8.5. Ризик у визначенні цін та страхування цін

8.5. Ризик у визначенні цін та страхування цін

Встановлення ціни на продукцію, що випускається фір­мою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику сполучене також і визначення цін на виробничі ресурси (сировину, матеріали, устаткування, паливо, робочу силу тощо). Допущена помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої еластичності попиту від ціни ці втрати зможуть істотно збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і під час визначення цін на спожиті фірмою послуги.

Оскільки в умовах інфляції, динамічності попиту і зростання цін на продукцію, що випускається фірмою, а також на сировину, матеріали, паливо прогнозувати динаміку цін навіть на близьку перспективу досить важко, то помилка в ціні на 5—7 % — справа цілком звичайна. Виходячи з цього неважко зрозуміти, якою мірою встановлення цін пов’язане з ризиком.

Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який би найбільшою мірою відповідав стратегії ризику, обраній керівництвом фірми.

Ризик у господарській діяльності виміряються як в абсолютному вираженні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення запланованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик виражається в гривнях, віднос­ний — у відсотках чи у частках одиниці.

Ринкова ціна за економічною природою є величиною випадковою. В умовах ринку внаслідок акту купівлі-продажу вона може прийняти тільки одне значення, що заздалегідь невідоме і залежить від безлічі випадкових чинників. Усі ці чинники не можуть бути враховані учасниками даної угоди. А оскільки ціна — величина випадкова, то це — змінна величина, конкретне значення якої не визначене і залежить від випадку, але якій притаманна функція розподілу ймовірностей. Ця функція і дозволяє говорити про ступінь ризику.

В умовах обмеженої інформації при визначенні цін непросто обрати потрібну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найуживанішими в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

нормальним розподілом ймовірностей, чи розподілом Гауса;

показниковим розподілом ймовірностей, що дуже широко використовується в розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає певних критеріїв надійності);

розподілом Пуассона, що часто використовується в теорії масового обслуговування.

У господарській діяльності варто користуватися принципом доцільного ризику. У підприємницькій діяльності цей принцип означає таке: приймаючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення і нездійснення події, за якого не менш двох третин шансів сприяють успіху й третина — не сприяє.

Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вживання заходів щодо їх усунення. Цьому принципу за умови нормального розподілу ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), що дорівнює відхиленню від математичного сподівання в межах середнього квадратичного відхилення, тобто М(х) ± s.

Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися відсотковими співвідношеннями (коефіцієнтами).

Коефіцієнт варіації за умови нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) при імовірнісному результаті, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у відсотковому відношенні до математичного сподівання. Це звичайне для економіста відсоткове вираження ймовірнісних відхилень.

який пояснює застосування ймовірних характеристик для вивчення зміни зведених індексів оптових цін у галузях чорної металургії. Вихідні статистичні дані за період із січня по липень 1993 р. наведено в табл. 8.1. Зауважимо, що за правилами статистики 7 показників не є репрезентативними. Тому прик­лад має ілюстративний характер. З даних таблиці видно, що зміна зведених індексів оптових цін в галузях чорної металургії по місяцях має досить значні коливання. Так, наприклад, зміна зведеного індексу оптових цін в чорній металургії за цей період має розмах у 23,1 пункту (42,6 – 19,5) за середнього значення 31,9 пункту. Ще більший розмах відхилень спостерігався за цей період у зміні індексу цін на продукцію видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії. Він становив 55,3 процентного пункту.

Основні кількісні характеристики зміни зведених індексів оптових цін у галузях чорної металургії за січень—липень 1993 р. наведено в табл. 8.2. Вони саме дозволяють осмислити дані попередньої табл. 8.1 і є поясненням до перелічених вище кількісних характеристик, які використовуються для кількісної оцінки ризику в ціннісних розрахунках. З даних таблиць видно, що динаміка цін на продукцію чорної металургії характеризується за даний період великою нестійкістю, і це спостерігається в умовах інфляційного зростання цін (показник середньомісячної зміни цін). У більшості галузей рівень середньомісячної зміни цін становить 30 % зростання. Зростання цін на вогнетриви становило у середньому 23,44 %, а на продукцію коксохімії — 44,4 %.

Таблиця 8.1

Зміна зведених індексів оптових цін
У галузях чорної металургії за січень—липень 2000 р. (%)

Таблиця 8.2

Основні характеристики зміни зведених індексів
оптових цін У галузях металургії за січень—липень 2000 р.

Найбільша дисперсія зміни цін на продукцію коксохімічної промисловості і виробництва електроферосплавів становить від­повідно 6021,75 і 1045,68. Дані показують, наскільки специфічним є показник дисперсії. Наводячи вихідні показники, можна зрозуміти, що на дисперсію значно вплинули стрибкоподібні зміни цін: на продукцію коксохімічної промисловості ціна в липні виросла на 233,5%, на електроферосплави в тому ж місяці — на 100,7 %. Квадратична функція підсилює значення цих відхилень (233,5 – 44,4)2 = 35 764,1, що становить у сумі квадратів відхилень приблизно 85 %, те ж і з електроферосплавів (100,7 – 28,3)2 = = 5241,8 по сумі квадратів відхилень, рівної 7319,8.

У розглянутих галузях чорної металургії розміри середньоквадратичного відхилення та коефіцієнти варіації виявляються за межами практичної оцінки ризику. Зрозуміло, що липневе підвищення цін на продукцію вугільної промисловості й тарифів на електроенергію виходить за межі випадкових чинників. Тому буде, мабуть, правильним при обчисленні ймовірних показників ризику такі особливі точки виключити. Їх доцільно враховувати й оцінювати окремо, тобто оцінювати можливість великого одночасного підвищення цін.

Водночас вплив підвищення цін на вугілля й тарифів на електроенергію меншою мірою позначився на підвищенні та коливаннях цін на чорні метали і труби. У цих галузях чорної металургії середнє квадратичне відхилення знаходиться в межах 6—7 процентних пунктів, і коефіцієнт варіації становить ± 20—23 %. Однак ці показники також свідчать про нестійкість, нестабільність системи цін у січні—липні 2000 р. Ризик орієнтації на якійсь середній темп інфляційного зростання цін досить великий. Навіть за ймовірності 0,66 інтервал виявляється досить великим. Очікуючи середнє зростання цін на чорні метали в розмірі 32 % на місяць, мінімальне значення може становити 25,6 %, а максимальне — 38,4 % (інтервал — 13 процентних пунктів).

Певна невизначеність у місячній динаміці цін на продукцію чорної металургії в першій половині 2000 р. показує нестабільність загальної економічної кон’юнктури господарської діяльності. Дані про динаміку цін у країнах із розвинутою ринковою економікою свідчать про те, що ринкове коливання цін неминуче. Однак стабільність господарювання може реально здійснюватися за умови загальної стабільності економічної системи, а коливання цін повинні укладатися в значення коефіцієнта варіації порядку 3—5 %. Це і є ризик помилки у визначенні цін як на продукцію, що випускається, так і на засоби виробництва, що купуються.