8.2. Планування обсягів виробництва та асортименту продукції

8.2. Планування обсягів виробництва та асортименту продукції

Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продук­ції та її рентабельності. Методику планування роботи промислових виробництв розглянемо на прикладі консервного цеху СВК «Праця» Менського району Чернігівської області.

У річних планах сільськогосподарських підприємств показують тільки зведені дані щодо продукції промислових виробництв у натуральному чи вартісному обчисленні, її товарну частку, собівартість, виручку від реалізації, прибуток і рентабельність. Ці дані беруть з попередньо розроблених планів промислових підрозділів. Основну ж роботу з планування діяльності промислових виробництв виконують під час складання планів (госпрозрахункових завдань). Але якщо в процесі розробки таких планів у рослинництві (рільнича чи овочівнича бригада) і тваринництві (молочна чи свиноферма), як правило, користуються стандартними формами, що рекомендовані Мінагрополітики України, то через велику різноманітність промислових виробництв кожне господарство під час їх планування самостійно розробляє набір форм. Для цього доцільно застосовувати досвід великих промислових підприємств аналогічної спеціалізації.

Виробнича програма — це провідний розділ плану промислового підрозділу; він є базою для розробки всіх його наступних розділів — матеріально-технічного постачання, плану з праці й заробіт­ної плати, собівартості продукції, плану реалізації продукції і прибутку. У виробничій програмі обсяги виробництва визначають як у натуральному, так і в грошовому виразі. До валової продукції промислових виробництв включають усю намічену до випуску продукцію, одержану як зі своєї, так і з придбаної сировини, незалежно від того, призначена вона для реалізації на сторону чи для використання в господарстві. Оцінюють її в поточних цінах. У перспективних планах показники виробничої про­грами розраховують тільки на рік, а в поточних — і в квартальному розрізі.

Плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окре­мих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства. Крім цього фактора, обсяг вироб­ничої програми залежить від забезпечення підприємства сировиною і матеріалами та можливостей реалізації готової продукції. Наприклад, виробнича потужність консервного цеху СВК «Праця», побудованого ще в 1976 р., становить 1 млн умовних банок (муб), використовувалась тільки наполовину, перш за все внаслідок різкого зниження попиту на ринку через низьку купівельну спроможність населення.

Крім того, визначаючи обсяги промислових виробництв ураховують попит на продукцію, можливості заготівлі сировини та її реалізації, потреби населення в послугах промислового характеру (пошиття і ремонт одягу, взуття, головних уборів, ремонт будівель тощо), можливості заготівлі тари (плодоовочеві та м’ясні консерви, соління, соки, мінеральні води), забезпечення транспортними засобами (вагони для відвантаження бутового каменю, щебеню тощо), запаси корисної сировини (лісоматеріалів, глини, вапняку, щебеню, бутового каменю).

Однак вирішальний вплив на планування як обсягів виробництва промислової продукції, так і асортименту справляє рівень рентабельності і прибутку окремих видів продукції. Тому в останні роки СВК «Праця» дещо розширив виробництво консервованих огірків, рентабельність виробництва яких перевищує рен­табельність інших видів консервів. Водночас скоротилось виробництво менш рентабельних томатів і маринованих кабачків.

На вибір асортименту промислових виробів впливає ще багато факторів: необхідність зменшення сезонності у використанні робочої сили та обладнання, можливості сировинної бази, ступінь забезпеченості тарою, спеціями тощо. Проте другим за значенням фактором, що визначає асортимент продукції, є кон’юнктура ринку. Зокрема оптові покупці надають перевагу тому, хто має більший асортимент продукції. Тому правління СВК «Праця» планує виробництво як високорентабельних, але не дуже «ходових» консервів, так і «ходових», але менш рентабельних у такому співвідношенні, щоб був гарантований збут усієї продукції. З цією метою на перспективу заплановано розширити площі під смородиною, огірками, перцем-ротундою.

Швидкому збуту консервів значною мірою сприяє розфасування їх у банки різної, але переважно невеликої місткості. Яке велике значення в бізнесі має тара, наглядно видно з буму у виробництві мінеральної води та інших безалкогольних напоїв, що спостерігається в останні роки завдяки використанню поліетиленових пляшок замість скляних.

На вибір асортименту продукції істотно впливають ціни придбаної сировини (яблук, груш, слив, вишень, полуниці, смородини). У господарстві слід розрахувати максимально допустимі ціни на сировину, понад які купувати її неефективно. Звичайно, у високоврожайні роки значно збільшується виробництво консер­вів, на які витрачається дешева сировина.

Успішна робота аграрного менеджера значною мірою залежить від наявної в господарстві нормативної бази, його вміння знаходити необхідні норми і нормативи у відповідній літературі, чи, у разі потреби, самостійно їх розраховувати. І якщо з традиційних аграрних галузей (рослинництва і тваринництва) нормативна база більш-менш достатня, то з промислових виробництв, особливо враховуючи їх велике розмаїття, її вочевидь не вистачає. Основними джерелами поповнення нормативної бази аграрного підприємства з промислових виробництв можуть бути:

1. Відповідна нормативно-довідкова література. Наприклад, у «Справочнике экономиста-аграрника» [129] наведено:

— орієнтовні нормативи виходу продукції луб’яних культур [с. 471];

— нормативи затрат сировини для одержання 1 т солоних огірків, квашеної капусти, солоних помідорів [с. 475—476];

— нормативи виходу готової продукції (масла, вершків, сметани, м’яса, птиці [с. 506—512];

— норми природної втрати картоплі та овочів під час тривалого зберігання [с. 477];

— норми природної втрати і втрат продукції тваринництва у процесі переробки, зберігання і перевезення [с. 513—517];

2. Досвід власного та інших господарств. При цьому нормативи залежать від значної кількості факторів: комплектації та якості обладнання, якості сировини, досвіду працівників і т. д. Ось, наприклад, як залежить сортовий вихід продукції при переробці на борошно зерна пшениці різного класу:

3. Досвід відповідних промислових підприємств.