8.2. Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом
Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту (рис. 8.1): якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста — спадний характер.
Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Насамперед слід мати на увазі, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий доход, отриманий від її продажу (граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений
одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Якщо на конкурентному ринку граничний доход продавця формується лише за рахунок виграшу від збільшення обсягу продаж, то для чистого монополіста цей виграш зменшується на розмір програшу від зниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.
Нехай монополіст може продати 40 одиниць продукції за ціною 
=150 грн. Для збільшення обсягу продаж до 50 одиниць він змушений знизити ціну до
= 140 грн. Приріст сукупного доходу 
буде становити 1000 грн., а граничний доход — 100 грн., тоді як ціна додатково проданої одиниці продукції — 140 грн.
На рис. 8.2, де відображено описану ситуація, бачимо, що втрата доходу від зниження ціни дорівнює площі фігури .
а додатково отриманий доход від збільшення обсягу продаж — площі фігури
Залежно від співвідношення цих площин граничний доход може бути позитивною величиною
від'ємною 
або дорівнювати нулю
Продовжимо розглядати приклад фірми, що виробляє стільці. Припустимо, що вона працює не на конкурентному ринку, а є чистим монополістом, тоді збільшення обсягів продажу буде супроводжуватися зниженням ціни (табл. 8.1).
конкурентної фірми рівновага встановлюється тоді, коли ціна досягає мінімальних середніх витрат. Інші за
кономірності впливають на дії монополіста. Оскільки крива граничного доходу монополіста не збігається з
кривою ціни (кривою попиту), точка максимізації прибутку завжди лежатиме лівіше від точки перетину кри
вих попиту та граничного доходу. Тобто монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги виробництва менші, ніж це могло бути на конкурентному ринку 
При цьому він реалізує продукцію за цінами 
що перевищують середні витрати для запропонованого обсягу продаж 
і отримує економічний прибуток. На рис. 8.4 розмір економічного прибутку монополіста відповідає площі заштрихованої фігури.
Оскільки вступ у галузь, де панує монополіст, заблоковано, то для нього немає загрози з боку конкурентів, які, збільшивши пропозицію та відповідно пересунувши її криву вправо, знизили б ціну рівноваги та ліквідували економічний прибуток. На відміну від конкурентної фірми монополіст має змогу як у короткотерміновому, так і у довготерміновому періоді отримувати економічний прибуток.
Інколи складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста. Найпоширенішими є такі помилки:
1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Ця помилка грунтується на неусвідомленні того, що збільшення ціни для монополіста обертається зменшенням обсягів продаж. Насправді монополіст не має за мету максимізацію ціни, а шукає такий її рівень, що забезпечив би йому максимальний прибуток.
2. Чим більша різниця між ціною реалізації, продукції, та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Це твердження справедливе лише відносно до-ходності з одиниці продукції. Монополіст ставить за мету максимізувати загальний прибуток. Його мак-симізація не завжди збігається з максимізацією продукту з одиниці продукції. Порівняйте, що доцільніше для монополіста, продати по 10 грн. 40 шт. продукції при витратах на виробництво одиниці продукції 5 грн. чи по 9 грн. 100 шт. продукції при витратах 6 грн. на одиницю? У першому випадку монополіст отримає 100% прибутку з кожної одиниці продукції, а у другому — тільки 50%. Однак загальний прибуток монополіста у другому випадку становитиме 300 грн., тоді як у першому випадку лише 200 грн. Отже, для монополіста привабливіший той варіант, який максимізує його загальний прибуток, хоча при цьому можна і не мати максимальний прибуток з одиниці продукції.
3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Для монополіста існуватиме варіант беззбиткової діяльності у тому випадку, якщо крива попиту перетинатиме криву середніх витрат. Так буває найчастіше, оскільки, як правило, крива попиту на продукцію монополіста має досить еластичну ділянку з великим кутом нахилу. Однак легко уявити ситуацію, коли крива попиту проходить нижче, ніж крива середніх витрат, не маючи з нею жодних спільних точок (рис. 8.5).
Така ситуація складається тоді, коли монополіст продовжує випускати продукцію, попит на яку різко впав. Навіть якщо якесь підприємство було б сьогодні
абсолютним монополістом з виробництва рахівниць чи примусів, то це не гарантувало б йому беззбиткової діяльності.