8.2. Трисекторна модель економіки

8.2. Трисекторна модель економіки

Агреговані моделі економіки використовують для аналізу основних тенденцій розвитку економіки протягом тривалого періоду часу: п’яти, десяти, двадцяти років. У таких моделях економіка описується за допомогою невеликої кількості показників. У разі дослідження довгострокових тенденцій розвитку економіки деталізувати модель не має особливого сенсу, оскільки деталізована модель ускладнюється, потребуючи прогнозування значень численних параметрів на довгострокову перспективу, що на практиці важко здійснити.

Справді, коли йдеться про опис економіки країни з урахуванням її багатогалузевої структури, доводиться прогнозувати можливості зміни технології виробництва та відповідні зміни у споживанні сировини й енергії. Тому, будуючи моделі довгострокового аналізу, намагаються використовувати в них щонайменше вихідної інформації.

Розглянемо одну з найбільш агрегованих моделей — узагальнення моделі Солоу, а саме трисекторну модель, в якій виокремлюють [6]:

нульовий сектор, що виробляє предмети праці;

перший сектор, в якому створюються засоби праці;

другий сектор, в якому виробляються споживчі товари.

До нульового матеріального сектору відносять такі галузі: добувну промисловість, електроенергетику, нафтопереробну галузь, металургію, промислову хімію тощо.

До першого (виробничого) сектору — машинобудівну галузь, металообробку, промислове будівництво.

До другого (споживчого) сектору — переробку сільськогосподарської продукції, легку та харчову промисловість, деревообробку, побутову хімію, пасажирський транспорт, торгівлю предметами споживання, громадський зв’язок тощо.

Виробничі можливості кожного із секторів задаються у вигляді неокласичних виробничих функцій:

,

де X, K, L — випуск, основні фонди та кількість зайнятих у відповідних секторах.

Стан економіки в моделі Солоу задається ендогенними змінними, до яких належать [6]: Y — валовий внутрішній продукт (ВВП); C — фонд невиробничого споживання; Iі — інвестиції; Lі — кількість зайнятих; Kі — фонди. Окрім цього в моделі застосовуються такі екзогенні змінні: n — річний темп приросту зай-
нятих (–1 < n < 1); mі — частка вибулих протягом року виробничих фондів (0 < m < 1); r — норма нагромадження (частка валових інвестицій у ВВП, 0 < r < 1). Графічну модель трисекторної економіки наведено на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Модель трисекторної економіки

Згідно зі сказаним, використовуючи основні передумови моделі Солоу, можна дістати трисекторну модель:

L = L(0)exp(vt) (кількість зайнятих);

L0 + L1 + L2 = L (розподіл тих, хто працює за секторами);

динаміка продукції:

Y1 = I0 + I1 + I2  (розподіл продукції першого сектору);

Y0 = а0Y0 + а1Y1 + а2Y2  (розподіл продукції матеріального сектору);

де аі — коефіцієнти повних матеріальних витрат за секторами.

У відносних показниках ця модель набирає вигляду:

де qі = Li/L — частка зайнятих у відповідних секторах;
si = Ii/Yi — частка інвестицій в і-й сектор у загальному обсязі
інвестицій;  — продуктивність праці в і-му
секторі.

Останнє рівняння моделі можна подати в іншій формі:

де yi = Yi/L продуктивність і-го сектора, тобто випуск продукції
і-го типу на одного зайнятого в економіці, причому yi = qifi(ki).

В цій моделі параметри а0, а1, а2, m0, m1, m2 ендогенні, що вважаються сталими, а параметри q0, q1, q2, s0, s1, s2 є управляючими.