9.1. Поняття та нормування запасів

 9.1. Поняття та нормування запасів

Господарська діяльність підприємств, крім необоротних активів, передбачає використання оборотних активів. За своєю натуральною формою оборотні активи знаходяться на підприємстві у виробничих запасах (сировина, покупні матеріали, паливо та інші матеріальні ресурси для виготовлення готової продукції, виконання робіт, надання послуг), готовій продукції і товарах (об’єкти підприємницької діяльності), коштах в розрахунках (борги підприємству) і грошових коштах.

В процесі господарської діяльності це майно безперервно і послідовно змінює свою форму. Грошова форма майна перетворюється в матеріально-товарну, яка в процесі здійснення технологічного процесу матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб’єкт господарювання отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені оборотні активи та формує певний фінансовий результат (рис. 9.1.).

Рис. 9.1. Кругообіг обігових коштів

Сума виручки від реалізації об’єктів господарської діяльності підприємства (готової продукції, робіт, послуг, товарів) свідчить про корисність підприємництва і про розмір відтворення витрачених виробничих запасів.

Оборотні активи підприємства в кожний момент господарської діяльності одночасно перебувають в усіх стадіях кругообігу. В той час коли одна частина оборотних активів надходить у виробництво у вигляді виробничих запасів, інша частина активів надходить із виробництва у вигляді готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а третя частина реалізується покупцям і перетворюється через розрахунки в грошові кошти. Одночасне знаходження оборотних активів на всіх стадіях забезпечує безперервний процес господарської діяльності і безперебійну роботу підприємства.

Склад і розміщення оборотних активів залежать від того, в якій сфері функціонує суб’єкт господарювання. У виробничій сфері (виробництво готової продукції, виконання робіт, надання послуг) і торгівлі найбільшу питому вагу у оборотних активах займають запаси.

Запаси – активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської

діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірна визначена.

В господарській діяльності запаси поділяють на:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних проце-сів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами (видами).

У господарській діяльності підприємств використовують запаси у формі засобів праці, які формуються із ;предметів відносно невеликої вартості (малоцінні) з порівняно малим строком служби (швидкозношувані). За своїм значенням у процесі відтворення вони є засобами праці, але з метою спрощення визначення витрат, потреби в них, контролю за рухом, їх виділяють в окрему групу оборотних активів – малоцінні і швидкозношувані предмети. На підприємстві їх класифікують, як правило, за такими групами:

Інструменти і пристосування загального призначення – різальні, слюсарно-монтажні й подібні до них інструменти, вимірювальні прилади і пристосування, що мають універсальне застосування при виготовленні різних видів продукції.

Спеціальні інструменти і пристосування – інструменти, штампи, прес-форми і подібні до них предмети, які використовують для виконання лише одного індивідуального замовлення чи виробництва певних виробів (наприклад, виготовлення і випробовування деталей та вузлів).

Технологічна тара, що багаторазово використовується безпосередньо в технологічному процесі (фляги, діжки, контейнери для транспортування продукції, деталей, піддони тощо).

Інвентар виробничого призначення – робочі столи, верстаки, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, тумбочки та інші, збруя, знаряддя лову, вулики тощо).

Господарський інвентар – конторські та інші меблі (столи, стільці, шафи, портьєри та ін.), вішалки, гардероби, телефонні апарати, протипожежний інвентар тощо.

Прилади, засоби автоматизації та лабораторне обладнання.

Спеціальний одяг, взуття та запобіжні пристосування (комбінезони, костюми, куртки, брюки, халати, кожухи, шлеми, протигази та ін.).

Постільна білизна (матраци, подушки, ковдри, простирадла, наволочки, рушники тощо).

Інші малоцінні та швидкозношувані предмети (кухонний посуд та речі, інвентар для соціально-культурних заходів, спортивний і туристський інвентар, брезенти та тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт.

У межах цих груп підприємство може здійснити більш детальне групування малоцінних та швидкозношуваних предметів. По відношенню до господарської діяльності малоцінні і швидкозношувані предмети можуть перебувати на складі та в експлуатації.

Майно у запасах створюється на підприємстві для забезпечення господарської діяльності.

Розмір залишків запасів, які утворюються кожною їх складовою частиною, має бути оптимальним при забезпеченні безперервної, безперебійної і ритмічної роботи підприємства, у відповідності до його бізнес-плану. За відповідності складу, структури й наявності запасів визначеному технологічному процесу і обсягам господарської діяльності підприємство отримує максимальний прибуток.

Заниження розміру майна у запасах підприємства може створити перебої у господарській діяльності, призвести до зменшення її обсягів та невиконання договорів з покупцями і відповідно погіршення фінансового результату. Надлишок запасів призводить до відволікання ресурсів з господарської діяльності, послаблення режиму економії, додаткових витрат на їх зберігання, природних втрат, псування, використання не за призначенням і відповідно погіршення фінансового результату.

Необхідний (оптимальний) розмір залишків запасів за окремими видами майна для забезпечення найбільш ефективної господарської діяльності визначається шляхом їх нормування (розрахунку нормативу).

Нормативний розмір залишків виробничих запасів, які тимчасово не беруть участі в господарській діяльності, а забезпечують її безперервне ритмічне здійснення, визначається шляхом множення середньодобового їх споживання на підприємстві (у натуральному або вартісному виразі) на норму запасу в днях:

де З – норматив залишків виробничих запасів; О – середньодобове використання виробничих запасів підприємством; Д – кількість днів роботи підприємства, що забезпечуються нормативним залишком виробничих запасів.

Середньодобове споживання виробничих запасів на здійснення господарської діяльності залежить від її обсягів та норм витрачання сировини і матеріалів на одиницю готової продукції. Обсяги господарської діяльності визначаються за бізнес-планом у відповідності до виробничої потужності підприємства. Норма витрат виробничих запасів являє собою гранично допустиму величину їх витрачання на одиницю продукції (робіт, послуг).

Норма запасу в днях включає такі елементи: транспортний запас (Т); підготовчий запас – (П); технологічний запас – (Г); поточний (складський) запас – (С); страховий запас – (Р).

Транспортний запас створюється на період часу знаходження матеріалів в дорозі з моменту одержання їх у постачальника до фактичного прибуття вантажу на підприємство.

Підготовчий запас – час на розвантаження, сортування, складування та прийняття матеріалів на склад підприємства.

Технологічний запас – час на підготовчі операції з виробничими запасами до можливого їх використання в технологічному процесі.

Поточний запас – створюється для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від постачальників. Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у місяці (30) на число визначених договором поставок. Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (30/10). Норма виробничих запасів в частині поточного запасу визначається, як правило, в розмірі 50 % середнього інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового одержання матеріалів, останній день інтервалу співпадає з мінімальним (нормативним) їх запасом).

Страховий запас створюється для забезпечення безперервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв з постачанням підприємства виробничими запасами від постачальників. Страховий запас визначається в межах до 50 % поточного запасу.

Норматив залишків виробничих запасів на підприємстві за їх певним найменуванням або у вартісному виразі, на окремий об’єкт господарської діяльності або загальні обсяги визначається за такою схемою (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Розрахунок нормативного залишку виробничих запасів на підприємстві

Відтак нормативний залишок дощок на підприємстві для забезпечення безперебійної його роботи визначений на окремий об’єкт господарської діяльності в кількості 79 м3, а в цілому на загальний асортимент 37,2 тис.грн. При умові, що ціна 1 м3 дощок 200 грн. їх кількості складає 186 м3 (37200:200).

Сукупний норматив залишків виробничих запасів для підприємства визначається підсумовуванням нормативів за кожним їх найменуванням.

Норматив залишків готової продукції визначається як добуток кількості (вартості) одноденного випуску готової продукції на норму її запасу на складі у днях. Норма запасу складається із кількості днів необхідних для підготовки продукції до реалізації та її продажу.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості нагромадження окремих партій, умов реалізації продукції і порядку її оплати. Визначений норматив залишку запасів періодично коригується підприємством з урахуванням змін обсягів виробничої програми та її асортименту, швидкості обертання запасів, впливу інфляційних процесів на їх ціни. Для корекції розміру нормативу можна застосовувати спрощену методику розрахунку.

Наприклад, норматив залишку виробничих запасів на підприємстві становив – 157 тис. грн. В поточному періоді зростання виробничої програми передбачене в розмірі 5 %, прискорення обертання виробничих запасів на 1 %, за рахунок зміни асортименту господарської діяльності норматив залишку виробничих запасів збільшиться на 2 %, а ріст цін складатиме – 15 %. Виходячи з наведених даних норматив залишку виробничих запасів становитиме:

Зростання виробничої програми збільшить норматив залишку виробничих запасів до 164,9 тис. грн (157105/100).

Зміна асортименту об’єктів підприємницької діяльності збільшить норматив до 168,2 тис. грн (164,9102/100).

Ріст цін на виробничі запаси збільшить їх норматив до 194,2 тис. грн (168,9115/100).

У зв’язку з прискоренням обертання виробничих запасів на 1 % норматив запасу їх зменшиться до 192,3 тис. грн (194,299/100)

Отримана загальна сума нормативу залишків виробничих запасів використовується для оцінки їх фактичної наявності на підприємстві (надлишок, заниження) та прийняття рішень щодо ліквідації наднормативних запасів або поновлення до оптимальних залишків.

Надлишок чи заниження фактичної наявності запасів на підприємстві визначається шляхом порівняння даних їх залишків за обліком (інвентаризацією) з розрахованим нормативом.

Невиправданий надлишок, а також значне заниження запасів (більше ніж на 20 %) створюють ланцюг негативних явищ щодо ускладнень господарської діяльності та погіршення фінансових результатів господарювання.