8.1.3. Визначення розміру орендної плати
8.1.3. Визначення розміру орендної плати
Орендна плата — це обов’язковий платіж, який орендар сплачує орендодавцю за користування отриманим майном
(землею). Її розмір, форми, умови та строки виплати встановлюються в договорі оренди. При визначенні розміру орендної плати слід враховувати інтереси як орендаря, так і орендодавця. Кожна зі сторін у процесі укладання договору оренди намагатиметься одержати якнайбільшу вигоду. Невипадковою є ситуація, коли орендар пропонує низьку орендну плату, а орендодавець вимагає високу. Кризовий стан аграрного сектору зумовлює досить низький рівень орендної плати, яку новостворені підприємства пропонують за майно. Це спричиняється передусім тяжким фінансовим станом реформованих сільськогосподарських підприємств та їхньою неспроможністю сплачувати велику орендну плату на початку своєї діяльності. Водночас на низьку орендну плату впливає відсутність конкуренції у цій галузі. Люди, отримавши майно в рахунок майнових паїв, у більшості випадків не мають вибору, кому здати його в оренду, і погоджуються на будь-які умови, запропоновані новоствореним підприємством.
Орендна плата є фіксованим платежем протягом усього строку дії договору оренди. Вона сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендодавцю повинен бути виплачений гарантований дохід незалежно від того, чи отримає господарство прибуток.
Орендна плата є витратами орендаря і повністю відноситься до витрат виробництва, тобто входить до собівартості продукції. Тому чим кращими будуть результати діяльності орендаря за фіксованої орендної плати, тим більший дохід він отримає. Вся вироблена продукція є власністю орендаря.
Розмір орендної плати визначається з таким розрахунком, щоб можна було компенсувати витрати орендодавця, пов’язані з придбанням нових основних засобів і отриманням доходу в межах мінімального банківського відсотка. Орендар щороку сплачує за користування орендованим майном суму, яка включає суму нарахованого зносу і винагороду за користування орендованим майном. У ринкових умовах сума винагороди не може бути нижчою за мінімальний банківський відсоток, інакше орендодавцю буде невигідним такий вид підприємництва, як оренда.
Орендна плата може визначатися як певна сума, на яку погодилися сторони, або як відсоток вартості майна. Крім того, зазначаються форми виплати її. При виплаті орендної плати в натуральній і відробітковій формах обов’язково погоджуються ціни.
Рекомендується встановлювати розмір орендної плати як відсоток на відтворення орендованого майна плюс певний відсоток вартості майна як винагорода за користування майном. Сума на відтворення може визначатися на рівні щорічних амортизаційних відрахувань або як відсоток вартості майна, визначений за згодою сторін. На практиці реформовані сільськогосподарські підприємства не мають змоги платити таку велику орендну плату в повному обсязі. Тому орендарям рекомендується виплачувати орендну плату за різними формами: частину орендної плати, що являє собою винагороду за користування майном (наприклад, 1 % вартості майна), — грошима, продукцією або послугами щороку протягом дії договору оренди кожному співвласнику відповідно до його частки у спільному майні; іншу частину орендної плати, яка відповідатиме розміру амортизаційних відрахувань, — не виплачувати протягом дії договору, а акумулювати у спеціальному фонді, за рахунок якого здійснювати протягом дії договору оренди модернізацію, реконструкцію та придбання нових об’єктів. Це означає, що орендодавець доручає орендарю здійснити за рахунок цих відрахувань поліпшення власних основних засобів.
У разі застосування такої методики визначення орендної плати обов’язково має бути розроблено й затверджено співвласниками Положення про створення та використання фонду відтворення майна в оренді, яке є додатком до договору оренди. За своєю природою кошти цього фонду є зобов’язаннями орендаря перед орендодавцем. По закінченні строку оренди орендар повинен остаточно розрахуватися з орендодавцем на суму залишків цього фонду. Здійснені за рахунок зазначених коштів поліпшення орендованих основних засобів є власністю орендодавця. У випадку досягнення істотного поліпшення орендованих основних засобів орендодавці вправі вимагати зміни орендної плати. Придбані основні засоби за рахунок коштів цього фонду є власністю співвласників і мають бути внесені до переліку майна в оренді. На щорічних зборах співвласників представник орендаря та уповноважена особа співвласників звітують про використання коштів фонду, про наявність і стан орендованого майна за результатами інвентаризації та вносять необхідні зміни до документів оренди.