Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.1. Об’єктивна необхідність, зміст та особливості планування в ОГН

9.1. Об’єктивна необхідність, зміст та особливості планування в ОГН

До господарств населення, які за статистикою належать до категорії домогосподарств, відносять особисті селянські господар­ства, виробників сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках, на ділянках колективного й індивідуального садівництва і городництва та на дачних ділянках.

У світі використовуються різні критерії для віднесення виробників сільськогосподарської продукції до домогосподарств, тобто до домогосподарств населення. Наприклад, у США не вважають фермерами і відносять до домогосподарств виробників сільськогосподарської продукції, які мають річний доход від її реалізації менший від 1000 дол. У країнах ЄС господарствами населення вважаються виробники сільськогосподарської продукції, чиє зем­лекористування не перевищує 1 га сільськогосподарських угідь. Аналогічним критерієм користуються Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина. У Німеччині до господарств населення відносять домогосподарства, які мають менше від або 1 га сільськогосподарських угідь, або 3 корів, або 8 голів молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі, або 8 свиней, або 50 овець, або 200 курей-несучок, або 0,3 га садів і виноградників, або 0,1 га теплиць, а при поєднанні різних видів діяльності — менше від середньої вартості товарної продукції з 1 га сільськогосподарських угідь [102].

В Україні за даними Держкомзему налічується 23,8 млн землекористувачів, які володіють 11,4 млн га земельної площі, у тому числі 10,9 млн га сільськогосподарських угідь, з них 7,9 млн га ріллі («землі громадян»); з них 16,3 млн особистих селянських підсобних господарств населення та присадибних ділянок, які володіють такими земельними угіддями, відповідно, — 4,9; 4,6 і 4,1 млн га.

Особисте селянське господарство в Україні (згідно із законом про нього) [19] — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Ця діяльність не відноситься до підприємницької діяльності. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Таблиця 9.1

Частка ОГН у виробництві продукції
сільського господарства України, %

Види продукції

1990 р.

1995 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

Валова продукція сільського господарства

29,4

47,5

62,0

58,7

59,8

у тому числі:

продукція рослинництва

продукція тваринництва


24,7
34,2


44,1
51,8


54,4
73,6


50,0
72,6


52,4
72,6

Картопля

71,4

95,8

98,6

98,4

98,6

Овочі

26,9

72,7

83,1

86,9

87,9

Плоди та ягоди

53,6

83,6

81,8

85,7

85,5

М’ясо

28,9

51,7

73,7

76,8

72,9

у тому числі свинина

43,3

74,8

86,5

90,7

85,0

Молоко

24,1

45,1

70,9

73,1

75,5

Яйця

37,8

55,6

66,2

62,0

55,9

Вовна

11,2

30,1

61,4

63,7

69,6

Мед

78,7

88,8

96,2

93,5

...

Зерно

2,8

8,1

18,4

20,3

24,0

Цукрові буряки

2,0

2,6

12,2

20,3

26,2

Соняшник на зерно

2,4

4,4

12,5

18,1

16,6

В Україні виникла парадоксальна ситуація: за останні роки значно зросла питома вага ОГН у загальному виробництві сільськогосподарської продукції (табл. 9.1) і в 2002 р. досягла майже 60 %. Ще вища вона у малоземельних західних регіонах: у 2002 р. у Закарпатській області ця частка становила 93,6 %, у тому числі продукції тваринництва — 96,7 %, в Івано-Франківській — відпо­відно, 92 і 93,6 %, у Львівській — 90,5 і 92,6 %, у Чернівецькій — 84,8 і 90,1, у Рівненській — 81,3 і 84,2 і в Тернопільській — 75,6 і 87,6 %. Частка ОГН у земельному сільгоспземлекористуванні країни зросла від 6,3 % у 1990 р. до 23 % у 2002 р.

У той же час методичних рекомендацій з планування ОГН і визначення економічної ефективності виробництва в них нема. Відсутня також достовірна інформація про це (затрати живої та уречевленої праці на одиницю продукції, її собівартість, рентабель­ність виробництва за видами продукції та в цілому по ОГН). Перші серйозні спроби аналізу витрат та ефективності виробництва в ОГН з’явились тільки в 2001 р. [59, 104]. Така ситуація у період реформування сільськогосподарського виробництва та необхідності вибору ефективних напрямів його виробництва неприпустима.

Слід зазначити, що селянин удома планував завжди: що і для кого виробляти, де і за якими цінами реалізовувати продукцію (послуги), які витрати він матиме і який прибуток дасть йому та чи інша галузь. Однак якість такого планування залишається невисокою. Для цього є об’єктивні причини, що обумовлюють особ­ливості планування в ОГН. По-перше, величезний асортимент продукції. За даними ІАЕ УААН [104, с. 47] типове особисте підсобне господарство виробляє близько 50 видів рослинницької та 8 видів тваринницької продукції:

16 видів овочевих культур — капуста, помідори, огірки, перець, баклажани, часник, цибуля, кріп, петрушка, морква, буряки столові, картопля, кабачки, гарбузи, дині, кавуни;

15 видів ягід та фруктів — полуниця, суниця, смородина, агрус, малина, черешня, вишня, слива, яблуко, груша, персик, абрикос, шовковиця, калина, горіх;

9 видів зернових — пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, просо, гречка, квасоля, горох, мак;

3 види технічних — цукровий буряк, соняшник, льон-дов­гунець;

8 видів тварин — корови, свині, кури, гуси, качки, вівці, кози, коні.

Така величезна кількість видів рослинницької та тваринницької сільськогосподарської продукції в одному господарстві обумовлена тим, що ОГН в Україні зорієнтовані, головним чином, на самозабезпечення продуктами харчування і меншою мірою — на товарне виробництво. Подібного немає в жодному фермерському господарстві в країнах з розвиненою ринковою економікою, які спеціалізуються на виробництві одного-двох видів товарної продукції, маючи при цьому значні економічні вигоди. До цього слід додати, що крім сільськогосподарської продукції в ОГН виробляється величезний асортимент продукції переробки молока, м’яса, овочів, фруктів тощо, продукції збору дикоростучих рослин, ягід і грибів, а також продукції різних кустарних промислів і художніх ремесел.

По-друге, недостатній рівень економічної освіти більшості селян. Тому якщо показники виробничої програми (посівні площі, поголів’я худоби і птиці, урожайність, продуктивність та агрозоотехнічні заходи) обґрунтовуються більш-менш детально, то економічні показники (собівартість продукції, рентабельність виробництва) практично не обчислюються.

По-третє, відсутність достатньої достовірної інформації про ефективність виробництва в ОГН і рекомендацій щодо планування в них.

З огляду на наведене вище джерелами інформації при плануванні розвитку ОГН можуть бути:

інформація Держкомстату України, котрий з 1999 р. запровадив квартальний запитальник про витрати і доходи господарств, у тому числі особистих господарств населення. Ці дані передбачається фіксувати щоквартально (це має робити сам господар) і зводити в кінці року. Першу інформацію за 1999 р. стосовно 3,8 тис. ОГН узагальнено в роботі [59]. Однак ця інформація охоплює переважно натуральні показники діяльності ОГН, а також витрати коштів на придбання матеріальних ресурсів (добрив, отрутохімікатів, насіння, кормів тощо) для використання в цілому по господарству, на оплату послуг (пов’язаних з обробкою землі, транспортних, ветеринарних, страхових тощо), податки та платежі до бюджету;

результати наукових досліджень ІАЕ УААН упродовж 1996—2000 рр. з метою виявлення чинників, що формують витрати та ефективність виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в ОГН [104]. У цій роботі узагальнено результати анкетування 597 ОГН 10 областей України і наведено інформацію про ефективність виробництва 19 основних видів сільськогосподарської продукції: пшеницю озиму і яру, ячмінь, кукурудзу на зерно, капусту, помідори, огірки, картоплю, цукрові буряки, кормові коренеплоди, сіно багаторічних трав і природних луків, молоко, м’ясо великої рогатої худоби, м’ясо свиней, продукцію бджолярства (мед, віск, пилок);

дані анкетного обстеження 4317 ОГН усіх областей України [59], де визначено рівень рентабельності виробництва в цілому по ОГН, а також рослинницької і тваринницької продукції (загалом);

результати планування економічної ефективності в ОГН, що спеціалізуються на вирощуванні овочів захищеного ґрунту [97, с. 226—233].

Досвід збору інформації у фермерських господарствах США і країн ЄС [104, с. 188—235] свідчить, що цій роботі слід надати системності у часі. Вибір масиву господарств для обстеження не повинен мати випадковий характер; необхідно враховувати спеціалізацію виробництва, регіональні відмінності тощо. В Україні моніторинг витрат та дохідності виробництва продукції в ОГН мають здійснювати органи офіційної статистики та наукові установи за рахунок коштів державного бюджету.

Узагальнення досвіду планування в ОГН різної спеціалізації та тих, які розташовані в різних природно-кліматичних умовах [97, с. 226—233; 104, с. 175—187], дозволяє зробити висновок, що планування в ОГН має включати:

дослідження ринку тих товарів, на виробництві яких спеціалізується конкретне господарство, та розробку маркетингової програми;

обґрунтування виробничої програми господарства, яка передбачатиме також його взаємовідносини з іншими аграрними, переробними та агросервісними підприємствами;

планування витрат і собівартості продукції;

планування обсягів, каналів, строків і цін реалізації продукції, економічної та соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва в ОГН.