8.5. Система регулювання зайнятості

Зайнятість населення України забезпечується державою завдяки. проведенню активної соціально-економічної політики, яка спрямована на задоволення потреб добровільного вибору виду діяльності, стиму­лювання, створення нових робочих місць та розвитку підприємництва Цим займається державна служба зайнятості або, як її називають, „біржа праці". Служба зайнятості - породження бізнесу. Саме він (біз­нес) у гонитві за прибутком провокує структурні зміни у виробництві, що призводить до зростання нових засобів виробництва, технології та вивільнення робочої сили, нездатної адаптуватися в нових умовах. Зв'язок тут прямий, оскільки бізнес, як активний елемент ринку, наці­лений на створення прибуткового виробництва, тобто такого, яке бу­ло б перспективним, заснованим на досягненнях науково-технічного прогресу, досвіду світової цивілізації. А таке виробництво, з одного боку, витісняє стару техніку, рутинну технологію і працівників, які не бажають підвищувати свою кваліфікацію і, якщо потрібно, переучува­тися, з другого - створює нові робочі місця і, по суті справи, виступає замовником робочої сили за новими спеціальностями, відраховуючи за це у фонд сприяння зайнятості кошти, сума яких встановлюється державою, створюючи таким чином середовище для функціонування служби зайнятості. В свою чергу, остання, вивчаючи ринок праці, по­треби виробництва у робочій силі, займається перепідготовкою пра­цівників та їх працевлаштуванням, у тому числі на підприємствах біз­несу. Отже, орієнтуючись на ринок, на потреби суспільства, інтереси суб'єктів виробничих відносин служба зайнятості виконує важливу роль у забезпеченні функціонування бізнесу (табл. б).

 Таблиця 6. Динаміка зайнятості населення України

 Державна політика зайнятості закріплена у Законі України „Про зайнятість населення" і грунтується на таких принципах;

 забезпечення однакових можливостей усім громадянам, незалеж­но від походження, соціального і майнового стану, расової та націо­нальної належності, роду, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, у реалізації права на вільний вибір роду діяльності, відповідно до здібностей і професійної підготовки, з урахуванням особистих ін­тересів і суспільних потреб;

 забезпечення ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, ство­рення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

 координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами еко­номічної та соціальної політики на основі державної і регіональної програм зайнятості;

 співробітництво профспілкових організацій, асоціацій (спілок) під­приємців, власників підприємств, установ, організацій або уповнова­жених ними органів, з органами державного управління з розробки, реалізації та контролю за виконанням заходів щодо забезпечення зай­нятості населення;

міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості насе­лення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Діяльність служби зайнятості фінансується з державного фонду сприяння зайнятості, передбаченого для цієї мети. Цей фонд є само­стійною фінансовою системою і створюється на державному і місце­вому рівнях за рахунок:

асигнування розміром не менше від трьох відсотків від обсягів державного і місцевого бюджетів;

обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій (які займа­ються комерційною діяльністю), кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм, інші надход­ження;

коштів служби зайнятості за надання платних послуг підприємст­вам та організаціям.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості. ЇЇ основним завданням є забезпечення соціальних гарантій з боку держави у реалізації громадянами права на працю і захист людей від безробіття, пом'якшення його негативних наслідків. Так, ті, що залишилися без роботи, зареєстровані як безро­бітні та не можуть працевлаштуватися у зв'язку з відсутністю на рин­ку праці роботи, яка підходить, мають можливість отримати безпро­центну позику для зайняття підприємницькою діяльністю. Позика нада­ється для придбання обладнання, сировини, матеріалів та ін.

Для того щоб отримати позику, слід звернутися до служби зайня­тості та у центрі профорієнтації пройти тестування на визначення здіб­ностей до підприємницької діяльності, а також професійне навчання з питань менеджменту, правових, податкових аспектів, виробничо-економічної діяльності за направленням державної служби зайня­тості.

Після консультацій у службі зайнятості, за місцем реєстрації без­робітного та подання заяви на зайняття підприємницькою діяльністю до місцевих органів виконавчої влади необхідно в обласний (міський) центр зайнятості подати:

письмову заяву з проханням про виділення безпроцентної позики;

копію заяви на зайняття підприємницькою діяльністю до місцевих органів виконавчої влади з датою її прийняття;

програму діяльності та розвитку підприємництва і відповідні тех-ніко-економічні обгрунтування;

спеціальний дозвіл (ліцензія) на зайняття тими видами підприєм­ницької діяльності, які відповідно до чинного законодавства потребу­ють ліцензування;

 карту персонального обліку безробітного (копію);

рекомендаційний лист служби (центру) зайнятості, де безробітний зареєстрований;

документи, які свідчать про закінчення професійного навчання, не­обхідні для одержання позики.

 Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю, основою якої є приватна власність та власна праця, надається без­робітним у розмірі до ЗО, а юридичним особам - до 50 мінімальних заробітних плат. Позика надається на зазначений у договорі строк, але не більше ніж на рік під заставу майна або поручительства на йо­го повернення (зобов'язання гаранта).

 Служба зайнятості здійснює й інші види діяльності, зокрема:

 інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робо­чих місць;

консультує громадян з питань працевлаштування;

веде облік громадян, що звернулися з питання працевлаштування;

реєструє безробітних і сплачує їм допомогу;

створює автоматизовані банки даних потреби у кадрах;

направляє на професійну підготовку та перепідготовку;

розробляє прогнози, визначає обсяги і напрями підготовки кадрів тощо.

Однією з форм сприяння зайнятості, запобігання безробіттю та зве­дення його до мінімуму є розвиток малого бізнесу. Досить цікавим є досвід Франції у цьому, де служба зайнятості щороку сприяє станов­ленню 65 тис. малих підприємницьких структур.

Разом з тим в Україні служба зайнятості ще не користується вели­ким авторитетом та довірою у населення. У свідомості багатьох лю­дей вона сприймається як державна, бюрократична структура Цьому сприяє її зарегламентованість, недостатня професійна підготовка деяких співробітників цих служб (особливо периферійних), часом бай­дужих до долі людей, нездатність оперативно залучати до цієї роботи фахівців високого класу: юристів, соціологів, економістів, соціоніків, психологів, психотерапевтів та фахівців інших професій, необхідних для пожвавлення роботи на ринку праці. У службі зайнятості сьогодні необхідно мати професіоналів, здатних зняти стресовий стан у людей, які не можуть звикнути до безробіття, і не знають про об'єктивні зако-; номірності вивільнення робочої сили в умовах ринку.

 Для багатьох людей безробіття - це травма, яку важко вилікувати. Вони не мають уявлення про статус безробітного, їм соромно бути безробітними, тому і не звертаються до служби зайнятості, яка до то­го ж погано рекламує свою діяльність.

216 тис. безробітних, зареєстрованих в Україні, не розкривають повної картини безробіття. В дійсності приховано сезонне, застійне безробіття, яке, очевидно, набагато більше.

 Гальмує розвиток сфери зайнятості часом відомчий, місницький підхід до вирішення державних завдань, відсутність альтернативних служб і, як наслідок, конкуренції. Вже сьогодні господарська, підпри­ємницька практика свідчить про недосконалість ряду положень Зако­ну „Про зайнятість" і потребує зміни його у бік демократизації, ви­вільнення від бюрократичних процедур і наближення до потреб насе­лення.

 З метою сприяння повній виробничій зайнятості, яку зможуть віль­но обирати громадяни, держава розробила систему її регулювання, яка передбачає:

 заходи інвестиційної та податкової політики, спрямованої на раціо­нальне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності тру­дящих, створення нових технологій, заохочення підприємництва, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприятимуть збереженню і розвитку системи робочих місць;

 забезпечення прав та інтересів працівників, створення сприятли­вих умов на виробництві, удосконалення законодавства про зайня­тість населення і працю;

 проведення аналітичних і наукових досліджень структури економі­ки, прогнозування змін якості та розподілу робочої сили;

 регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування і ліцензування;

 сприяння, в разі потреби, створенню додаткових робочих місць під­приємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а та­кож поліпшення умов праці у суспільному виробництві.

 Отже, заходи, що вживаються державою з регулювання зайнятості, сприятимуть забезпеченню функціонування бізнесу, нейтралізації негативних процесів та усуненню соціальної напруги у суспільстві