7.6. БАНКІВСЬКІ ЦІННІ ПАПЕРИ: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ
Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів виявляються у:
- випуску акцій;
- організації їх розміщення;
- забезпеченні ліквідності;
- виплаті дивідендів;
- веденні реєстрів іменних цінних паперів;
- депозитарному обслуговуванні.
До цінних паперів банку належать також: ощадний сертифікат, депозитний сертифікат, банківський вексель.
В Україні найбільше уваги приділено ощадному сертифікату.
Ощадний сертифікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.
Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебуватше ощадні сертифікати на пред'явника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної с для емітентів.
Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в національній валюті або у вільно конвертованій валюті.
Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнаходження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.
Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні полягає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).
Після ощадного сертифіката депозитний є не менш поширеним банківським цінним папером.
Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.
В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.
У Положенні "Про депозитний сертифікат НБУ" чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифіката НБУ.
За положенням депозитний сертифікат НБУ - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку України у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.
До депозитного сертифіката НБУ застосовується система обліку СЕРТИФ, що визначається як окрема дворівнева система кількісного обліку сертифікатів і проведення розрахунків за ними.
Національний банк України постійно вдосконалює чинні монетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Мстою випуску таких сертифікатів є:
- введення інструмента, що має замінити облігації внутрішньої державної позики, довіру до яких підірвано;
- використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.
Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він мас окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується центральним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед комерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому право на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.
Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котируванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких сертифікатів у різних банках різна - від 20 до 500 доларів США. Різновидом таких сертифікатів стали ощадні конвертовані сертифікати з валютним забезпеченням. Перший випуск таких сертифікатів іменних та на пред'явника був здійснений у лютому 1996 року АКБ "Надра".
Як правило, сертифікати розмішують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.
Сертифікат не є конкурентним щодо державних цінних паперів. Вони функціонують паралельно, виконуючи при цьому кожен свою функцію.
Серед цінних паперів банку можна виділити вексель.
Банківський вексель являє собою вексель, емітентом якого є банк. Здебільшого банки випускають прості векселі, тобто беруть на себе зобов'язання сплатити певну суму векселетримачу у певний день. Ніяких інших особливостей у випуску або обігу банківських векселів не існує. Тому цей вид цінних паперів взагалі виділяють дуже рідко. Банківський вексель не є окремим видом цінних паперів, і тому законодавчі вимоги щодо порядку випуску, форми бланків, реквізитів щодо векселів поширюються і на банківські векселі. Банківські векселі випускаються з метою мобілізації коштів, необхідних банку. Внаслідок випуску банківських векселів, як і внаслідок випуску векселів узагалі, виникають відносини безумовної заборгованості.
У зв'язку з тим, що вексельне законодавство досить вимогливе, банківські векселі (як і векселі взагалі) не можуть випускатися в непаперовій формі.
Таким чином, банківський вексель призначений для залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депозитну природу. Однак, на відміну від сертифіката, він може бути використаний як платіжний засіб за товари і послуги. Постачання банківських векселів відбувається шляхом викупу після закінчення терміну обігу або ж достроково. У банківському векселі вказується величина прибутку у вигляді відсотка від номіналу, тобто вексель продається за номіналом, а викуповується банком за ціною продажу.
- випуску акцій;
- організації їх розміщення;
- забезпеченні ліквідності;
- виплаті дивідендів;
- веденні реєстрів іменних цінних паперів;
- депозитарному обслуговуванні.
До цінних паперів банку належать також: ощадний сертифікат, депозитний сертифікат, банківський вексель.
В Україні найбільше уваги приділено ощадному сертифікату.
Ощадний сертифікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержання суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.
Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебуватше ощадні сертифікати на пред'явника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної с для емітентів.
Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в національній валюті або у вільно конвертованій валюті.
Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнаходження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.
Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні полягає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).
Після ощадного сертифіката депозитний є не менш поширеним банківським цінним папером.
Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який засвідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.
В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.
У Положенні "Про депозитний сертифікат НБУ" чітко й вичерпно визначено поняття і сутність депозитного сертифіката НБУ.
За положенням депозитний сертифікат НБУ - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку України у бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.
До депозитного сертифіката НБУ застосовується система обліку СЕРТИФ, що визначається як окрема дворівнева система кількісного обліку сертифікатів і проведення розрахунків за ними.
Національний банк України постійно вдосконалює чинні монетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Мстою випуску таких сертифікатів є:
- введення інструмента, що має замінити облігації внутрішньої державної позики, довіру до яких підірвано;
- використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.
Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він мас окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується центральним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед комерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому право на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.
Останнім часом в Україні отримали розповсюдження валютні ощадні сертифікати. Вони є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів у доларах США та підтверджують права пред'явників сертифікатів на отримання їх вартості за котируванням на день пред'явлення. Номінальна вартість таких сертифікатів у різних банках різна - від 20 до 500 доларів США. Різновидом таких сертифікатів стали ощадні конвертовані сертифікати з валютним забезпеченням. Перший випуск таких сертифікатів іменних та на пред'явника був здійснений у лютому 1996 року АКБ "Надра".
Як правило, сертифікати розмішують на аукціонах, термін їх обігу становить від 1 до 180 днів; вони можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, а також інших операцій на вторинному ринку.
Сертифікат не є конкурентним щодо державних цінних паперів. Вони функціонують паралельно, виконуючи при цьому кожен свою функцію.
Серед цінних паперів банку можна виділити вексель.
Банківський вексель являє собою вексель, емітентом якого є банк. Здебільшого банки випускають прості векселі, тобто беруть на себе зобов'язання сплатити певну суму векселетримачу у певний день. Ніяких інших особливостей у випуску або обігу банківських векселів не існує. Тому цей вид цінних паперів взагалі виділяють дуже рідко. Банківський вексель не є окремим видом цінних паперів, і тому законодавчі вимоги щодо порядку випуску, форми бланків, реквізитів щодо векселів поширюються і на банківські векселі. Банківські векселі випускаються з метою мобілізації коштів, необхідних банку. Внаслідок випуску банківських векселів, як і внаслідок випуску векселів узагалі, виникають відносини безумовної заборгованості.
У зв'язку з тим, що вексельне законодавство досить вимогливе, банківські векселі (як і векселі взагалі) не можуть випускатися в непаперовій формі.
Таким чином, банківський вексель призначений для залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб, має депозитну природу. Однак, на відміну від сертифіката, він може бути використаний як платіжний засіб за товари і послуги. Постачання банківських векселів відбувається шляхом викупу після закінчення терміну обігу або ж достроково. У банківському векселі вказується величина прибутку у вигляді відсотка від номіналу, тобто вексель продається за номіналом, а викуповується банком за ціною продажу.