7.4. Система страхування

Страхування є складовою частиною фінансової системи. Його ор­гани сприяють формуванню грошових ресурсів, відшкодуванню збит­ків, заподіяних природою, допомагають накопичити, зберегти частину коштів населенню.

Нині стан страхового ринку в Україні відображає суперечливі про­цеси, характерні для сучасної економічної та політичної ситуації в країні, - колосальна потреба у страхових послугах найчастіше не мо­же бути задоволена страховими органами. Досить сказати, що не більш як 5 % у сфері виробництва і споживання охоплені страхуван­ням, а в галузях видобувної промисловості ще менше.

Разом з тим ринок України, що формується, створює об'єктивні умови для активного розвитку страхового бізнесу, появи різноманіт­них страхових організацій. Цьому сприяє й розвиток підприємництва, зорієнтованого на потреби населення, підприємств, комерційних ор­ганізацій. Тому нині перед страховими організаціями постала проб­лема надання клієнтам якісно нових страхових послуг, таких як за­хист майна підприємців і їх фірм, ризиків, пов'язаних з впроваджен­ням нових технологій, страхування будівельно-монтажних, екологіч­них, комерційних, фінансових, виробничих та інших ризиків, від без­робіття, пенсійне страхування. Ці та багато інших видів послуг потріб­но узаконити, тому необхідна нова страхова система, яка була б за­кріплена у законодавчих актах. Поки що в Україні ще не прийняті за­кони про демонополізацію страхування. Незважаючи на це, в 1994 р. в Україні функціонувало 650 страхових компаній, у тому числі з стра­хування підприємницького ризику- 120.

Недержавні страхові компанії вже сьогодні створили відчутну кон­куренцію держстраху, що виявляється у видах комерційного страху­вання, які надаються новим клієнтам.

Відповідно до засновницьких документів і отриманої ліцензії аль­тернативні страхові компанії можуть здійснювати такі види страху­вання:

особисте - страхування життя від нещасних випадків, медичне страхування;

майнове - страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інших видів майна, фінансових ризиків;

відповідальності - страхування цивільної відповідальності власни­ків транспортних засобів та інших видів відповідальності;

перестрахування - страхування одним страхувачем на визначе­них угодою умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'яз­ків перед страхувальником в іншого страхувача (перестрахувача);

обов'язкове - види страхування, якщо право на проведення їх не передбачено законодавчими актами.

Таким чином, поряд з державним розвивається страхування ко­мерційне, альтернативне. В цілому це позитивно відбивається на роз­витку страхування, оскільки воно працює на економіку і являє собою фінансові, тобто економічні відносини, в яких беруть участь дві сто­рони (два суб'єкти).

Одна сторона (суб'єкт) - це страхове товариство (приватне або державне), яке називається страхувачем. Страхувач відпрацьовує умови страхування, пропонує їх своїм клієнтам - юридичним (підприємствам, організаціям, установам) та приватним особам. Якщо клієн­тів влаштовують ці умови, то вони підписують договір за встановле­ною формою і роблять страхувачу внески згідно з договором. У світо­вій практиці він називається страховим полісом.

Друга сторона (суб'єкт) цих економічних стосунків - це юридичні або приватні особи - страхувальники.

У випадку, передбаченому страхуванням (стихійне лихо, нещас­ний випадок тощо), при якому страхувальнику завдано шкоди (еконо­мічної або здоров'ю), страхувач відповідно до умов договору, сплачує страховку (страхову премію, страховий внесок).

Суму коштів, яка накопичується у страхувача, називають страхо­вим (резервним) фондом. При державному страхуванні утворення і використання цього фонду перебуває у віданні державної систе­ми страхових органів - Держстраху. Цей фонд є одним з центра­лізованих грошових резервів держави. В разі альтернативного страхування - утворення і використання страхового резервного фон­ду перебуває у віданні страхової компанії.

Отже, страхування - це економічні відносини, в які його суб'єкти -страхувачі та страхувальники - вступають у процесі створення спеці­ального фонду (об'єкт страхових відносин), що використовується страхувачем при сплаті грошей страхувальникам.

При цьому слід підкреслити, що економічне страхування юридич­них і приватних осіб як державою, так і страховими компаніями є най­важливішою складовою частиною соціального забезпечення працю­ючого і непрацюючого (у тому числі безробітного) населення.

Механізм страхування, умови забезпечення платоспроможності страхувачів і державний контроль за їх діяльністю закріплені Декре­том Кабінету Міністрів України „Про страхування".

Підприємцю без страхування працювати складно і він дедалі часті­ше звертається за послугами до страхових компаній. І потрібно сказа­ти, що в основному пріоритет віддається недержавним структурам.

Разом з тим новостворені страхові комерційні організації, не ма­ючи досвіду роботи, достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів, часто відлякують підприємця і змушують його знову звертатися до Держстраху. Розуміючи це, ряд страхових організацій („Омета Ін-стер", „Аско" та ін.) розпочали підготовку власних кадрів для роботи в своїх установах.

Не маючи фундаментальної державної та підприємницької підтрим­ки, страховий ринок, як елемент ринку України, формується поспіхом, з масою деформацій і помилок, які потрібно буде виправляти у май­бутньому.