9. 8. Управління грошовими переказами ТНК, або міжнародна система управління готівкою

9.8. Управління грошовими переказами ТНК,  або міжнародна система управління готівкою

Перед ТНК стоять питання, вирішення яких торкається фінансових потоків як у межах систем окремих платежів певних країн, так і між країнами. Система ТНК накопичує значний обсяг грошових вимог у формі внутрішніх потоків коштів. Розподіл цих потоків або переказування кредитно-фінансових ресурсів з однієї країни в іншу визначається як «управління грошовими переказами» чи «міжнародна система управління готівкою» (interna­tional cash managment). Її сутність полягає в тому, що ТНК організовує грошові потоки всередині  системи таким чином, щоб максимально знизити податки, втрати від незалежної кон’юн­к­тури, значної інфляції, зниження курсу валюти. Основні канали переміщення засобів у середині ТНК, що виділяються у межах міжнародної системи управління готівкою, це: пряме переказування капіталу; переказування дивідендів; плата за послуги (управлінські, науково-дослідницькі та ін.); плата за ліцензії; трансфертні ціни; внутрішньофірмові кредити; страхування.

Управління потоками готівки передбачає визначення потреб системи ТНК та її підрозділів у грошових коштах, вибір методів централізації грошових коштів та оптимальне використання їх. Глобальне управління готівкою ускладнюється державними обмеженнями на переміщення фінансових коштів, незбігом темпів інфляції та коливаннями валютних курсів. Зауважимо, що готівкою у даному разі вважаються не тільки готівкові кошти, що містяться у касі фірми, а всі оборотні активи, що утворюються уна­слідок різниці між поточними активами (кошти на рахунку, цінні папери, що можна реалізувати за першою вимогою ринку і які мають строк повернення протягом одного року) та поточними пасивами (короткострокові зобов’язання фірми, строк виконання до одного року).

Система ТНК спрямовує зайві кошти одиницям, що мають у них потребу, керуючись певними обмеженнями. Ці обмеження включають:

аналіз податкової структури;

аналіз стану фінансових ринків;

необхідність контролювати валютні, регіональні (політичні та економічні) і фінансові ризики.

ТНК спрямовує кошти дочірнім підприємствам компанії, які їх потребують із загального фонду системи, якщо це не загрожує зайвим валютним ризиком. Регіональний ризик можна знизити завдяки отриманню позик у місцевих банках, навіть якщо це передбачає надмірні витрати. Фірма може намагатися мінімізувати розмір своїх світових податкових платежів, які обмежують перекази прибутку від однієї одиниці системи до іншої за умови існування низьких податкових ставок.

Перекази можуть набувати форми:

дивідендів;

виплати позик;

процентів і нагород;

коштів, отриманих у результаті стратегії встановлення транс­­фертних цін.

Цикл руху грошових коштів об’єднує отримання грошових коштів від продажу продукції та оплату грошовими коштами факторів виробництва. Він включає такі послідовні етапи:

Складання бюджету та прогнозу для оцінювання потреб фірми в грошових коштах, тобто у зворотних коштах, що перебувають у сфері обігу, чи, інакше, поточних активів (готівка, цінні папери, які на першу вимогу можуть бути реалізовані на ринку і які мають строк повернення на рахунок фірми протягом одного року). Детальна і розгорнута система звіту дає змогу визначити глобальні потреби у грошових коштах, тобто потреби як головної компанії, так і філій.

Після визначення потреб у коштах філії вирішується: чи можна дозволити керівникові філії інвестувати залишок грошових коштів у розширення підприємства, чи він має його спрямувати у головну компанію.

Якщо керівник потоками грошових коштів вирішує, що залишок грошових коштів філії має бути спрямований у центр, визначаються засоби їх переміщення, які можуть бути такими:

об’ява дивідендів;

роялті (royalty) — 1) компенсація за використання патенту, авторського права, власності (певний відсоток від обсягу продажу); 2) плата за право розроблення природних ресурсів (різновид податку);

гонорари в оплату управлінських послуг;

виплати на погашення основної суми кредитів і процентів за ними;

установлення трансфертних цін, які у фінансовому механізмі ТНК відіграють важливу роль. Вони опосередковують внутрішній оборот ТНК.

Трансфертна ціна — (transfer price) — це ціна, що обслуговує внутрішні операції між структурними підрозділами ТНК у різних країнах, тобто це ціна, що використовується всередині корпорації при розрахунках між її самостійними підрозділами; ціна продажу товарно-матеріальних запасів між взаємозв’язаними підрозділами ТНК.

Установлення трансфертних цін — це важливий механізм переказування грошових коштів між відділеннями багатонаціональної корпорації. Цей метод передбачає встановлення фіксованих цін при операціях між компаніями. Сутність механізму трансфертних цін містить можливість їх відхилення від ринкових. Якщо відбувається відносне підвищення трансфертної ціни на експортовані філією ТНК комплектуючі та сировину до інших філій ТНК, то це означає її додаткове фінансування і збільшення прибутку. Якщо відбувається відносне зниження трансфертних цін на експортовані від корпоративної структури ТНК товари, то це призводить до фактичного трансферту фінансових ресурсів до материнської компанії. Уразі імпорту має місце обернена протилежність.

Призначення встановлення трансфертних цін — це:

переказування грошових коштів між структурними підрозділами ТНК;

контроль та регулювання грошових операцій;

управління розподілу прибутку і податкових зобов’язань;

здійснення впливу на вартість імпортованих та експортованих товарів і на тарифні ставки;

полегшення позиціювання грошових коштів з метою скорочення валютного ризику.

Основними характеристиками трансфертних цін є такі:

трансфертні ціни є регульованими внутрішніми цінами ТНК;

відхилення трансфертних цін від ринкових визначає обсяг перерозподілу фінансів усередині ТНК (трансфертні ціни встановлюються на основі витрат на виробництво або індикаторів ринкових цін, але з урахуванням певних потреб ТНК);

трансфертні ціни сприяють формуванню внутрішньої форми прибутку ТНК;

вони впливають на основні макроекономічні показники: рівень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету країн, що приймають.

Особливості встановлення трансфертних цін:

формування трансфертних цін залежить від мети (завдань) ТНК;

на трансфертні ціни не поширюються деякі з тих обмежень, що діють стосовно дивідендів та процентних платежів;

гострим є питання вибору валюти, в якій будуть виражені трансфертні ціни;

податкове законодавство багатьох країн обмежує свободу встановлення трансфертних цін;

за рівнем трансфертних цін ТНК у розвинутих країнах, на відміну від інших країн, установлюється контроль податкових органів, який спрямований на недопущення зниження податкових зобов’язань ТНК через використання трансферних цін.

Для аналізу та контролю трансфертних цін ТНК використовуються певні моделі ціноутворення, що будуються з урахуванням:

параметрів основної споживної вартості (швидкодійність, потужність та ін.);

витрат виробництва плюс фіксованої (середньогалузевої) норми прибутку;

ринкових аналогів, тобто цін на такі самі види продукції;

експортної оцінки вартості нових технологій або продуктів.

Після того як грошові кошти повернені до центральної каси ТНК, керівник грошовими потоками вирішує, як їх використовувати.

Одним із методів управління грошовою готівкою є кліринг, який дозволяє ТНК знизити інтенсивність потоків грошової готівки, швидше та ефективніше її переміщувати. Деякі автори для позначення даної стратегії управління готівкою використовують термін «неттинг». Ми вважаємо, що правильніше буде використовувати поняття «кліринг», оскільки: «неттинг» — це взаємна компенсація зобов’язань і активів між філіями банку чи декількома банками для виявлення чистої позиції під ризиком, а кліринг (англ. clearing ) — розрахунки шляхом взаємного заліку вимог, тобто засіб безготівкових розрахунків, що базується на заліку взаємних вимог і зобов’я­зань юридичних і фізичних осіб за товари (послуги) та цінні папери.

Залік може бути організований, якщо кілька підприємств пов’язані між собою як зустрічним, так і послідовним переданням продукції чи наданням послуг.

Концентрація платежів при клірингу дозволяє ТНК:

значно скоротити суму взаємної заборгованості;

перервати ланцюг неплатежів;

досягти економії платіжних коштів на суму залікового обороту;

розширити сферу безготівкових розрахунків;

прискорити розрахунки;

зберегти існуючу грошову (касову) готівку.

Детальніше клірингова форма міжнародних розрахунків розглянута в темі «Міжнародні розрахунки і платіжний баланс».