановлені строки заходів щодо досягнення нормативу ГДВ розрахунки наднормативних викидів здійснюються як різниця між фактичною потужністю викиду, яка підтверджується результатами інструментальних вимірювань, і величиною нормативу викиду після впровадження заходу з урахуванням часу, що минув після планового його закінчення.

Розрахунки потужності викидів за джерелами або речовинами, щодо яких немає дозволу на викид, ведуть на основі потужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірюваннями. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид. Розрахунки потужності наднормативних викидів в результаті аварійних і залпових викидів, не передбачених технологічними регламентами виробництв, здійснюють розрахунковим методом на основі матеріальних балансів, даних технологічних регламентів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулювальних коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається формулою:

де Мі — маса і-ї забруднювальної речовини, викинутої понад нор­му, т;

1,1 — базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати за 1 т умовної забруднювальної речовини на момент перевірки, грн/т;

Аі — безрозмірний показник відносної небезпечності і-ї забруднювальної речовини;

Кт — коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі — коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднювальною речовиною.

Безрозмірний показник відносної небезпечності і-ї забруд-
нювальної речовини визначають із співвідношення за фор-
мулою:

де ГДКі — середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-ї забруднювальної речовини, мг/м3.

Для речовин, щодо яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднювальної речовини в атмосферному повітрі. Для речовин з ГДК більше 1 в чисельнику вводиться корекційний коефіцієнт 10. Для речовин, щодо яких відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднювальною речовиною, визначають за формулою:

де G — середньорічна концентрація і-ї забруднювальної речовини, за даними прямих інструментальних вимірювань на стаціонар­них постах за попередній рік, мг/м3;

ГДКсі — середньодобова ГДК і-ї забруднювальної речовини, мг/м3.

У разі, коли в даному населеному пункті інструментальні вимірювання концентрації даної забруднювальної речовини не виконуються, а також коли рівні забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднювальною речовиною не перевищують ГДК, значення коефіцієнта Кзі приймається рівним 1.