8.2. Інфраструктура ринкового господарства

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організа­ції, які, діючи в рамках закону, обслуговують

ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхід­на відповідна інфраструктура. Що вона собою являє?

Слово "інфраструктура" означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку - це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. А це означає, що

Такими формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

- підприємства роздрібної та оптової торгівлі;

- кредитна система й комерційні банки;

-' емісійна система й емісійні банки;

- організаційно оформлене посередництво на товарних, сиро­винних, фондових і валютних біржах;

- аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржо-вого посередництва;

- система регулювання зайнятості населення й центри (держав­ні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

- інформаційні технології й засоби ділової комунікації;

- податкова система й податкові інспекції;

- система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні й недержавні) компанії;

- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засо­би масової інформації;

- торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

- митна система;

- професійні спілки працюючих за наймом;

- комерційно-виставочні комплекси;

- система вищої і середньої економічної освіти;

- консультативні (консалтингові) компанії;

- аудиторські компанії;

- громадські і державно-громадські фонди, призначенні для стимулювання ділової активності;

- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підпри­ємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговуван­ня економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури. Елементи інфраструктури' не можуть бути нав'язані зовні, сконструйовані в міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відно­синами.

Сучасна інфраструктура ринкової економі­ки сформувалась у результаті тривалої еволю­ції товарного виробництва. Разом з цим формувалися й її функції. Що це за функції?

- Організаційне оформлення ринкових відносин;

- полегшення учасникам ринкових відносин реалізації своїх інтересів;

- спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення опера­тивності й ефективності їхньої роботи на основі диференціації ринкових ніш1621, які вони заповнюють;

- полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного й громадського регулювання ринкових відносин.

Для зручності аналізу всі елементи ринкової інфраструктури зведемо в три функціональні групи. Див. схему 61.

Схема 61 Класифікація ринкової інфраструктури

Основними елементами спеціалізованої інфраструктури, тобто структури, яка сприяє організаційному оформленню ринкових відносин, є біржі, системи оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торговельні доми і т. ін. Див схему 62.

Ринкова ніша - це частина ринку, не освоєна іншими суб'єктами ринку.

Схема 62 Основні елементи спеціалізованої інфраструктури ринку

Характеристика й механізм функціонування названих елемен­тів спеціалізованої інфраструктури ринку є предметом інших дисциплін. Тому ми обмежуємося лише їх перерахуванням.

Загальна інфраструктура обслуговує ринкову економіку в ціло­му. З певною мірою умовності сюди можна віднести: грошову, фінансову, кредитну й податкову системи. Грошова система була розглянута в попередній темі, тому зупинимося на характеристиці (і то в загальному плані, бо детально це вивчають в спеціальних дисциплінах) особливостей економічних відносин, що виникають у фінансовій, податковій і кредитній системах.

Гроші обслуговують усі ринкові відносини, охо­плюють всі сфери й рівні ринкової економіки, де відбуваються процеси перетворення товарних форм у грошові і навпаки. А це передбачає наявність певного організа­ційного механізму, який забезпечує нормальне функціонування грошової маси. Таким механізмом є фінансова система. Вперше термін "фінанси", що означає грошовий платіж, став застосовува­тися в 13-15ст. в Італії при грошових торгових розрахунках і в банківських операціях. Згодом термін утверджується як поняття, пов'язане з системою грошових відносин, утворенням грошових

Основу фінансової системи країни складають центральний (державний) і місцевий бюджети. Саме бюджет дає державі мож­ливість вирішувати ті соціально-економічні проблеми, які не в стані розв'язати механізм ринку. Що мається на увазі? Через бюджет (податки і видатки) відбуваються перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, здійснюється фінансу­вання соціальних програм (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборони, державного управління, фундамента­льної науки. Серед бюджетних статей е витрати, пов'язані з рішенням регіональних, структурних та інших проблем защльно-національного порядку.

У той же час бюджет не повинен бути перевантаженим надмір­ною централізацією економічних , соціальних функцій. Тому, що чим більше функцій, особливо господарських, бере на себе держа­ва, тим більше вона повинна концентрувати в бюджеті грошових коштів. А основним джерелом цих коштів є податки. Отже, централізація господарських функцій в руках держави неминуче веде до посилення податкового пресу, що певною мірою підриває підприємницьку ініціативу. Тому в країнах з розвинутою ринко­вою економікою розміри бюджету намагаються утримати в таких обсягах, які дозволяють державі робити те, чого не може зробити ринок, і не більше. Цим виключається необґрунтоване втручання держави в економіку. Перетворення бюджетних асигнувань у капіталовкладення допускається лише в особливих випадках, коли реалізуються цільові народногосподарські програми, які ретельно контролюються законодавчими органами. В ринковій економіці ті, хто шукає джерела фінансування інвестицій, звертаються не до уряду з його бюджетом, а до банків і фондової біржі.

Основним джерелом формування доходної час­тини держаних і місцевих (муніципальних) бюджетів в умовах ринкової економіки є податки.

Тому виплата їх учасниками ділових відносин - справа необхідна, хоча й не дуже приємна для платників.

Податки - це обов'язкові нормовані платежі в державний або місцевий бюджети, що їх вносять окремі особи, підприємства, організації та установи. В Україні сучасна податкова система включає такі види податків: для підприємств основними є пода­ток на доход (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі у

Слід зазначити, що існуюча в Україні податкова система не е ідеальною й вимагає вдосконалення. Необхідність вдосконалення диктується об'єктивними причинами. Річ у тім, що з кожним кроком у бік ринкової економіки в обсязі бюджетних доходів буде збільшуватися частка прибуткових податків з фізичних осіб і падати частка податків на підприємницький прибуток. Це відбува­ється тому, що держава, відмовляючись від адміністративного регулювання цін, вже не зможе використовувати їх з метою перерозподілу доходів. Все навантаження ляже на бюджет. А щоб бюджетний механізм був у змозі забезпечити будь-кому додаткові доходи, їх спочатку треба в когось узяти. Здійснюється це за допомогою ефективної системи прибуткового оподаткуванння, роль якого буде в майбутньому зростати. Оподаткування прибутку з часом стане більїл ліберальним, даючи можливість підприємствам вести повноцінну інвестиційну діяльність.

Ринкова система може нормально функціону­вати лише тоді, коли в її судинах постійно цирку­люють грошові потоки (готівкові й безготівкові).

Безперервність цієї циркуляції забезпечує кредитна система. Що вона собою являє? Кредит - (від латинського "кредо" - вірю) є форма руху грошового капіталу, який надається в позику на умовах повернення й прибутковості. Наявність кредитних відносин передбачає, з одного боку, тимчасово вільні грошові капітали, власники яких готові надати їх на певний строк за певну винаго­роду (процент), а з іншого, - підприємців, бажаючих тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Існує декілька форм кредиту, основними серед них є комерцій­ний і банківський. Комерційний кредит - це кредит одного підприємця іншому, у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари або надані послуги. Інструментом такого кредиту є комер­ційний вексель1631, в ціну якого входить ціна товару (послуги) плюс процент. Банківський кредит надається банками та іншими

1631 Вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми про сплату зазначеної на ньому суми грошей у вказаний строк.

Ядром кредитної інфраструктури є банківська систе­ма. Банк є особлива організаційна одиниця кредитної системи, яка виступає посередником між кредитором і постачальником. Сферою діяльності банків є операції з позичковим (грошовим) капіталом. Діяльність банків пов'язана з виконанням трьох основних видів операцій. Див. схему 63.

Схема 63 Операції банків

Пасивні операції - це операції, посередництвом яких утворю­ються ресурси банків: внески й позичені гроші; емісія заставних листів, банківських і комунальних облігацій, а також довгостроко­ві позики в кореспондентів1641 банку. По цих операціях банк сплачує проценти,

Активними операціями називається діяльність, пов'язана з розміщенням грошових ресурсів банку, тобто надання їх у кредит за певний процент. Причому кредити можуть надаватися як у вигляді грошових позик, так і у вигляді зобов'язань банку гаран-

(641 Кореспонденти банку - інші банки  і  кредитно-фінансові інститути, з якими банк перебуває у постійних ділових стосунках.

Комісійними операціями називається посередницька діяль­ність, яка не викликає кредитів з боку банків і не є джерелом надходження коштів на його рахунки. До таких операцій нале­жать: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на збереження цінних паперів і надання сейфів для користування, управління майном і т.д.

Сукупність банків та інших кредитно-фінансових закладів, що здійснюють мобілізацію вільних грошових ресурсів і надають їх у позику, називається кредитною системою. В кредитну систему входять банки, інвестиційні та страхові компанії, фонди. Див. схему 64.

Схема 64 Кредитна система

 Ми закінчили розгляд елементів інфраструктури ринкового го­сподарства. Торговельні підприємства, біржі, банки, кредитні й бюджетні заклади надають ринковій системі організаційної завер­шеності, об'єднують виробників і споживачів у єдиний господарсь­кий процес. Учасниками його може стати кожний, а от досягти успіху зможе лише той, хто оволодіє законами ринку.