7.5. Чиста продукція аграрних підприємств
7.5. Чиста продукція аграрних підприємств
Чиста продукція — це новостворена вартість, найважливіша складова виробленого сукупного продукту (валової продукції) підприємства, що характеризує економічну ефективність виробництва. Якщо вартість валової продукції, що набула товарної форми, виразити в поточних ринкових цінах, а решту її, яка використана на виробничі внутрішньогосподарські потреби і представлена приростом незавершеного виробництва та приростом вартості вирощування культурних насаджень, оцінити за собівартістю, то у формалізованому вигляді в цілому по підприємству вартість сукупного продукту можна зобразити виразом:
с + v + т,
де с — спожиті засоби виробництва (оборотні засоби й амортизація основних фондів), v + т — чиста продукція.
Розмір чистої продукції є функцією від таких важливих факторів, як обсяг виробництва валової продукції, рівень товарності, цін реалізації продукції і частки матеріальних витрат (с) в структурі вартості сукупного продукту. До перших трьох факторів розмір чистої продукції знаходиться в прямій пропорційній залежності, а до останніх — в оберненій. Частка спожитих засобів виробництва в структурі собівартості валової продукції має тенденцію до збільшення. Це — об’єктивний процес, що відображає зміну діалектичного співвідношення між затратами живої і минулої праці зі зростанням її продуктивності. В 1990 р. ця частка в аграрних підприємствах суспільного сектора України становила 63,2 %. У 1994 р. інфляційне формування собівартості через занижену оцінку спожитих ресурсів призвело до зменшення питомої ваги затрат минулої праці в собівартості валової продукції до 54,3 %. У 2000 р. цей показник становив 65,9 %.
Для того щоб кількісно визначити чисту продукцію підприємств, передусім потрібно розрахувати валову продукцію за собівартістю її виробництва (собівартість виробництва продукції рослинництва і тваринництва всіх видів, приріст незавершеного виробництва за собівартістю, собівартість вирощування багаторічних культурних насаджень, собівартість наданих на стороні
послуг). Цей розрахунок ведеться по основному (сільськогосподарському) виробництву й окремо по інших видах діяльності. В результаті одержують перші дві складові вартості валової продукції с + v. Далі від одержаного результату слід відняти всі матеріальні витрати, а саме: виробничо спожиті предмети праці, амортизацію основних засобів і витрати на оплату послуг, наданих підприємству зі сторони, тобто виконати дію: (с + v) – с = v. До отриманого результату (витрат на оплату праці) потрібно приєднати прибуток, що був одержаний від тих товарних галузей підприємства, в яких виручка від реалізації продукції перевищує її собівартість. Формалізовано зобразимо цей результат так: v + m'. Від цієї суми необхідно відняти збиток, що створився в галузях, де виручка від реалізації продукції була меншою за її повну собівартість. У результаті цієї дії дістають вартість чистої продукції підприємства: v + т' – 3 = v + т.
Економічне значення чистої продукції надзвичайно важливе, оскільки вона є основою розширеного відтворення. Адже для наступного циклу відтворення підприємство насамперед повинно відшкодувати спожиті засоби виробництва. Розширене відтворення можна здійснити лише за рахунок чистої продукції, яку поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження. Співвідношення між цими фондами кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи при цьому абсолютний розмір чистої продукції, ступінь озброєності виробництва, зношеність основних фондів, забезпеченість оборотними засобами, досягнутий рівень оплати праці працівників, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, співвідношення між фондом оплати праці і прибутком .
Для оцінки економічного стану підприємства важливо проаналізувати таких два важливих показники, як питома вага чистої продукції у валовому продукті і частка оплати праці разом з відрахуваннями на соціальні заходи у загальній сумі новоствореної вартості. Чим більша величина цього кінцевого результату і вища частка його у вартості сукупного валового продукту, тим за однакових інших умов є більше можливостей для відтворення факторів виробництва бажаними темпами, і навпаки.
Значну інформативність має і другий показник. Чим гірше працює підприємство, тим більшою буде частка оплати праці разом з відрахуваннями на соціальні заходи в загальній сумі чистої продукції, а отже, тим буде меншою частка прибутку як основного власного джерела інвестицій. У разі, якщо підприємство не отримує ні прибутку, ні збитку, чиста продукція буде представлена лише фондом оплати праці. Тому розглянутий показник дорівнюватиме 100 %. Це та межа, за якої підприємство ще спроможне забезпечувати просте відтворення і зберігати своє існування як юридична особа.
За умов збиткової діяльності підприємства чиста продукція зменшується. Коли сума збитку досягає суми нарахованої оплати праці з відрахуваннями на соціальні заходи, то цей кінцевий результат дорівнюватиме нулю, а за подальшого збільшення суми збитку він набуватиме від’ємного значення. За роки економічної кризи в багатьох аграрних підприємствах чиста продукція нерідко досягала мінус декількох сот тисяч гривень, що свідчить про їх номінальне банкрутство. Тому підприємства повинні своєчасно прийняти кардинальні заходи щодо недопущення збитковості виробництва.