Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.2. Основні методи та прийоми впровадження

Туристично-краєзнавчий матеріал є складовою навчальних програм з шкільної географії, які враховують сучасний рівень географічної науки та завдання щодо подальшого зміцнення зв'язку навчання й виховання з життям. Навчальна програма з географії передбачає організацію систематичних спостережень за природними об'єктами, явищами та процесами, за трудовою діяльністю людей свого краю. У програмі намічено практичні роботи безпосередньо на своїй місцевості та обов'язкові екскурсії для вивчення окремих природних об'єктів, явищ і процесів або всього природно-територіального комплексу. Однак тими конкретними вказівками та, рекомендаціями, які містяться в програмі, не вичерпується зв'язок викладання географії з туристично-краєзнавчою роботою. Вчитель географії може широко використовувати туристсько-краєзнавчий матеріал як на уроках, так і в позакласній роботі.

Перші краєзнавчі спостереження поблизу школи розпочинаються ще у початковій школі (у 1—4 класах). Тут діти вчаться спостерігати погоду та складати календарі погоди, провадити прості фенологічнії спостереження. З кожним роком краєзнавчі спостереження ускладнюються, а учні набувають все нових і нових практичних навичок і розширюють свої знання про рідний край. Конкретний місцевий матеріал, зібраний школярами на екскурсіях і в туристських походах, є доброю краєзнавчою базою при викладанні та засвоєнні курсів шкільної географії. У старших класах вже можна рекомендувати географічні спостереження під час туристських подорожей за межами рідного краю.

Туристично-краєзнавчий матеріал повинен бути вихідним при вивченні різних тем курсів шкільної програми з географії. Якщо у процесі навчання програмний матеріал буде органічно поєднано з конкретними поняттями та навичками, набутими на екскурсіях і в туристських походах, виникатимуть асоціації, що сприятимуть полегшенню розуміння та запам'ятовування викладених учителем питань.

Туристсько-краєзнавчий матеріал з програмним пов'язується з допомогою різних методів і прийомів залежно від специфіки курсу, теми, змісту та структури уроку. Проте найефективніше вони діють тоді, коли їх поєднують з методами і прийомами заохочення учнів. На уроках використовується знайомий дітям матеріал, одержаний під час екскурсій і туристських походів у результаті власних спостережень і досліджень. І чим більше школярі мають у своєму розпорядженні туристично-краєзнавчого матеріалу, чим краще знають вони рідний край, чим детальніше вони його вивчили, тим краще та активніше проходитимуть уроки і глибше засвоюватиметься програмний матеріал. Використання туристсько-краєзнавчого матеріалу в процесі викладання географії викликає в учнів значну увагу та інтерес до цього предмета.

Найчастіше вчителі географії застосовують такий прийом введення туристично-краєзнавчого матеріалу на уроках географії, як постановка запитань про географічні об'єкти, природні явища і процеси в рідному краї та в районах туристських подорожей для порівняння їх з тими, що вивчаються, з метою кращого засвоєння програмного матеріалу.

Бесіда — один з ефективних методів, який широко використовується при здійсненні краєзнавчого підходу у викладанні географії. Залежно від дидактичних настанов уроку бесіда може мати такі різновиди:

перевірна бесіда — переважно при перевірці знань учнів, коли вчитель пропонує проілюструвати теоретичні знання місцевими відомостями, фактами та прикладами з навколишнього середовища;

евристична бесіда — з метою підведення учнів до нових для них самостійних висновків та узагальнення нових знань;

повторювально-узагальнююча бесіда—при узагальненні та повторенні пройденого матеріалу з метою встановлення глибини знань учнів та їх уміння ілюструвати географічні поняття місцевими відомостями, фактами і прикладами.

Проводячи уроки географії у формі бесіди, вчитель ставить питання саме тоді, коли необхідно створити правильне уявлення про видові ознаки географічних об'єктів, для з'ясування причин  виникнення явищ і процесів, виявлення взаємозв'язків між окремими компонентами природно-географічного середовища, між людиною та природою, визначення природно-географічних і соціально-економічних закономірностей.

На уроках географії вчителі можуть широко використовувати туристично-краєзнавчий матеріал для постановки проблемних запитань, спрямованих на розвиток географічного мислення.

Туристично-краєзнавча робота відкриває великі можливості для вирішення проблемних питань, спрямованих на формування основних географічних понять і навичок, що становлять основний зміст курсів шкільної географії. При цьому вчитель повинен пам'ятати що постановка та розв'язання проблем —не самоціль а лише інструмент для кращого засвоєння учнями програмного матеріалу.

Для впровадження в практику роботи вчителя географії проблемного навчання на туристсько-краєзнавчому матеріалі доцільно застосовувати проблемно-фрагментарну форму побудови навчального процесу. За такої форми проблемна ситуація створюється для розкриття окремих питань змісту теми уроку. Рідше застосовується проблемно-урочна форма, згідно з якою тема уроку розкривається у процесі вирішення поставленої проблеми.

Проблемні завдання можна давати з різною метою.

1. Для розв'язання загальних землезнавчих проблем типу пояснення причин явищ і процесів, характеристики та опису їх дії тощо. Так, під час вивчення у 6 класі теми «Вітер та причини його утворення» вчитель запитує: «Які вітри переважають у нашій місцевості?» Учні, використовуючи дані метеорологічних спостережень, одержаних на шкільному географічному майданчику та в туристських походах, відповідають: «Північно-західні вітри, що дмуть з Атлантичного океану». «А чому сьогодні вітер південно-східний, що дме в протилежному північно-західним вітрам напрямку?» — запитує далі вчитель. Учні не можуть правильно відповісти на це запитання. У них ще немає відповідних знань. Мислення школярів розпочинається з проблемного запитання. Перед дітьми виникає проблема, розв'язати яку вони можуть тільки тоді, коли з'ясують з учителем причини утворення вітру. Після того як учні довідалися про причини утворення вітру, вчитель знову ставить запитання: «Чому сьогодні вітер південно-східний?» Тепер школярі дають на запитання вчителя достовірну відповідь, пояснюючи причину виникнення вітру різницею в температурі і тиску повітря своєї місцевості та відділеної від неї території, розташованої у південно-східному напрямку.

2. Для оцінки природних умов і ресурсів окремих регіонів, районів і країн на основі матеріалів спостережень, зв'язків, взаємодії і взаємозумовленості компонентів природно-територіальних комплексів та їх використання для потреб рідного краю.

Розповідаючи у 7 класі, коли вивчається географія материків, про Великий Бар'єрний риф, що простягнувся вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2300 км, ми порівнювали цю гряду коралових рифів і коралових островів з вапняковими горбистими пасмами невисоких гір — Товтрами. Мільйони років тому ці унікальні за своїм походженням підняття нагадували Великий Бар'єрний риф. За своїм походженням Товтри — це морські рифові відклади, що утворилися з нагромадження вапнякових порід у прибережній частині місцевого моря. Це підтверджують знайдені під час туристського походу в Товтри вапняки з уламків коралів. Хоч і відрізняються давні корали від сучасних, але загальні риси будови однакові. А тому можна припустити, що в минулі геологічні ери вони жили в умовах, схожих на життя сучасних коралів Великого Бар'єрного рифу: на невеликій (30—40 м) глибині в теплій (не нижче +20 °С) і чистій морській воді з нормальним вмістом солей (35 %). Учні доходять висновку, що на місці Товтр мільйони років тому існувало відкрите, але мілке море. В ті часи клімат був жаркий і на берегах цього моря росли тропічні ліси.

3. Для визначення напряму народногосподарської спеціалізації території, що вивчається за програмою, на прикладах економічних розрахунків та обгрунтування територіальної організації місцевого виробництва. Виявляючи, наприклад, напрям спеціалізації Рурського басейну (Німеччина), можна порівняти його з господарською спеціалізацією нашого Донбасу.

4. Для складання комплексної географічної характеристики території, що вивчається за програмою, на основі плану вивчення та опису рідного краю. Так, для виконання окремих практичних робіт, що пропонуються програмою 7 класу, з комплексного опису певних територій материків можна взяти за основу план опису краю. У процесі розповіді вчитель наводить приклади, використовує місцеві відомості і факти, нерідко з періодичної преси, художньої літератури, картографічний та ілюстративний матеріал з краєзнавчим змістом.

При краєзнавчому підході у викладанні географії широко використовуються практичні та самостійні роботи. Мета таких робіт — прищеплення школярам практичних умінь і навичок. Назвемо кілька найпоширеніших видів практичних і самостійних робіт:

організація різноманітних спостережень у природні та на виробництві (геологічних, метеорологічних, гідіролоґічних, геоботанічних та ін.) та обробка їх результатів (складання таблиць і графіків, діаграм і картодіаграм, схем і картосхем тощо);

опис на основі краєзнавчих джерел і безпосереднього спостереження явищ, процесів та об'єктів навколишнього середовища;

колекціонування, визначення, опис та систематизація зібраних у полі гірських порід, корисних копалин та гербарних рослин рідного краю;

складання за планом економіко-географічної характеристики місцевих промислових і сільськогосподарських підприємств;

робота над краєзнавчими джерелами (архівним та картографічними матеріалами, гідрологічними, метеорологічними та статистичними довідниками, літературою, періодичною пресою тощо).

Методи та прийоми здійснення краєзнавчого підходу викладанні географії особливо широко застосовують тоді, коли порівнюються географічні явища, процеси та об'єкти, що вивчаються.

Педагогічний досвід свідчить, що учні у процесі вивчення географії найкраще оволодівають знаннями, якщо перед ними на різних етапах уроку ставлять запитання і завдання пізнавального характеру на порівняння і зіставлення, які вимагають глибокого аналізу і синтезу набутих на даному уроці і раніше знань, перегрупування за змістом явищ, процесів, об'єктів і фактів. Порівняння набутого в процесі туристсько-краєзнавчої роботи місцевого матеріалу з явищами, процесами, об'єктами і фактами, що вивчаються в географії, спонукає школярів до активної розумової діяльності, привчає їх до самостійних узагальнень та висновків, сприяє встановленню географічних закономірностей і взаємозв'язків.

Туристично-краєзнавчий матеріал відіграє важливу роль в роботі з картою. Особливо велике значення він має на перших уроках, коли вивчається географічна карта, і на заняттях з топографічною картою. Для ознайомлення учнів з процесом побудови карти вчитель знімає з ними план шкільної ділянки або навколишньої місцевості. Юні краєзнавці складають карту своєї місцевості. Правильне уявлення про будову та розуміння карти досягається тоді, коли увага учнів переключається з огляду ділянки своєї місцевості та знайомих предметів на ній на умовне їх зображення топографічними знаками.

При вивченні клімату своєї місцевості особливо конкретизує знання робота з кліматичною картою, коли всі дані карти про клімат порівнюються з аналогічними показниками своєї місцевості. А відтак, кількісні показники клімату (температура, сила і напрямки вітру, кількість опадів тощо) на кліматичній карті реально сприйматимуться учнями. Застосування матеріалів місцевих спостережень, а також спостережень, одержаних у туристських походах, під час роботи з картою допомагає школярам свідоміше розбиратися в її умовних знаках, образніше, повніше і глибше розуміти географічні особливості певної території. Використання туристично-краєзнавчого матеріалу на уроках географії допомагає встановлювати зв'язки між конкретною географією свого краю та програмним матеріалом, що вивчається.

Туристично-краєзнавчу роботу необхідно проводити регулярно протягом усього року. Найчастіше це спостереження і дослідження природи в різні пори року. При цьому потрібно намагатися, щоб результати таких спостережень і досліджень якомога ширше використовувалися на уроках і в позаурочній роботі. Учням можна також давати домашні завдання з використанням туристично-краєзнавчого матеріалу, розраховані на тривалий строк виконання і на проведення значного обсягу роботи самостійного характеру. До домашніх завдань такого виду належать письмові твори з географії рідного краю, складання описів окремих компонентів природно-географічного середовища, виготовлення карт, графіків і діаграм, тематичних фотомонтажів і фотоальбомів, плакатів. Школярі складають фенологічні характеристики рідного краю та оформляють таблиці сезонного розвитку природи і строків сільськогосподарських, лісогосподарських і меліоративних робіт, викреслюють графіки температур та опадів, рози вітрів, складають діаграми та графіки розвитку галузей господарства, оформляють рекомендації щодо раціонального природокористування та охорони природи тощо.

Туристично-краєзнавчий матеріал найчастіше використовують для порівняльної характеристики тих територій, що вивчаються, із своїм краєм або з районом туристської подорожі. Такий метод має змогу досягти точнішого уявлення про особливості цих територій. Наприклад, клімат території, що вивчається, порівнюють з кліматом своєї місцевості або з районом туристської подорожі.

Тривалі спостереження дають переконливі приклади для роз'яснення на уроках географії розвитку окремих компонентів природно-географічного середовища та аналізу взаємозв'язків між ними. Посилання на такі спостереження буде зрозуміле учням, бо відомості про ці компоненти вони почерпнули з конкретних прикладів. Школярі, наприклад, краще засвоюють принципи виділення природно-територіальних комплексів, коли ведуть систематичні спостереження за природою рідного краю і в районах туристських подорожей.

У старших класах рекомендується підготовка доповідей і повідомлень, що характеризують на прикладах окремих районів і країн загальні закономірності розвитку географічних явищ порівняно з особливостями їх місцевого прояву, які чітко засвоюються учнями в процесі туристично-краєзнавчої роботи.

3 метою забезпечення наочності викладання географії на уроках демонструються різні експонати та ілюстративні посібники, виготовлені на основі зібраного туристично-краєзнавчого матеріалу: карти і картодіаграми, картини, графіки, таблиці, діаграми, фотографії, кінофільми. Складені таким чином наочні посібники допомагають формуванню в учнів правильних географічних понять та образів. Показ на уроках географії таких посібників поєднують з поясненням нового матеріалу або закріпленням пройденого.