8.2. Балансовий та графічний методи
Балансовий метод вивчення взаємозв’язків застосовується для системи показників, між якими існує балансовий зв’язок, який можна подати наступною формулою:
А+Б=В+Г (1)
Найчастіше у єдину систему пов’язують абсолютні показники, які характеризують наявність та рух різноманітних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних тощо). Наприклад, формула матеріального балансу має вигляд:
| Залишок на початок періоду (А) |
+ | Надходження за звітний період (Б) |
= | Витрати за звітний період (В) |
+ | Залишок на кінець періоду (Г) |
(2) |
Як правило, баланси оформлюються у вигляді таблиць, що складаються в приходної та видаткової частин . Вихідну формулу балансу можна використовувати для розрахунку одного показника, який вважається результативним, через інші, які є факторними. Наприклад:
А=В+Г-Б; Б=В+Г-А; В=А+Б-Г; Г=А+Б-В (3)
В наведеній формулі (3) результативний показник залежить від трьох факторних, а зв’язок є функціональним.
Графічний метод передбачає зображення взаємозв’язку між двома ознаками у вигляді лінії або сукупності крапок. Цей метод дає наочне уявлення про характер взаємозв’язку і найчастіше використовується на початку дослідженні для формування певної гіпотези.
При побудові графіка взаємозв’язку по осі абсцис показують значення факторної ознаки (Х), а по осі ординат – результативної ознаки (Y). Якщо значень Х та Y небагато, будується лінійний графік (Рис.1). В тому випадку, коли таких значень велика кількість, використовується графік кореляційного поля (Рис.2).
На основі одержаного графічного зображення можна зробити наступні висновки: а) про наявність зв’язку між ознаками; б) про його напрямок; в) про аналітичну форму зв’язку; г) про тісноту (щільність, силу) зв’язку.
Основним недоліком даного методу є суб’єктивність висновків, які ґрунтується не на кількісних оцінках, а не візуальному сприйнятті графічного зображення.
Рис.2. Графік кореляційного поля