8.2. Концепція державної системи замовлення

8.2. Концепція державної системи замовлення

Найважливіші положення концепції державної системи замовлення такі:

По-перше, державне замовлення - це органічний структурний елемент цілісної системи замовлень як форма відображення інтересів суспільства, кожного споживача (замовника) і виробника продукції при складанні планів виробництва, розподілу і споживання продукції, матеріальних та інших ресурсів;

По-друге, цілісна система замовлень функціонує на основі прямих, безпосередніх звязків і контактів підприємств та організацій як рівноправних партнерів в організації виробництва і споживання продукції (матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, послуг), які є суб'єктами господарювання, планування і договірних відносин. Вона - основна форма планування виробництва і поставок продукції знизу, організації їх виконання в інтересах кожного споживача і суспільства в цілому - охоплює весь обсяг виробництва, розподілу і споживання продукції в асортименті. При цьому пріоритети визначаються державними програмами і реальними потребами.

По-третє, цілісна система замовлень є постійно діючим інструментом досягнення реальної планової і практичної збалансованості виробництва і його матеріальних ресурсів у динаміці. Збалансованість будується з урахуванням платоспроможності попиту.

По-четверте, перехід на систему замовлень означає, що в основу централізованого планування ставиться планове управління формуванням виробничого потенціалу, його технічного рівня, прогресивної структури виробництва в інтересах суспільства, його прискореного соціально-економічного розвитку.

По-п'яте, структура замовлень повинна забезпечуватися матеріальними ресурсами із застосуванням різних форм і методів матеріально-технічного постачання, зручних для суб'єктів господарювання (централізований розподіл, прямі зв'язки, оптова торгівля і т.д ).

Державне замовлення укладається на виробництво та поставку для державних потреб промислової продукції, сільськогосподарської сировини та продовольства, виконання робіт, надання послуг, створення виробничих потужностей, проведення фундаментальних та найважливіших прикладних наукових досліджень, освоєння нових технологій, підготовку спеціалістів, розв'язання соціальних проблем. В цьому зв"язку воно направлено на: забезпечення першочергових державних та спеціальних потреб у найважливіших видах продукції (робіт, послуг); формування нових пропорцій соціально-економічного розвитку, сприяння прогресивним зрушенням у виробництві та соціальній сфері; забезпечення функціонування систем, що гарантують підтримання життєвого рівня народу та його екологічну безпеку; формування державних резервів і запасів; забезпечення стабільної роботи паливно-енергетичного комплексу України, виконання міжнародних угод з питань економічного та науково-технічного співробітництва; задоволення потреб оборони та інших споживачів, забезпечення реалізації державних науково-технічних програм.