Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9. 4. Рівень життя та його показники.

Споживчий бюджет – сукупність товарів і послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини. Є два види споживчого бюджету:

·        фізіологічний – охоплює товари для задоволення фізіологічних (базових) потреб людини як біологічної істоти.

·        соціальний бюджет – фізіологічний + витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Споживчий бюджет являє собою вартісну оцінку контрольного набору прожиткового мінімуму, а також всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структу­ри споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімаль­но допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення.

Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші ком­пенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожитково­го мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також вклю­чає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою інструменти соціальної політи­ки. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулюван­ня доходів і витрат різних груп населення; для обгрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підви­щення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реа­лізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регі­ону, підприємства.

Профспілками України розроблені методичні підходи до розра­хунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асор­тимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукти хар­чування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непро­довольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі «споживчі кошики», структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватися й пере­глядатися. Вартісна оцінка «споживчих кошиків» формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати се­редні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.

Набір продуктів харчування прожиткового мінімуму включає про­довольчі товари, об'єднані в такі укрупнені групи:

хлібопродукти;

картопля;

овочі;

фрукти і ягоди;

м'ясопродукти;

молокопродукти;

рибопродукти;

яйця;

цукор, кондитерські вироби;

маргарин.

Цей набір розрахований на основі мінімальних розмірів спожи­вання продуктів харчування для різних категорій населення, розроб­лених науково-дослідним інститутом харчування МОЗ України. Роз­рахунки набору продуктів харчування грунтуються на нормах фізіо­логічних потреб у харчових продуктах для дорослого населення України і рекомендацій про потреби людини в енергії і білках; відо­мостей про хімічний склад основних продуктів харчування і витрат речовин у процесі виробництва.

Витрати на оплату житлово-комунальних послуг  визначаються на основі норм загальної площі житла і нормативів споживання основ­них видів комунальних послуг (вода, тепло, газ, каналізація, електро­енергія, радіо, телефон, телеантена) на одну людину.

Визначення частки витрат прожиткового   мінімуму, які викорис­товуються на придбання непродовольчих товарів, послуг (без ура­хування житлово-комунальних), виплату податків та інших обов'яз­кових платежів, грунтується на використанні фактичного співвідно­шення між цими витратами й витратами на харчування, яке склалося в базовому періоді (за матеріалами бюджетних обсте­жень).

Більш правомірною та науково обгрунтованою  категорією є мінімальний споживчий бюджет, що забезпечує нормальне відтво­рення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність не­працездатних громадян.

Мінімальний споживчий бюджет — це законодавче встановлена в державі     середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих то­варів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обгрунтова­них норм і нормативів з урахуванням національних особливостей. Для України розрахунок вартості такого бюджету вперше здійснювався в і99і р. для і3 статево-вікових груп. Цей показник відобра­жає нижню межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здо­ров'я і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відпо­відає вимогам фізіології.

Розрахунки прожиткового мінімуму доцільно здійснювати не тільки в середньому на душу населення або сім'ю, а й окремо для працездатних громадян, дітей до 6 років, підлітків 7—і5 років, пенсіонерів. Це дає змогу диференційовано оцінювати вартість відтворення, а відтак визначати мінімально необхідні рівні доходів для різних за складом типів сімей:

·        подружньої пари з дітьми і без дітей,

·        одиноких працівників,

·        неповних сімей,

·        пен­сіонерів.

В умовах кризового стану економіки та спаду  виробництва в Україні  введено соціальний норматив – межа малозабезпеченості, структура і розмір якої визначається законодавством. Згідно з законом України «Про межу малозабезпеченості» межею малоза­безпеченості є величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання то­варів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодав­ством.

Межа малозабезпеченості формується на основі  нормативно-статистичного методу. Цим методом визначається набір продо­вольчих товарів.

Вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утриман­ня житла визначаються відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може ста­новити менше п'ятнадцяти відсотків вартості продуктового набору.

Набір продовольчих товарів і послуг для визначення величини вартості межі малозабезпеченості розробляється з участю проф­спілок, Кабінетом Міністрів України.

На життєвий рівень населення негативно впливає інфляція. Тому в умовах інфляційних процесів розбалансованості ринку товарів і послуг, порушення народногосподарських пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населен­ня, тобто індексація всіх видів доходів з метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.

В Україні у квітні 1997 р. було прийнято закон , який припускає індексацію доходів населення за інфляції понад 5%. При цьому пе­редбачається, що індексуватися будуть тільки ті суми, що не пере­вищують трьох величин межі малозабезпеченості.

Вартість життя – це розмір фактичних витрат для підтримання фізіологічного, морального, економічного та інтелектуального стану людини.

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів суспільної праці (тобто вартості життя). Ці витрати покриваються доходами. 

Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізіологічного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Доходи формуються за рахунок:

1.     оплати праці – 40%;

2.     виплат із соціальних фондів – 8,5%;

3.     підприємницького доходу, який збільшився у 3 рази;

4.     доходу від особистого підсобного господарства – 31%;

5.     доходів з інших джерел – 20,2%

      Сукупний дохід використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі, накопичення.

       Рівень життя – відображає рівень розвитку та задоволення потреб людини у суспільстві. Основним показником рівня життя  є – ВНП на душу населення.

Аналіз і прогнозування рівня життя здійснюється за такими показниками:

1.     Розподіл сімей за величиною доходу на сім’ю.

2.     Розподіл сімей за доходом на одного члена сім’ї.

3.     Розподіл за душовим доходом.

Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості найбільш і найменш забезпечених груп населення. В Україні це співвідношення становило 1992 1:7,5, 1994 – 1:13,5. У США = 1:5,6.

На формування доходів впливають такі фактори:

нівелюючі – складання заробітків сім’ї, пенсії пенсіонерів, які живуть у сім’ї і вносять свою пенсію у бюджет сім’ї, допомоги, що одержують члени сім’ї;

·        диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім’ї, їхня кількість у сім’ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім’ї.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути:

§  трудові;

§  нетрудові – надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі і поведінки громадян.