Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.1. Поняття, класифікація та витрати підприємства при формуванні необоротних активів

 8.1. Поняття, класифікація та витрати підприємства при формуванні необоротних активів

 

На підприємстві, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості його діяльності, всі активи поділяються на оборотні та необоротні. Активи, метою формування яких не є реалізація чи споживання протягом будь-якого часу, що наступає раніше і визначається:

або тривалістю операційного циклу;

або в межах дванадцяти місяців з дати використання;

класифікуються як необоротні.

У виробничій господарській діяльності операційний цикл – це проміжок часу між придбанням матеріалів і сировини для виробництва та зарахуванням виручки за реалізовані, вироблені з них товари (продукцію, роботи, послуги).

 

Операційний цикл

Термін придбан-ня, одержання і зберігання запасів

Виробничий цикл (цикл перетворен-ня ресурсів)

Термін прийнят-тя та зберігання готової продукції

Термін реалізації товарів до мо-менту зарахуван-ня виручки

 

Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання.

Майно, що знаходиться у необоротних активах, може бути на підприємстві у формі: основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних вкладень (капітальних інвестицій), довгострокових фінансових інвестицій, довгострокових активів у розрахунках, відстрочених податкових активів, негативного гудвілу та інших необоротних матеріальних активів.

1. Основні засоби – сукупність матеріально-речових цінностей (засобів праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері, а їх вартість переноситься конкретною працею, частинами в міру спрацювання на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг або витрат обігу при реалізації товарів.

З метою визначення прибутку для оподаткування під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

В господарській діяльності підприємств до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Не належать до основних засобів інші необоротні матеріальні активи, зокрема:

предмети терміном служби менше одного року;

тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

інвентарна тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

предмети, призначені для видачі напрокат;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл, а також піддослідні тварини;

багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадочний матеріал.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних засобів є їх класифікація за такими ознаками:

1.Функціональне призначення (натурально-речовий склад).

1.1. Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

1.2. Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції – дороги, мости, водокачки тощо).

1.3. Передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин – лінії електропередач, трубопроводи).

1.4. Машини та обладнання:

силові машини та обладнання (об’єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну;

робочі машини та обладнання (об’єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);

регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо);

лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо);

обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо);

медичне обладнання;

комп’ютерна техніка та її комплектуючі (комп’ютери, монітори тощо), вартість яких за одиницю чи комплект є вищою за 500 грн;

інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

1.5. Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

1.6. Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).

1.7. Виробничий інвентар та приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій – робочі столи, верстати, стелажі тощо).

1.8. Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

1.9. Робоча та продуктивна худоба.

1.10. Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості окремих екземплярів книг).

1.11. Інші основні засоби (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращення земель, документація з типового проектування).

2.Формування інформації про основні засоби підприємства.

2.1. Земельні ділянки

2.2. Капітальні витрати на поліпшення земель

2.3. Будинки та споруди

2.4. Машини та обладнання

2.5. Транспортні засоби

2.6. Інструменти, прилади та інвентар

2.7. Робоча і продуктивна худоба

2.8. Багаторічні насадження

2.9. Інші основні засоби

3.Роль в процесі господарської діяльності.

3.1. Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).

3.2. Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4.Сфера використання.

4.1. Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).

4.2. Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

З метою визначення прибутку для оподаткування під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності підприємства. Відтворюються вони за рахунок прибутку, який залишається підприємству.

Характеристика основних засобів окремих галузей економіки України наведена в табл. 8.1.

Таблиця.8.1

Баланс основних засобів у 1998 р.

(у фактичних цінах; млн. грн.)

Показники

Основні засоби

на початок року

надійшло

вибуло

на кінець року

Всі основні засоби (включаючи худобу)

866439

69338

48832

886945

Виробничі основі засоби

522199

27813

27362

522650

Промисловості

257069

12345

10822

258592

Сільського господарства

124215

4512

7343

121384

Будівництва

15292

1044

1357

14979

Транспорту і зв’язку

99860

7357

5579

101638

Торгівлі та громадського харчуван-ня, заготівель, матеріально-техніч-ного постачання та інших галузей матеріального виробництва

25763

2555

2261

26057

Невиробничі основні засоби

344240

41525

21470

364295

Житлового господарства

154005

7395

8279

153121

Комунального господарства та по-бутового обслуговування населення

33301

2484

1531

34254

Охорони здоров’я та освіти

110592

6814

7382

110024

Науки, культури, мистецтва та інших невиробничих галузей

46342

24832

4278

66896

 

Вартість основних засобів на підприємстві формується за рахунок витрат на придбання, доставку, встановлення, державну реєстрацію, самостійне спорудження і виготовлення, ремонт (якщо вартість перевищує 5 % балансової вартості основних засобів на початок звітного року), страхування господарських операцій тощо. Сума цих витрат складає первісну вартість окремих об’єктів основних засобів.

Первісна балансова вартість основних засобів показує їх вартість на момент введення в експлуатацію і обчислюється:

де Пв – первісна вартість основних засобів; Ц (Сп) – ціна придбання об’єктів (повна собівартість виготовлення); Вд – витрати на доставку до місця експлуатації; Ву – витрати на установку і монтаж по введенню в експлуатацію.

Податок на додану вартість бере участь у формуванні первісної вартості основних засобів наступним чином:

а) суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) підприємством у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних засобів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних засобів;

б) у разі, коли підприємство здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням основних засобів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно на збільшення вартості основних засобів і до податкового кредиту не включаються;

в) у разі, коли виготовлені та / або придбані основні засоби частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці їх в оподатковуваних операціях звітного періоду;

г) у разі, коли підприємство придбає основні засоби, вартість яких не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок власних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підприємство має право застосовувати щорічну індексацію вартості основних засобів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

де Кі – коефіцієнт індексації; Іф – індекс інфляції, за результатами якої проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Основні засоби, що використовуються підприємством у господарській діяльності, можуть формуватися на принципах оперативного і фінансового лізингу (оренди).

Оперативний лізинг (оренда) передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Фінансовий лізинг (оренда) передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов’язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

2. Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

В господарській діяльності підприємства інформація про нематеріальні активи формується щодо кожного об’єкта за такими групами:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

гудвіл – перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

В процесі їх формування на підприємстві виникають витрати на придбання, виготовлення і доведення до стану, в якому вони придбані для використання відповідно до визначеної мети.

Сума цих витрат складає їх первісну вартість, яка може індексуватися за методикою індексації основних засобів.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, визнається як об’єкт за умов, якщо підприємство має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

3. Незавершені капітальні вкладення (капітальні інвестиції) – це вартість об’єктів, що перебувають у стадії будівництва (введення в експлуатацію), а після його завершення формують об’єкти основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

При здійсненні будівництва підприємство несе витрати на будівельно-монтажні та проектно-розвідувальні роботи, послуги і роботи підрядників тощо.

де Вн – витрати незавершених капіталовкладень; МВ – матеріальні витрати (вартість матеріалів робіт і послуг) суб’єкта господарювання; ОП – оплата праці; ОПП – обов’язкові платежі; А – амортизація основних засобів, які використовуються для здійснення капітальних вкладень; ПП – вартість робіт і послуг підрядчиків.

де Пв – первісна вартість основних засобів після введення їх в експлуатацію.

Витрати підприємства з метою створення нових та оновлення існуючих основних засобів називають капітальними вкладеннями або інвестиціями (табл. 8.2.).

Таблиця 8.2

Класифікація капітальних вкладень (інвестицій)

Класифікаційні ознаки

Види капітальних вкладень (інвестицій)

Відтворювальна структура

Нове будівництво

Розширення

Реконструкція

Модернізація

Технічне переозброєння

Ремонт об’єктів основних фондів

Технологічна структура

Будівельні і монтажні роботи

Придбання обладнання, інструменту, інвентарю

Капітальні роботи і затрати (податок на землю, зайняту під забудову)

Поліпшення основних засобів.

Призначення

Виробничого призначення

Невиробничого призначення

Спосіб здійснення

Підрядний

Господарський

Змішаний

 

Капітальні інвестиції для здійснення господарської діяльності формуються на підприємстві за такими каналами.

Капітальне будівництво (витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства), а також устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування будівництва).

Необоротні активи у формі не введеного в експлуатацію
устаткування – це майбутні об’єкти основних засобів. Витрати на його формування визначаються за фактичними затратами для доведення їх до того стану, в якому вони знаходяться на підприємстві.

Придбання (виготовлення) основних засобів (витрати на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, крім об’єктів будівництва та основного стада).

Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів.

Придбання (створення) нематеріальних активів.

Формування основного стада.

Джерелами фінансування (відшкодування) перелічених вище капітальних затрат можуть бути:

кошти державного бюджету;

кошти амортизаційного фонду;

кошти фондів економічного стимулювання;

прибуток;

кредити банку;

позикові кошти;

цільове фінансування і цільові надходження (інновації);

пайові внески (інвестиції);

кошти від продажу акцій;

вклади засновників;

кошти від продажу та ліквідації основних засобів;

джерела формування оборотних активів.

4. Довгострокові фінансові інвестиції – це цінні папери, облігації, внески майна до статутних фондів інших підприємств тощо.

При цьому з метою володіння об’єктами фінансових інвестицій підприємство відчужує майно (активи) у натуральній і вартісній формі із своєї господарської діяльності за фактичними витратами на їх формування (балансовою вартістю).

Довгострокові фінансові інвестиції можуть використовуватися на підприємстві у формі:

інвестицій пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі;

інших інвестицій пов’язаним сторонам;

інвестицій непов’язаним сторонам.

Пов’язана сторона – це юридична особа, яка здійснює контроль над підприємством, або контролюється підприємством, або перебуває під спільним контролем з таким підприємством. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість осіб, найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду підприємства, або не меншою 20 відсотків, або найбільшою кількістю голосів у керівному органі.

5. Довгострокові активи в розрахунках – це майно, яке передано у власність інших суб’єктів власності з відстрочкою платежів на тривалий строк. Борги підприємству визначаються за домовленістю або визначеними нормами діючого законодавства. Вартість довгострокових активів за балансом підприємства визначається як сума фактичної вартості майна, можливого фінансового результату і відповідного платежу за користування активами на правах власника.

Довгострокова дебіторська заборгованість – борги підприємству фізичних та юридичних осіб, які виникають в ході нормального операційного циклу і будуть погашені після дванадцяти місяців з дати балансу. Такі борги виникають у формі:

заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду (чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду);

довгострокових векселів, одержаних у забезпечення боргів;

іншої дебіторської заборгованості, зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами.

6. Відстрочені податкові активи – суми податків на прибуток, що підлягають відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

тимчасових різниць між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

7. Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Негативний гудвіл може виникнути:

а) в процесі діяльності придбаного підприємства, що прогнозується з обчисленими збитками в майбутньому;

б) в процесі корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів;

в) у разі перевищення справедливої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю негативного гудвілу.

Немонетарні активи – всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

В господарській діяльності підприємства можуть брати участь інші необоротні матеріальні активи, до яких відносять:

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи (предмети, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти, спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів);

тимчасові (нетитульні) споруди;

природні ресурси (придбані природні ресурси для видобутку нафти, газу тощо);

інвентарна тара;

предмети прокату;

інші необоротні матеріальні активи.

В процесі формування необоротних активів здійснені витрати підприємства перетворюються в об’єкти, які мають довгостроковий характер використання в господарській діяльності.