8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття

Види і характер туризму на території України були такими, як і в Російській імперії (оздоровчий, рекреаційний, гірський, пізнавальний, розважальний, велосипедний тощо), ос­кільки Україна була її складовою.

На українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX ст. успішно розвивалися транспортна інфра­структура і мережа готелів. Будувалися нові дороги, збільшу­валася кількість пароплавів та інших суден на річкових шля­хах, у великій кількості будувалися залізничні гілки.

Однією з причин був загальноєвропейський процес прискорен­ня науково-технічного прогресу, соціально-економічний розвиток.

Але були й специфічні причини. Україна мала стратегічне військово-політичне та економічне значення для Росії. Без Ук­раїни Російська держава не могла б існувати як імперія. Українські землі слугували сполучною ланкою між столицею імпе­рії та її чорноморськими портами, через які в цей період велася жвава торгівля. Україна була зручним плацдармом для тиску на Османську імперію, для просування через Молдову на Бал­кани, і досвід невдалої Кримської війни навчив, що без добрих комунікацій імперія не зможе успішно змагатися з потуж­ними суперниками. Крім того, Північне Причорномор'я прива­блювало потенційних туристів своїми великими рекреаційними ресурсами, субтропічний мікроклімат Південного узбережжя Криму надзвичайно вигідно відрізнявся від прохолодних бал­тійських курортів. Нарешті, формування промислового ком­плексу Донбасу та деяких інших індустріальних районів Ук­раїни також потребували нових залізниць та переміщення значної кількості людей.

Усі ці чинники сприяли покращенню інфраструктури подо­рожей, зростанню кількості подорожуючих, збільшували швид­кість та зменшували вартість поїздок на українських землях.

Незграбна імперська соціально-економічна система ство­рювала багато труднощів для населення. В українських губер­ніях час від часу фіксувалися випадки голоду. Десятки тисяч збіднілих українських селян були змушені переїхати, внаслі­док нестачі сільськогосподарської землі, до Сибіру та Далекого Сходу. Ще більш поширеними були міграції на відносно не­далекі відстані: до найближчих промислових центрів або до причорноморських сільськогосподарських підприємств, на заро­бітки. Залізниця отримувала від таких поїздок значні доходи і розширювала мережу шляхів сполучення.