Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9. 2. Доходи населення та джерела їх формування.

   В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та структурних змін в економіці держави зазнало трансформації формування доходів населення, їх використання та система розподілу. Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці. Заробітна плата як соціально-економічна категорія є основним джерелом грошових доходів працівників і разом з тим є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного виробництва та виступає основним регулятором ринку праці.

Сутність політики доходів полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою.


Конкретне формулювання окремих положень політики доходів в різних країнах різне. На практиці не існує двох повністю ідентичних варіантів розвитку політики доходів. У механізмі здійснення і формах прояву цієї політики в кожній конкретній державі розрізняються наступні особливості, що зумовлені:

•         соціально-економічним і політичним розвитком тієї або іншої країни;

•         ступенем і характером втручання держави в питання регулювання
заробітної плати;

•         традиціями висновку колективних договорів;

•         соціальною напруженістю у суспільстві.

Головним об'єктом усіх варіантів політики доходів є заробіток робітника в цілому, у тому числі ставка заробітної плати, оплата наднормових, соціальні виплати та інше. В країнах Західної Європи, як правило, політика доходів має на увазі безпосереднє обмежувальне регулювання всіх основних категорій доходів населення, що лежать в основі особистого і виробничого споживання. Політика доходів на практиці переважно впливає на рух тільки заробітної плати.


Доходи населення - це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від їх рівня.

Умовно можна провести наступну класифікацію доходів (див. рис. 9.2.).

Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у вигляді оплати праці робітників, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів і нерухомості.

Натуральний дохід включає, перш за все, продукцію, вироблену домашнім господарством для власного споживання.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і цін, а реальний дохід характеризує номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

Др  = Дн х Іц

де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих цін.

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм, необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

Рівень життя визначають в цілому по країні, на окремих територіях та соціальних групах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який складає частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Для характеристики рівня життя у вітчизняній і зарубіжній практиці використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.

За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не

можуть забезпечити себе необхідною сумою благ, необхідних для збереження здоров'я і ведення помірно активного трудового життя. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.

У зарубіжній практиці відносна бідність характеризується доходом, що не перевищує 40-60 % доходу, що склався в країні.

На поняття бідності як соціально-економічного явища впливає соціальна політика, що проводиться в країні. Це поняття залежно від завдань, які виконуються, може мати різний зміст в одній і тій самій країні в різний період (наприклад, програми щодо обмеження бідності в США в післявоєнний період і сьогодні), а також в один і той самий період у різних країнах (існують певні труднощі щодо національних оцінок бідності за єдиними стандартами в Європейському Союзі). У різних країнах існують свої підходи до критеріїв зарахування органами соціального захисту конкретної особи або домогосподарства до бідних. Наприклад, у США і Англії для цього використовуються шкали державних допомог, у Франції — мінімальна заробітна плата. У цих країнах люди, які потребують допомоги, повинні довести, що їхні доходи менші від тих, що гарантує держава.

Рівень бідності і чисельність бідних залежить від межі бідності, офіційно встановленої державою. Ця мета, у свою чергу, залежить від фінансових можливостей країни, оскільки декларовані межі бідності ґрунтуються на певних розмірах соціальних програм.

Зараз чинниками, які впливають на рівень бідності в Україні, є :

•     місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності
вищий, проте необхідно враховувати, що сільська і міська бідність суттєво
різняться);

•     висока частка дітей;

• досягнення пенсійного віку;

•  безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати заробітної плати, її
затримки,   вимушені   відпустки   з   ініціативи   наймачів   без   збереження

утримання тощо);

•  висока частка утриманців у отримувача доходів.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові. За  визначенням  МОП,  трудовий  дохід  —  це  дохід,  який  отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості. Слід розрізняти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості.

На формування доходів впливають нівелюючі та диференціюючі чинники. До перших входять заробітки сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї. До диференціюючих - наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення тих членів сім'ї, які працюють і не працюють.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Нетрудові доходи - це надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованими. Вони пов'язані з тіньовою економікою, що становлять приховану економічну діяльність. До неї зараховують:

•         види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом, проте в них
приховуються або зменшуються доходи, знижується величина заробітної
плати з метою ухилення від податків та інших зобов'язань;

•         неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів
діяльності або ведеться підприємствами,  що належать окремим особам,
домашнім господарствам, котрі не оформлюються як особи, що ведуть
економічну діяльність;

•         нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види виробництва та послуг
і   підпадає   під   кримінальну   відповідальність   (виробництво   і   продаж

наркотиків, контрабанда).

Окрім того, до прихованих доходів відносять доходи осіб, які ведуть незареєстровану індивідуальну підприємницьку діяльність (доходи від виробництва продукції для продажу в особистих підсобних господарствах, продаж товарів приватними особами на ринках, від послуг з будівництва, що здійснюється неформальними бригадами, юридичних послуг, послуг з ремонту одягу, взуття, побутової техніки, індивідуальних послуг у сфері освіти і культури тощо).

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум є показником обсягу та структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп. Відтак, мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму, бюджет якого є вартісною оцінкою натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Також прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку є одним з інструментом соціальної політики. Зазначені категорії використовуються відповідно до поставленої мети: 1) як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; 2) для обґрунтування розмірів оплати праці та регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати; 3) співвідношення в оплаті праці за галузями; 4) для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Розмір   прожиткового   мінімуму   на   працездатну   особу   з   1   січня 2009 р. встановлено  у розмірі  669  грн.  Таким  чином,  граничний розмір

заробітної плати, до якої можна застосовувати податкову соціальну пільгу у 2009 р., становить 937грн. (669 х 1,4 ) (округлено до 937 грн.).

В умовах трансформаційних перетворень в економіці важливу роль відіграє проблема розподілу доходів, яка має два аспекти: функціональний розподіл і особистий розподіл.

Функціональний розподіл доходів пов'язаний із способом, яким грошові доходи суспільства діляться на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Сукупні доходи розподіляються відповідно до функції, яку виконує одержувач доходу. Функціональний розподіл формує первинні доходи населення. Як засвідчує практика розвинутих країн, у змішаній економіці основна частина загального доходу припадає на заробітну плату, а дохід дрібних власників є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка.

Особистий розподіл доходів пов'язаний із способом, яким сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств, причому сукупний дохід нерівномірно розподіляється між групами сімей. Частина доходів населення надходить державі як індивідуальні податки, а залишок розподіляється на особисте споживання і заощадження.

Заробітну плати розділяють на номінальну та реальну. Номінальна заробітна плата - це сума коштів, які одержують працівники за виконаний обсяг робіт, кількість та якість витраченої праці та кінцевих результатів діяльності підприємства. Така форма зарплати дозволяє здійснювати обмін на необхідні товари, проте більш точною характеристикою доходів є реальна заробітна плата. Це сукупність матеріальних та культурних благ і послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату. Величина реальної заробітної плати напряму залежить від рівня цін на продукти споживання та послуги і величини номінальної заробітної плати. Цю залежність можна виразити так:

Ір зп = Ін зп/ Іц,       (.2.),

де Ірзп, І нзп - відповідно індекси реальної і номінальної заробітної плати;

Іц - індекс цін.

Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже, і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома способами:

•         суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

•         стримуванням    зростання    цін    на    споживчі    товари    та    послуги,
запровадженням ефективного механізму індексації заробітної плати з метою
підтримання  її  купівельної  спроможності,   а  також  грошових  доходів  і
збережень громадян.

Залишається значною диференціація заробітної плати працівників по видах економічної діяльності.  Зберігається диференціація заробітної плати по регіонах країни.

Як і раніше, найвищі її розміри були в м. Києві (1399,37 грн.), Донецькій (1040,45 грн.), Дніпропетровській (990,14 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищував на 61,8-14,5 відсотка середній рівень по економіці країни.

Низьким залишився розмір середньої заробітної плати у Волинській (632,21 грн.), Житомирській (631,48 грн.), Вінницькій (626,16 грн.) областях, де розмір заробітної плати складає 73,1-72,4 відсотка до середнього рівня по економіці України.

 На рівень реальної заробітної плати  істотно впливають інфляційні процеси.

Індексуємо заробітну плату за вересень 2007 року

Таблиця 1

Базовий місяць (місяць прийняття на роботу або підвищення заробітної плати

Величина приросту індексу спожив-чих цін для проведення індексації (%)

Заробітна плата не підвищувалася з березня 2003 року

54,0

2003 рік

Березень

52,3

Квітень

51,3

Травень

51,3

Червень

51,1

Липень

51,3

Серпень

53,9

Вересень

53,0

Жовтень

51,0

Листопад

48,2

Грудень

46,0

2004 рік

Січень

44,0

Лютий

43,4

Березень

42,8

Квітень

41,8

Травень

40,9

Червень

39,9

Липень

39,9

Серпень

40,0

Вересень

38,2

Жовтень

35,2

Листопад

33,1

Грудень

30,0

2005 рік

Січень

27,8

Лютий

26,6

Березень

24,6

Квітень

23,7

Травень

23,0

Червень

22,3

Липень

21,9

Серпень

21,9

Вересень

21,4

Жовтень

20,3

Листопад

18,9

Грудень

17,9

2006 рік

Січень

16,5

Лютий

14,4

Березень

14,8

Квітень

15,2

Травень

14,6

Червень

14,5

Липень

13,5

Серпень

13,5

Вересень

11,3

Жовтень

8,5

Листопад

6,6

Грудень

5,6

2007 рік

Січень

5,1

Лютий

4,4

Березень

4,2

Квітень

4,2

Травень

3,6

Червень

1,4

Липень

не індексується

Серпень

не індексується

Вересень

не індексується

 

1.Індексації підлягають грошові доходи на­селення, що не мають разового характеру, у межах прожиткового мінімуму, установлено­го для відповідних соціальних та демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19. 12.2006 р. № 489-V (далі — Закон про держбюджет-2007) з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року величина прожит­кового мінімуму на одну працездатну особу становить 561 грн. Отже, у вересні 2007 року заробітна плата індексується виходячи з фактично нарахованої її суми, але не більше ніж 561 грн.

2.  У вересні 2007 року не індексується за­робітна плата працівників, яку було збільшено в липні 2007 року у зв'язку зі зростанням розмі­ру мінімальної заробітної плати згідно зі ст. 76 Закону про держбюджет-2007. Нагадаємо, що з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати стано­вить 440 грн. на місяць.

3.Сума Індексації нараховується та виплачу­ється одночасно з нарахуванням та виплатою (відповідно) заробітної плати за місяць, до­ходи за який підлягають індексації.

4. За даними Держкомстату, загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) у липні 2007 року склав 101,4%. Індекс інфляції наростаючим під­сумком склав 101,4%, тим самим перевищив поріг індексації в розмірі 101 %. У зв'язку з цим для індексації доходів за вересень 2007 року застосовуються такі величини приросту індексів споживчих цін (див. таблицю1).

Роз'яснення порядку застосування таблиці Індек­сації.

Таблиця використовується для розрахунку суми індексації заробітної плати, що нараховується за вересень 2007 року. При цьому необхідно знати базовий місяць для кожного працівника підприємства. Базовим є місяць прийняття працівника на роботу або останнього підвищення йому заро­бітної плати. Наприклад, якщо працівника прийнято на роботу в серпні 2006 року і його заробітна плата відтоді не підвищувалася, то серпень 2006 року для нього є базовим місяцем.

Для визначення індексу, на який індексується зарплата за вересень 2007 року, у лівій колонці таблиці знаходимо базовий місяць для кожного працівника (тобто рік та місяць прийняття на роботу або останнього підвищення заробітної плати), у пра­вій колонці — вже розраховані величини приросту індексів споживчих цін, що застосовуються у вересні 2007 року. Для нашого прикладу, якщо базовим мі­сяцем для працівника є серпень 2006 року, індекс, на який проводиться індексація зарплати, стано­вить 13,5% (див. таблицю). Нарахована у вересні 2007 року зарплата працівника (у межах 561 грн.) помножується на 13,5 і ділиться на 100. Отримане значення є сумою індексації.


До заробітної плати належить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (див. рис. 3).

До основної заробітної плати належить заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами службовців. До основної заробітної плати включено також суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на певному підприємстві.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, за знання іноземної мови тощо). Сюди також належать оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за

винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.