7.6. Податкова система

Найважливіше місце у діловому житті бізнесмена займають відно­сини, що виникають з приводу податків. Звичайно, підприємець, біз­несмен, який доклав багато зусиль для створення свого підприєм­ства (фірми) та його успішної роботи, не дуже поспішає ділитися з державою отриманим прибутком. Однак платити потрібно. Але, щоб робити це грамотно, - необхідно мати уявлення про оподаткування. При цьому важливо знати, які доходи не підлягають оподаткуванню, якими пільгами можна скористатися, щоб зменшити їх суму. Викла­сти усе це в одному невеликому параграфі неможливо. Тому слід ознайомитися з законами України та змінами і доповненнями до них, що регулюють оподаткування, насамперед „Про оподаткування при­бутку підприємств", „Про систему оподаткування", „Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без грома­дянства", „Про державну податкову службу в Україні", „Про податок на добавлену вартість", „Про державну митницю", „Про єдиний мит­ний тариф", а також декретами Кабінету Міністрів „Про податок на прибуток підприємств і організацій", „Про прибутковий податок з гро­мадян", „Про місцеві податки і збори" та ін.

Слід зазначити, що становлення податкової системи в Україні, яка адекватно відповідала б ринковій економіці, відбувається повільно, непослідовно.

Податкова система - це сукупність податків, а також методів і форм їх побудови. Завдяки податковій системі держава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і на­дання послуг населенню.

Податки - це обов'язкові платежі, що стягуються державою з юри­дичних і фізичних осіб.

  Податки виконують такі функції:

фіскальну - пов'язану з формуванням джерел державних видатків;

розподільчу - перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб від­повідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;

регулюючу - регулювання особистих, колективних, суспільних ін­тересів, а також взаємовідносин держави з різними секторами вироб­ництва

Залежно від різних ознак податки поділяють на прямі та непрямі, державні та місцеві, загальні та спеціальні.

Прямі податки - бувають реальні та особисті. Вони встановлюють­ся на доход і майно фізичних та юридичних осіб.

Реальні податки - стягуються з окремих видів майна До них належать: земельний податок на власниківбудівель, податок на власників  транспортних  засобів,  сільськогосподарський  податок.

Особисті податки - стягуються з джерел доходу або за декла­рацією при особистому обкладанні. Залежно від об'єктів обкладання розрізняють такі види особистих податків: прибутковий податок з на­селення, податок на прибуток підприємств; податок на прибуток іно­земних юридичних осіб; податок на доходи; плата за трудові ресурси; плата за воду; лісовий податок; екологічний податок; податок, що ре­гулює витрату коштів, спрямованих на споживання.

Непрямі податки - податки на товари та послуги, що встановлю­ються як надбавка до ціни товарів, тарифів, послуг і видів діяльності. Непрямий податок (податок з обороту) в основному реалізується на товари тривалого користування, предмети одягу, алкогольні напої, тютюнові вироби і фактично є податком на споживання.

Податок з обороту і податок з продажу - це фіскаль­ні монопольні податки, які стягуються з державних підприємств.

Мито - податок на імпортні, експортні і транзитні товари, що над­ходять у доход бюджету.

Податок на добавлену вартість - стягується з частини вартості, що утворюється на кожній стадії виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (послуги) і оплачу­ється кінцевим споживачем.

 Державні податки установлюються та стягуються центральними органами управління, місцеві - органами управління на відповідній території.

 Загальні податки визначаються державою, спеціальні (цільові) -використовуються для певних функцій, наприклад, соціальне страху­вання, яке використовується на забезпечення пенсій, допомог (табл. 5).

Таблиця 5. Види основних податкових платежів і обов'язкових відрахувань

 Податкове регулювання в нашій країні перебуває в стадії станов­лення і зазнаватиме змін.