7.4. Кінцева продукція сільськогосподарських і агропромислових підприємств та об’єднань

7.4. Кінцева продукція сільськогосподарських і агропромислових підприємств та об’єднань

Поняття кінцевої продукції важливе для сільськогосподарських і агропромислових підприємств і формувань, а також для агропромислового комплексу в цілому. В загальному розумінні кін­цева продукція — це та, що надійшла в особисте споживання людей, а також у виробниче споживання за межі підприємства, об’єднання чи АПК. Наприклад, у сільськогосподарських підприємствах кінцева продукція представлена товарною продукцією незалежно від каналів її реалізації, продукцією, використаною в громадському харчуванні, дитячих садках і яслах та виданою працівникам у рахунок оплати праці.

Проте це — не повне визначення кінцевої продукції, адже сільськогосподарська продукція, залишивши межі підприємства чи об’єднання, може бути виробничо спожита також у межах агропромислового комплексу, в інших підприємствах чи об’єднан­нях. Щоб не було повторного рахунку, цю продукцію не слід враховувати при визначенні кінцевої продукції того виробничого об’єкта в середині АПК, який її виробничо спожив.

Отже, кінцева продукція по відповідному підприємству представлена товарною продукцією за всіма каналами реалізації, продукцією, яка використана на особисте споживання в межах підприємства (в громадському харчуванні, дитячих садках, яслах, видана працівникам у рахунок оплати праці) за мінусом купленої сільськогосподарської продукції, що використана на виробниче споживання у звітному році.

Кінцева продукція визначається у натуральній формі лише в розрізі окремих видів сільськогосподарської продукції. Наприклад, у звітному році підприємство виробило 30 тис. ц зерна. Різним споживачам за межі підприємства було реалізовано 18 тис. ц, видано в рахунок оплати праці 2 тис. ц, на корм худоби спожито 4 тис. ц. Для посіву ярих культур в даному році підприємство закупило 1100 ц насіння першої репродукції. Звідси кінцева продук­ція галузі зерновиробництва становила 19 тис. ц (18000 + 2000 +
+ 100 – 1100 = 19000).

В цілому по підприємству кінцева продукція визначається у вартісному виразі за цінами фактичної реалізації (закупівлі). Про­дукція, видана на оплату праці і внутрішньогосподарське особисте споживання, оцінюється за середніми на певний вид продукції цінами реалізації. По АПК чи агропромисловому формуванню в цілому кінцеву продукцію доцільно визначати методом приросту вартості сільськогосподарського продукту на всіх стадіях його руху до кінцевого споживача. Іншими словами, вартість кінцевої продукції представлена вартістю виробництва кінцевої продукції сільського господарства і вартістю, добавленою її промисловою переробкою і торгівлею.

Для глибшого розуміння сказаного наведемо такий умовний приклад. Припустімо, що сільськогосподарська продукція в процесі її перетворення в продукцію кінцевого споживання пройшла чотири стадії виробництва[1]:

  І. 40с + 80 (v + т) = 120;

 ІІ. 120с + 20с1 + 30 (v + т) = 170;

ІІІ. 170с + 2бс1 + 40 (v + т) = 236;

IV. 236с + 10с1 + 20 (v + m) = 266.

На першій стадії виробляється сільськогосподарська продукція, яка виходить за межі сільськогосподарських підприємств і тому є кінцевою для них в обсязі 120 одиниць. На другій — відбувається приріст кінцевої продукції в 50 [20с1 + 30 (v + т)], на третій — 66 і на четвертій стадії — 30 одиниць. Загальний обсяг кінцевої продукції становить 266 одиниць (120 + 50 + 66 + 30).

Перевага такого методу визначення кінцевої продукції полягає в тому, що, по-перше, виникає можливість розрахувати вклад кожного виду діяльності в кінцевий результат, по-друге, не допускається повторний рахунок, як це має місце при визначенні валової продукції. Неважко помітити, що в наведеному прикладі загальна вартість останньої становить 792 одиниці (120 + 170 + + 236 + 266), в тому числі повторний рахунок дорівнює 526 одиницям (792 – 266).

По агропромисловому підприємству, об’єднанню (комбінату) і АПК в цілому вартість кінцевої продукції можна визначити за формулою:

КП = КП2 + КПз + КП4,

де КП2 —вартість кінцевої продукції в другій сфері АПК — сільськогосподарському виробництві; КПз і КП4 — приріст вартості кінцевої продукції у третій і четвертій сферах АПК (відповідно в переробній промисловості і громадському харчуванні та роздрібній торгівлі продуктами сільськогосподарського походження).

Оцінка вартості кінцевої продукції може здійснюватися двома способами: 1) як уже зазначалося, за поточними фактичними цінами реалізації товарів усіх трьох сфер АПК; 2) за порівнянними цінами. Перший спосіб дає змогу визначити обсяги кінцевої продукції відповідно до кон’юнктури ринку і реально виявити грошові потоки в розрізі сфер АПК, а другий — аналізувати й оцінювати в динаміці зміни фізичної маси кінцевої продукції. Порів­няння цих двох оцінок дає змогу кількісно визначити вплив цінового фактора на обсяг кінцевої продукції, об’єктивно судити про вклад кожної сфери АПК в її створення.

У сільськогосподарському виробництві вартість кінцевої продукції за порівнянними цінами можна визначити за формулою:

КП = .

де ТПі — товарна продукція сільського господарства і-го виду;
Ці — порівнянна (середня) ціна і-го виду продукції; Кі — кое­фіцієнт якості і-го виду продукції, що визначається діленням закупівельної ціни і-го виду продукції нижчих сортів на закупівельну ціну вищого сорту; ОСі — продукція і-го виду, що використана на особисте споживання; ПКі — покупна продукція сільськогосподарського походження, що використана для виробничого споживання.

Приріст кінцевої продукції в переробній промисловості у порівнянних цінах:

КП3 =

де ППі — товари сільськогосподарського походження і-го виду, що вироблені в третій сфері АПК; Ві — вартість затраченої сировини сільськогосподарського походження, використаної на вироб­ництво і-го товару.

Підприємства громадського харчування і роздрібної торгівлі товарами сільськогосподарського походження також беруть участь у формуванні вартості кінцевої продукції. Роздрібні ціни торгівлі в громадському харчуванні включають націнку, яку правомірно можна розглядати як норматив приросту вартості продукції сільськогосподарського походження, і оскільки ця продукція реалізується кінцевому споживачеві, то цей норматив виступає як приріст вартості кінцевої продукції.

Підприємства громадського харчування, поряд з торговельною, виконують виробничу функцію. Вони реалізують продукцію як власного виробництва, так і іншу, готову до споживання, а поряд з націнкою громадського харчування одержують торговельну націнку. За рахунок одержаної націнки громадського харчування ці підприємства покривають витрати виробництва й одержують відповідну частку прибутку, а за рахунок торговельної націнки покривають витрати обігу й також одержують певну частку прибутку.

Оскільки реалізація продукції є необхідною ланкою в загальному ланцюзі «виробництво — споживання», то є всі підстави розглядати торговельну націнку як приріст кінцевої продукції. Цей висновок щодо підприємств громадського харчування є цілком правомірним і щодо підприємств роздрібної торгівлі продукцією сільськогосподарського походження, які входять в агропромислове формування і в АПК у цілому.

Для розрахунку приросту кінцевої продукції в підприємствах громадського харчування і роздрібної торгівлі, що представляють четверту сферу АПК, можна скористатися формулою:

КП4 =

де ПГі — вироблена продукція в громадському харчуванні і-го виду; Ці — роздрібна ціна на продукт і-го виду; НГі — націнка громадського харчування, %; РПі — обсяг реалізації і-го продукту сільськогосподарського походження; ЗНі —торговельна націнка, в % до роздрібної ціни (роздрібна ціна разом із націнкою становить роздрібну ціну торгівлі).

По сукупності підприємств АПК Білоцерківського району була розрахована структура кінцевої продукції, вироблена підприємствами цього об’єднання. Це дало змогу оцінити реальний внесок підприємств кожної сфери в загальний результат їх спільної діяльності. З’ясувалося, що внесок підприємств другої сфери найбільший і становить 69,6 %, третьої — 29,5 і четвертої — близько 1 %.

Збільшення внеску третьої і четвертої сфер у формування кінцевої продукції можна розглядати як позитивне зрушення в її структурі, оскільки за інших однакових умов це означатиме, що все більша частка сільськогосподарської продукції надходить на переробку, а потім до споживача в готовому для споживання вигляді.