9.1. Сучасний стан міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля (МТ) – це сфера товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.
Зовнішня торгівля – це обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами. Термін «зовнішня торгівля» застосується тільки до окремо узятої країни.
Міжнародну або зовнішню торгівлю характеризують три важливі характеристики: загальний обсяг (товарообіг), товарна і географічна структура.
1. Загальний обсяг МТ (товарообіг) підрозділяється на:
вартісної обсяг, що обчислюється за визначений період часу в поточних цінах відповідного року з використанням поточних валютних курсів. Розрізняють номінальний і реальний вартісні обсяги МТ. Номінальний звичайно виражається в доларах США в поточних цінах і тому
сильно залежить від динаміки обмінного курсу долара до інших валют. Реальний являє собою номінальний обсяг, конвертований у постійні ціни за допомогою дефлятора;
фізичний обсяг обчислюється в постійних цінах і дозволяє робити необхідні зіставлення і визначати реальну динаміку МТ
Ці показники розраховується всіма країнами в національній валюті і переводяться в долари США з метою міжнародного зіставлення.
2. Товарна структура. Являє собою співвідношення товарних груп у світовому експорті (існує більш 20 млн. видів виробничих виробів споживчого призначення, величезне число проміжних виробів і більш 600 видів послуг).
3. Географічна структура. Являє собою розподіл торговельних потоків між окремими країнами і їхніми групами, виділюваними або за територіальною, або за організаційною ознакою.
Територіальна географічна структура – це дані про МТ країн, що належать до однієї частини світу або до однієї групи.
Організаційна географічна структура – це дані про МТ між країнами, що належать до окремих інтеграційних й інших торгово-політичних угруповань або виділені у визначену групу за тими чи іншими критеріями (наприклад, країни-експортери нафти ОПЕК).
Суб'єктами МТ виступають: країни світу; ТНК; регіональні інтеграційні угруповання.
Об'єктами МТ можуть бути продукти праці людини – товари і послуги.
У залежності від об'єкта МТ виділяють дві її форми:
Міжнародна торгівля товарами (МТТ) – це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.
Міжнародна торгівля послугами (МТП) – це специфічна форма світогосподарських зв'язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн.
Міжнародна торгівля товарами є першою і найбільш розвинутою формою МЕВ. На її стабільне і стійке зростання вплинули наступні фактори:
1) розвиток МПП і інтернаціоналізація виробництва;
2) НТР, яка сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструкцію старих;
3) активна діяльність ТНК на світовому ринку;
4) лібералізація МТ за допомогою заходів, проведених ГАТТ/СОТ;
5) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі.
Характерні риси сучасного етапу розвитку міжнародної
торгівлі товарами
1. Прискорення розвитку МТТ після II світової війни (За 40 років до війни експорт виріс у 3 рази, за 40 років після війни – у 37 разів).
2. Переважне зростання зовнішньої торгівлі порівняно з загальними темпами господарського розвитку країн (наприклад, за 1990–1995 р. ВВП США виріс на 31,4%, у той час як експорт – на 48,8%, імпорт – на 50,5%; у Японії зростання ВВП склало 13,2%, експорту – 53,1%, імпорту – 37,1%).
3. Вирішальний вплив на розвиток МТ роблять фактори, що діють у сфері виробництва: структурні зрушення і циклічні коливання світового господарства.
4. Зростання експортної квоти, що свідчить про зростаюче залучення країн у світову економіку, тому що експортна квота показує, яка частка всієї зробленої продукції реалізується на світовому ринку. У
деяких країнах цей показник перевищує загальносвітовий (17%) – наприклад, Німеччина, Франція, Великобританія. В умовах посилення інтернаціоналізації господарського життя виявляє себе тенденція до зростання імпортної квоти, що свідчить про зростаючий вплив на національні господарства процесів, що відбуваються на світовому ринку.
5. Значні зміни географічної структури МТ під впливом економічних і політичних змін у світі в 90-х роках. Провідна роль як і раніше належить промислово розвинутим країнам.
У групі країн, що розвиваються (КР), також спостерігається яскраво виражена нерівномірність ступеня участі в МТТ. Знижується питома вага МТТ країн Близького Сходу, що пояснюється нестабільністю цін на нафту і загостренням протиріч між державами ОПЕК. Нестабільне зовнішньоторговельне становище багатьох країн Африки, що входять до групи найменш розвинутих. ПАР забезпечує 1/3 африканського експорту. Недостатньо стійке і становище країн Латинської Америки, тому що зберігається їх сировинна експортна орієнтація (2/3 експортних доходів їм приносять сировинні товари). Підвищення питомої ваги країн Азії в МТ було забезпечене високими темпами зростання економіки (у середньому 6% у рік) і переорієнтацією її експорту на готові вироби (2/3 вартості експорту). Таким чином, збільшення загальної частки цих країн у МТТ забезпечується за рахунок НІК Південно-Східної Азії (ПСА) і Китаю.
6. Розширення торгівлі в рамках КР, що на даний час зростає швидше, ніж між промислово розвинутими країнами (ПРК). Збільшується товарообіг між КР і ПРК, а також між ПРК і країнами з перехідною економікою (КПЕ). Країни ПСА стали найбільшими торговельними партнерами США, Японії, Західної Європи. Країни ЄС збільшують торговельний оборот із країнами Східної Європи. Співвідношення груп країн у світовому експорті:
70 – 72 % – індустріальні країни;
24 – 26% – країни, що розвиваються (наприкінці 80-их рр. – 22%);
3,7% – країни з перехідною економікою, у тому числі країни СНД – 2,3% (наприкінці 80-их частка соціалістичних країн складала 6 – 8%).
За статистикою МВФ у групи найбільших експортерів (більш 100 млрд. дол. у рік) входять США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Гонконг, Бельгія, Люксембург, Китай, Корея, Сінгапур, Тайвань, Іспанія.
Основний потік МТ припадає на ПРК – 55%; 27% МТ ведеться між ПРК і КР; 7% – між КР; 5% – між КПЕ і всіма іншими країнами.
Особливості динаміки товарної структури МТ.
За оцінками експертів ООН у даний час у світовому експорті:
75% складає продукція обробної промисловості, причому половина цього показника припадає на технічно складні товари і машини;
8% складають продовольчі товари (у тому числі напої і тютюн);
12% складає мінеральна сировина і паливо.
В останні роки на світовому ринку відзначається тенденція до зростання частки у світовому експорті текстильної продукції і готової продукції обробної промисловості ( до 77%).
Основною тенденцією сучасного етапу розвитку МТТ є збільшення питомої ваги продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Крім того, динаміка МТТ має наступні особливості:
1. Майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію – машини і транспортне устаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами, деталями, напівфабрикатами.
2. Збільшилася роль хімічної промисловості.
3. Загальне зростання експорту машин та устаткування і хімічної продукції збільшилося за першу половину 90-х рр. у 1,6 разів, а загальний обсяг світового експорту – у 1,4 рази. У результаті зміцнюється тенденція до підвищення в МТТ наукомістких, технічно складних виробів.
4. Обсяг експорту мінерального палива за останні 10 років скоротився більш ніж у 2,5 рази, що багато в чому зумовлюється політичною нестабільністю в регіоні його основного видобутку (Близький Схід) і значним коливаннями світових цін.
5. Незначно, але стійко скорочується частка продовольчих товарів у світовому експорті, що свідчить про прагнення країн до продовольчої самозабезпеченості.
6. Структурні кризи післявоєнного часу в текстильній, взуттєвій, швейній промисловостях привели до послаблення цих позицій у світовому експорті, але з початку 90-х рр. спостерігається тенденція до стабілізації їхньої частки.
Основний обсяг торгівлі готовими виробами припадає на ПРК, їхня питома вага в експорті машин і транспортного устаткування складає майже 77%, в імпорті – 66%.Провідні позиції займає Німеччина – 14,2%, США – 13% і Японія – 12,9%. На частку КР припадає 21,8% світового експорту машин і транспортного устаткування і 30,9% світового імпорту (у тому числі 9% експорту забезпеч НІК ПСА першої хвилі). Частка КПЕ – 1,4% і 3,1% відповідно. Таким чином, найбільш наукомістка і високо технологічна продукція звертається між ПРК, але на сучасному етапі КР складають серйозну конкуренцію ПРК.
У світовому експорті хімічної продукції провідні позиції займають також ПРК – 80,5%. На частку КР припадає 15,9%, КПЕ – 3,6%. Одночасно ПРК є й основними імпортерами хімічних товарів – 64,6%. КР імпортують 30,5%,
На світовому ринку сировини і мінерального палива ситуація складається під впливом двох тенденцій:
1. В міру прогресу в розвитку продуктивних сил знижується роль сировинних товарів у матеріальному виробництві (наприклад, вартість автомобіля 20-х рр. складалася на 60% з вартості сировини й енергії, вартість сучасного напівпровідникового мікрочипа – менш ніж на 2%).
2. Обмеженість, непоновлюваність природних ресурсів.
У результаті відбувається скорочення питомої ваги цих позицій у МТ. На частку ПРК припадає 60,5% вартості світового експорту сировини, на КР – 33,4%, на КПЕ – 6,1%. В імпорті сировини на ПРК припадає 60,5%, на КР – 32,1%, на КПЕ – 5,1%.
Питома вага ПРК в експорті мінерального палива складає 32,1%, КР – 5,3%, КПЕ – 11,6%. Характерно, що з початку 90-х рр. частка ПРК як експортерів палива збільшилася за рахунок перетворення Великобританії, Нідерландів, Норвегії і Канади в найбільших експортерів нафти. В
імпорті ПРК споживають 61,7% палива, КР – 25,5%, КПЕ – 12,8%. В основному, вироблене в ПРК паливо поставляється в інші ПРК. Але не менш висока їхня залежність і від постачань із КР (53%).
Серед найважливіших структурних зрушень у МТТ слід зазначити також зниження питомої ваги продовольства, що пов'язано з відносно повільним зростанням сільськогосподарського виробництва в порівнянні з промисловим і падінням частки аграрного сектору у ВВП у всіх групах країн. Але абсолютні показники зростання товарообігу на цьому ринку досить високі (світовий експорт за першу половину 90-х рр. за вартістю зріс у 1,4 рази). Характерною рисою торгівлі продовольством є зміцнення позицій ПРК і зростання продовольчої залежності КР від провідних центрів світового господарства. Унаслідок збільшення самозабезпеченості продовольством скорочується питома вага ПРК у його імпорті (з 78,1% у 1960 р. до 68,8% у 1995 р.). Причому найбільше скорочення спостерігається в країнах ЄС. На частку КР припадає в експорті продовольства 29,6%, в імпорті – 24,8%, на частку КПЕ відповідно 3,1% і 5,1%. За напрями торгівлі продовольством переважає обмін між ПРК – 74,1% експорту, із КР у ПРК надходить 59,1%. Відповідно з ПРК у КР експортується 20% вартісного обсягу продовольства, між КР – 36,6%. Така закономірність обумовлена в основному більш високою купівельною спроможністю населення ПРК.
Досить нерівномірно розвивається МТ текстилем і одягом. На цьому ринку розвивається тенденція до зближення позицій ПРК і КР (питома вага ПРК – 49,3%, КР – 48,3%). Особливістю ринку текстилю є його регіоналізація: 69,2% його експорту з ПРК було спрямовано в інші ПРК, а також 68,8% експорту КР припадало на інші КР. На світовому ринку одягу провіді позиції займають КР, що здійснюють 60% світового експорту, на ПРК припадає 35,4%, на КПЕ – 4,6%. У світовому імпорті одягу переважають ПРК – 79%, на КР припадає 16,8%, на КПЕ – 4,2%. Причому товаропотоки на світовому ринку одягу формуються таким чином, що в ПРК надходить 80,2% одягу, експортованого з ПРК, і 78% – вивози з КР.
Таким чином, світовий ринок товарів на сучасному етапі значно диверсифікований, а товарний асортимент зовнішньоторговельного обороту надзвичайно широкий, що пов'язано з поглибленням МПП і величезною розмаїтістю потреб у товарах виробничого і споживчого призначення.
На підставі вищевикладеного можна виділити тенденції, характерні для розвитку МТТ і МТП на сучасному етапі. Нові тенденції пов'язані насамперед із НТП, зі зміною об'єкта торгівлі, суб'єктів товарного обороту і його організаційно-економічних форм. Серед них:
швидке відновлення товарної номенклатури МТ, що відбивається на появі на світових ринках великого числа принципово нових товарів, переважно продукції нових галузей, сфери високих технологій;
зростання обміну вузлами, деталями, компонентами;
відносне падіння значення торгівлі сировиною і паливом;
пріоритетна присутність ТНК, для яких внутріфірмова передача устаткування, комплектуючих, а також інформації, технології, фінансів виступає у формі міжнародного продажу товарів і послуг;
відмовлення від особистого контакту продавця і покупця в сфері послуг за рахунок появи нових форм і засобів супутникового зв'язку і
відеотехніки;
збільшення ступеня мобільності виробників і споживачів послуг за рахунок зниження частки транспортних витрат.
Сутність і основні види світових цін.
Однією з найважливіших характеристик, що відрізняють світовий ринок від національного, є функціонування на ньому своєрідної системи цін. Особливості процесу ціноутворення на світовому ринку пов'язані з тим, що учасники міжнародної торгівлі зіштовхуються на ринку з більшою кількістю конкурентів, ніж на внутрішньому, тому вони повинні постійно працювати в режимі порівняння своїх витрат виробництва не тільки з внутрішніми ринковими цінами, але і світовими. При цьому світові ціни базуються на національних і виступають як їх модифікація.
Світовий ринок характеризується множинністю цін, що обумовлюється дією різних комерційних і торгово-політичних факторів.
Множинність цін – наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання на однаковій транспортній базі (наприклад, ціни по клірингових угодах, ціни по програмах державної допомоги та ін.) Таким чином, світові ціни є одним з підвидів з цієї безлічі.
Світові ціни – це ціни, за якими проводяться великі експортно-імпортні операції, що досить повно характеризують стан МТ конкретним товаром.
Світові ціни відрізняються від внутрішніх за наступними ознаками:
регулярність, тобто внутрішні ціни угод носять випадковий, епізодичний характер, що не характерно для світових цін;
роздільність комерційного характеру, тобто виключаються товарообмінні операції, постачання товарів у рамках державної допомоги і т. п., тому що ці угоди передбачають особливі взаємини між партнерами. Ціни в цих умовах можуть істотно відхилятися в той або інший бік від рівня цін роздільних угод;
відкритість торгово-політичного режиму, тобто світові ціни не можуть служити ціни в рамках замкнутих економічних угруповань, тому що ці ціни за рахунок субсидування національних виробників з боку держави можуть бути вище цін інших великих постачальників даної продукції на світовий ринок;
вільна конвертованість валюти платежу.
У міжнародній торгівлі застосовуються два види цін:
розрахункові ціни – індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів;
ціни, що публікуються – це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. До них відносяться:
довідкові ціни – це ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі ПРК. Найбільш широко застосовуються в МТ і являють собою так називані базисні ціни, тобто ціни товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому заздалегідь установленому географічному пункті. Базисні ціни установлюються відповідно до базисних умов постачань, що визначають, чи включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні. Базисні умови постачань викладені в «Міжнародних правилах тлумачення торговельних термінів» (Інкотермс-2000), розроблених Міжнародною торговельною палатою;
біржові котирування – відбивають реальні ціни угод на біржі;
ціни аукціонів;
ціни торгів;
ціни фактичних угод;
ціни пропозиції великих фірм.
З огляду на те, що в сучасному світовому господарстві ТНК є основними суб'єктами і контролюють 2/3 МТ, внутріфірмова торгівля ТНК здійснюється за особливою категорією світових цін – трансферними цінами, що звичайно на 30% нижче світових. Трансферні ціни є комерційною таємницею, мають у великому ступені штучний характер і створюються не під дією попиту та пропозиції, а виходячи з внутріфірмової політики.
Світові ціни змінюються під впливом ринкової кон'юнктури. У той же час зміна вартісних пропорцій товарообміну значно впливає на розвиток МТ, на її товарну структуру і результати. Характерною рисою структури світових цін є різнонаправлений рух цін на промислові товари, з одного боку, і на сировину, паливо і продовольчі товари – з іншого. У той же час способи визначення світових цін на різну продукцію також різні:
1. Ціни сировинних товарів визначаються як експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару (наприклад, на пшеницю світовими є експортні ціни Канади, на нафту – ціни країн членів ОПЕК, на хутро – ціни Лондонського і Санкт-Петербурзького аукціонів і т. д.).
2. Ціни продукції обробної промисловості визначаються як експортні ціни великих компаній-виробників і експортерів цієї продукції.
У цілому і ті й інші ціни у світовому господарстві мають тенденцію до зростання, але це відбувається не постійно, і на різні групи товарів ціни зростають по-різному. Різкі коливання цін характерні для ринку продовольства. А на ринках сировини і готової продукції не було серйозних стрибків цін з 70-х років.
З 1990 р. почалася помітна тенденція до зниження цін на мінеральну сировину, включаючи нафту, руди, алюміній, чорні метали, золото. На продовольчі товари коливання цін різні: на продовольство, вироблене ПРК – пшеницю, кукурудзу, вовну, – ціни виросли в 1,5 разів, а на продовольство, вироблене в КР (крім кави), ціни падали. У період 1990–1996р. тільки ціни на пшеницю мали тенденцію до значного зростання (на 52,8%). Причина цього – зниження світових запасів зерна, що зумовлене скороченням посівів (у Західній Європі), зменшенням субсидій і несприятливими погодними умовами (у США), зниженням врожаїв (у Центральній і Східній Європі), а також збільшенням споживання зерна в країнах Східної Азії.
Ціни на промислові товари мають незначні коливання в обидва боки і нерідко зростають навіть у періоди циклічних спадів виробництва. Разом з тим ослаблення інфляції в ПРК у 90-х роках привело до певного зниження цін на промислові товари.
Виявлення тенденцій динаміки світових цін сировинних товарів робиться Статистичним бюро ООН, що розраховує індекси світових цін сировинних товарів. Ці індекси за широтою інформації, за регулярністю й оперативністю відрізняються від індексів світових цін продукції обробної промисловості. Так, вони публікують індекси світових цін продукції обробної промисловості за трьома основними групами промислових товарів – машини й устаткування, хімічні товари й інша продукція обробної промисловості. Індекси ж світових цін сировинних товарів більш диференційовані (енергетичні ресурси, у тому числі нафта, вугілля; мінеральна сировина, у тому числі залізна руда, алюміній; сільськогосподарські продовольчі і непродовольчі продукти, у тому числі пшениця, кава, вовна і т.д.).
Зовнішня торгівля – це обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами. Термін «зовнішня торгівля» застосується тільки до окремо узятої країни.
Міжнародну або зовнішню торгівлю характеризують три важливі характеристики: загальний обсяг (товарообіг), товарна і географічна структура.
1. Загальний обсяг МТ (товарообіг) підрозділяється на:
вартісної обсяг, що обчислюється за визначений період часу в поточних цінах відповідного року з використанням поточних валютних курсів. Розрізняють номінальний і реальний вартісні обсяги МТ. Номінальний звичайно виражається в доларах США в поточних цінах і тому
сильно залежить від динаміки обмінного курсу долара до інших валют. Реальний являє собою номінальний обсяг, конвертований у постійні ціни за допомогою дефлятора;
фізичний обсяг обчислюється в постійних цінах і дозволяє робити необхідні зіставлення і визначати реальну динаміку МТ
Ці показники розраховується всіма країнами в національній валюті і переводяться в долари США з метою міжнародного зіставлення.
2. Товарна структура. Являє собою співвідношення товарних груп у світовому експорті (існує більш 20 млн. видів виробничих виробів споживчого призначення, величезне число проміжних виробів і більш 600 видів послуг).
3. Географічна структура. Являє собою розподіл торговельних потоків між окремими країнами і їхніми групами, виділюваними або за територіальною, або за організаційною ознакою.
Територіальна географічна структура – це дані про МТ країн, що належать до однієї частини світу або до однієї групи.
Організаційна географічна структура – це дані про МТ між країнами, що належать до окремих інтеграційних й інших торгово-політичних угруповань або виділені у визначену групу за тими чи іншими критеріями (наприклад, країни-експортери нафти ОПЕК).
Суб'єктами МТ виступають: країни світу; ТНК; регіональні інтеграційні угруповання.
Об'єктами МТ можуть бути продукти праці людини – товари і послуги.
У залежності від об'єкта МТ виділяють дві її форми:
Міжнародна торгівля товарами (МТТ) – це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.
Міжнародна торгівля послугами (МТП) – це специфічна форма світогосподарських зв'язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн.
Міжнародна торгівля товарами є першою і найбільш розвинутою формою МЕВ. На її стабільне і стійке зростання вплинули наступні фактори:
1) розвиток МПП і інтернаціоналізація виробництва;
2) НТР, яка сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструкцію старих;
3) активна діяльність ТНК на світовому ринку;
4) лібералізація МТ за допомогою заходів, проведених ГАТТ/СОТ;
5) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі.
Характерні риси сучасного етапу розвитку міжнародної
торгівлі товарами
1. Прискорення розвитку МТТ після II світової війни (За 40 років до війни експорт виріс у 3 рази, за 40 років після війни – у 37 разів).
2. Переважне зростання зовнішньої торгівлі порівняно з загальними темпами господарського розвитку країн (наприклад, за 1990–1995 р. ВВП США виріс на 31,4%, у той час як експорт – на 48,8%, імпорт – на 50,5%; у Японії зростання ВВП склало 13,2%, експорту – 53,1%, імпорту – 37,1%).
3. Вирішальний вплив на розвиток МТ роблять фактори, що діють у сфері виробництва: структурні зрушення і циклічні коливання світового господарства.
4. Зростання експортної квоти, що свідчить про зростаюче залучення країн у світову економіку, тому що експортна квота показує, яка частка всієї зробленої продукції реалізується на світовому ринку. У
деяких країнах цей показник перевищує загальносвітовий (17%) – наприклад, Німеччина, Франція, Великобританія. В умовах посилення інтернаціоналізації господарського життя виявляє себе тенденція до зростання імпортної квоти, що свідчить про зростаючий вплив на національні господарства процесів, що відбуваються на світовому ринку.
5. Значні зміни географічної структури МТ під впливом економічних і політичних змін у світі в 90-х роках. Провідна роль як і раніше належить промислово розвинутим країнам.
У групі країн, що розвиваються (КР), також спостерігається яскраво виражена нерівномірність ступеня участі в МТТ. Знижується питома вага МТТ країн Близького Сходу, що пояснюється нестабільністю цін на нафту і загостренням протиріч між державами ОПЕК. Нестабільне зовнішньоторговельне становище багатьох країн Африки, що входять до групи найменш розвинутих. ПАР забезпечує 1/3 африканського експорту. Недостатньо стійке і становище країн Латинської Америки, тому що зберігається їх сировинна експортна орієнтація (2/3 експортних доходів їм приносять сировинні товари). Підвищення питомої ваги країн Азії в МТ було забезпечене високими темпами зростання економіки (у середньому 6% у рік) і переорієнтацією її експорту на готові вироби (2/3 вартості експорту). Таким чином, збільшення загальної частки цих країн у МТТ забезпечується за рахунок НІК Південно-Східної Азії (ПСА) і Китаю.
6. Розширення торгівлі в рамках КР, що на даний час зростає швидше, ніж між промислово розвинутими країнами (ПРК). Збільшується товарообіг між КР і ПРК, а також між ПРК і країнами з перехідною економікою (КПЕ). Країни ПСА стали найбільшими торговельними партнерами США, Японії, Західної Європи. Країни ЄС збільшують торговельний оборот із країнами Східної Європи. Співвідношення груп країн у світовому експорті:
70 – 72 % – індустріальні країни;
24 – 26% – країни, що розвиваються (наприкінці 80-их рр. – 22%);
3,7% – країни з перехідною економікою, у тому числі країни СНД – 2,3% (наприкінці 80-их частка соціалістичних країн складала 6 – 8%).
За статистикою МВФ у групи найбільших експортерів (більш 100 млрд. дол. у рік) входять США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Гонконг, Бельгія, Люксембург, Китай, Корея, Сінгапур, Тайвань, Іспанія.
Основний потік МТ припадає на ПРК – 55%; 27% МТ ведеться між ПРК і КР; 7% – між КР; 5% – між КПЕ і всіма іншими країнами.
Особливості динаміки товарної структури МТ.
За оцінками експертів ООН у даний час у світовому експорті:
75% складає продукція обробної промисловості, причому половина цього показника припадає на технічно складні товари і машини;
8% складають продовольчі товари (у тому числі напої і тютюн);
12% складає мінеральна сировина і паливо.
В останні роки на світовому ринку відзначається тенденція до зростання частки у світовому експорті текстильної продукції і готової продукції обробної промисловості ( до 77%).
Основною тенденцією сучасного етапу розвитку МТТ є збільшення питомої ваги продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Крім того, динаміка МТТ має наступні особливості:
1. Майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію – машини і транспортне устаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами, деталями, напівфабрикатами.
2. Збільшилася роль хімічної промисловості.
3. Загальне зростання експорту машин та устаткування і хімічної продукції збільшилося за першу половину 90-х рр. у 1,6 разів, а загальний обсяг світового експорту – у 1,4 рази. У результаті зміцнюється тенденція до підвищення в МТТ наукомістких, технічно складних виробів.
4. Обсяг експорту мінерального палива за останні 10 років скоротився більш ніж у 2,5 рази, що багато в чому зумовлюється політичною нестабільністю в регіоні його основного видобутку (Близький Схід) і значним коливаннями світових цін.
5. Незначно, але стійко скорочується частка продовольчих товарів у світовому експорті, що свідчить про прагнення країн до продовольчої самозабезпеченості.
6. Структурні кризи післявоєнного часу в текстильній, взуттєвій, швейній промисловостях привели до послаблення цих позицій у світовому експорті, але з початку 90-х рр. спостерігається тенденція до стабілізації їхньої частки.
Основний обсяг торгівлі готовими виробами припадає на ПРК, їхня питома вага в експорті машин і транспортного устаткування складає майже 77%, в імпорті – 66%.Провідні позиції займає Німеччина – 14,2%, США – 13% і Японія – 12,9%. На частку КР припадає 21,8% світового експорту машин і транспортного устаткування і 30,9% світового імпорту (у тому числі 9% експорту забезпеч НІК ПСА першої хвилі). Частка КПЕ – 1,4% і 3,1% відповідно. Таким чином, найбільш наукомістка і високо технологічна продукція звертається між ПРК, але на сучасному етапі КР складають серйозну конкуренцію ПРК.
У світовому експорті хімічної продукції провідні позиції займають також ПРК – 80,5%. На частку КР припадає 15,9%, КПЕ – 3,6%. Одночасно ПРК є й основними імпортерами хімічних товарів – 64,6%. КР імпортують 30,5%,
На світовому ринку сировини і мінерального палива ситуація складається під впливом двох тенденцій:
1. В міру прогресу в розвитку продуктивних сил знижується роль сировинних товарів у матеріальному виробництві (наприклад, вартість автомобіля 20-х рр. складалася на 60% з вартості сировини й енергії, вартість сучасного напівпровідникового мікрочипа – менш ніж на 2%).
2. Обмеженість, непоновлюваність природних ресурсів.
У результаті відбувається скорочення питомої ваги цих позицій у МТ. На частку ПРК припадає 60,5% вартості світового експорту сировини, на КР – 33,4%, на КПЕ – 6,1%. В імпорті сировини на ПРК припадає 60,5%, на КР – 32,1%, на КПЕ – 5,1%.
Питома вага ПРК в експорті мінерального палива складає 32,1%, КР – 5,3%, КПЕ – 11,6%. Характерно, що з початку 90-х рр. частка ПРК як експортерів палива збільшилася за рахунок перетворення Великобританії, Нідерландів, Норвегії і Канади в найбільших експортерів нафти. В
імпорті ПРК споживають 61,7% палива, КР – 25,5%, КПЕ – 12,8%. В основному, вироблене в ПРК паливо поставляється в інші ПРК. Але не менш висока їхня залежність і від постачань із КР (53%).
Серед найважливіших структурних зрушень у МТТ слід зазначити також зниження питомої ваги продовольства, що пов'язано з відносно повільним зростанням сільськогосподарського виробництва в порівнянні з промисловим і падінням частки аграрного сектору у ВВП у всіх групах країн. Але абсолютні показники зростання товарообігу на цьому ринку досить високі (світовий експорт за першу половину 90-х рр. за вартістю зріс у 1,4 рази). Характерною рисою торгівлі продовольством є зміцнення позицій ПРК і зростання продовольчої залежності КР від провідних центрів світового господарства. Унаслідок збільшення самозабезпеченості продовольством скорочується питома вага ПРК у його імпорті (з 78,1% у 1960 р. до 68,8% у 1995 р.). Причому найбільше скорочення спостерігається в країнах ЄС. На частку КР припадає в експорті продовольства 29,6%, в імпорті – 24,8%, на частку КПЕ відповідно 3,1% і 5,1%. За напрями торгівлі продовольством переважає обмін між ПРК – 74,1% експорту, із КР у ПРК надходить 59,1%. Відповідно з ПРК у КР експортується 20% вартісного обсягу продовольства, між КР – 36,6%. Така закономірність обумовлена в основному більш високою купівельною спроможністю населення ПРК.
Досить нерівномірно розвивається МТ текстилем і одягом. На цьому ринку розвивається тенденція до зближення позицій ПРК і КР (питома вага ПРК – 49,3%, КР – 48,3%). Особливістю ринку текстилю є його регіоналізація: 69,2% його експорту з ПРК було спрямовано в інші ПРК, а також 68,8% експорту КР припадало на інші КР. На світовому ринку одягу провіді позиції займають КР, що здійснюють 60% світового експорту, на ПРК припадає 35,4%, на КПЕ – 4,6%. У світовому імпорті одягу переважають ПРК – 79%, на КР припадає 16,8%, на КПЕ – 4,2%. Причому товаропотоки на світовому ринку одягу формуються таким чином, що в ПРК надходить 80,2% одягу, експортованого з ПРК, і 78% – вивози з КР.
Таким чином, світовий ринок товарів на сучасному етапі значно диверсифікований, а товарний асортимент зовнішньоторговельного обороту надзвичайно широкий, що пов'язано з поглибленням МПП і величезною розмаїтістю потреб у товарах виробничого і споживчого призначення.
На підставі вищевикладеного можна виділити тенденції, характерні для розвитку МТТ і МТП на сучасному етапі. Нові тенденції пов'язані насамперед із НТП, зі зміною об'єкта торгівлі, суб'єктів товарного обороту і його організаційно-економічних форм. Серед них:
швидке відновлення товарної номенклатури МТ, що відбивається на появі на світових ринках великого числа принципово нових товарів, переважно продукції нових галузей, сфери високих технологій;
зростання обміну вузлами, деталями, компонентами;
відносне падіння значення торгівлі сировиною і паливом;
пріоритетна присутність ТНК, для яких внутріфірмова передача устаткування, комплектуючих, а також інформації, технології, фінансів виступає у формі міжнародного продажу товарів і послуг;
відмовлення від особистого контакту продавця і покупця в сфері послуг за рахунок появи нових форм і засобів супутникового зв'язку і
відеотехніки;
збільшення ступеня мобільності виробників і споживачів послуг за рахунок зниження частки транспортних витрат.
Сутність і основні види світових цін.
Однією з найважливіших характеристик, що відрізняють світовий ринок від національного, є функціонування на ньому своєрідної системи цін. Особливості процесу ціноутворення на світовому ринку пов'язані з тим, що учасники міжнародної торгівлі зіштовхуються на ринку з більшою кількістю конкурентів, ніж на внутрішньому, тому вони повинні постійно працювати в режимі порівняння своїх витрат виробництва не тільки з внутрішніми ринковими цінами, але і світовими. При цьому світові ціни базуються на національних і виступають як їх модифікація.
Світовий ринок характеризується множинністю цін, що обумовлюється дією різних комерційних і торгово-політичних факторів.
Множинність цін – наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання на однаковій транспортній базі (наприклад, ціни по клірингових угодах, ціни по програмах державної допомоги та ін.) Таким чином, світові ціни є одним з підвидів з цієї безлічі.
Світові ціни – це ціни, за якими проводяться великі експортно-імпортні операції, що досить повно характеризують стан МТ конкретним товаром.
Світові ціни відрізняються від внутрішніх за наступними ознаками:
регулярність, тобто внутрішні ціни угод носять випадковий, епізодичний характер, що не характерно для світових цін;
роздільність комерційного характеру, тобто виключаються товарообмінні операції, постачання товарів у рамках державної допомоги і т. п., тому що ці угоди передбачають особливі взаємини між партнерами. Ціни в цих умовах можуть істотно відхилятися в той або інший бік від рівня цін роздільних угод;
відкритість торгово-політичного режиму, тобто світові ціни не можуть служити ціни в рамках замкнутих економічних угруповань, тому що ці ціни за рахунок субсидування національних виробників з боку держави можуть бути вище цін інших великих постачальників даної продукції на світовий ринок;
вільна конвертованість валюти платежу.
У міжнародній торгівлі застосовуються два види цін:
розрахункові ціни – індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів;
ціни, що публікуються – це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. До них відносяться:
довідкові ціни – це ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі ПРК. Найбільш широко застосовуються в МТ і являють собою так називані базисні ціни, тобто ціни товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому заздалегідь установленому географічному пункті. Базисні ціни установлюються відповідно до базисних умов постачань, що визначають, чи включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні. Базисні умови постачань викладені в «Міжнародних правилах тлумачення торговельних термінів» (Інкотермс-2000), розроблених Міжнародною торговельною палатою;
біржові котирування – відбивають реальні ціни угод на біржі;
ціни аукціонів;
ціни торгів;
ціни фактичних угод;
ціни пропозиції великих фірм.
З огляду на те, що в сучасному світовому господарстві ТНК є основними суб'єктами і контролюють 2/3 МТ, внутріфірмова торгівля ТНК здійснюється за особливою категорією світових цін – трансферними цінами, що звичайно на 30% нижче світових. Трансферні ціни є комерційною таємницею, мають у великому ступені штучний характер і створюються не під дією попиту та пропозиції, а виходячи з внутріфірмової політики.
Світові ціни змінюються під впливом ринкової кон'юнктури. У той же час зміна вартісних пропорцій товарообміну значно впливає на розвиток МТ, на її товарну структуру і результати. Характерною рисою структури світових цін є різнонаправлений рух цін на промислові товари, з одного боку, і на сировину, паливо і продовольчі товари – з іншого. У той же час способи визначення світових цін на різну продукцію також різні:
1. Ціни сировинних товарів визначаються як експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару (наприклад, на пшеницю світовими є експортні ціни Канади, на нафту – ціни країн членів ОПЕК, на хутро – ціни Лондонського і Санкт-Петербурзького аукціонів і т. д.).
2. Ціни продукції обробної промисловості визначаються як експортні ціни великих компаній-виробників і експортерів цієї продукції.
У цілому і ті й інші ціни у світовому господарстві мають тенденцію до зростання, але це відбувається не постійно, і на різні групи товарів ціни зростають по-різному. Різкі коливання цін характерні для ринку продовольства. А на ринках сировини і готової продукції не було серйозних стрибків цін з 70-х років.
З 1990 р. почалася помітна тенденція до зниження цін на мінеральну сировину, включаючи нафту, руди, алюміній, чорні метали, золото. На продовольчі товари коливання цін різні: на продовольство, вироблене ПРК – пшеницю, кукурудзу, вовну, – ціни виросли в 1,5 разів, а на продовольство, вироблене в КР (крім кави), ціни падали. У період 1990–1996р. тільки ціни на пшеницю мали тенденцію до значного зростання (на 52,8%). Причина цього – зниження світових запасів зерна, що зумовлене скороченням посівів (у Західній Європі), зменшенням субсидій і несприятливими погодними умовами (у США), зниженням врожаїв (у Центральній і Східній Європі), а також збільшенням споживання зерна в країнах Східної Азії.
Ціни на промислові товари мають незначні коливання в обидва боки і нерідко зростають навіть у періоди циклічних спадів виробництва. Разом з тим ослаблення інфляції в ПРК у 90-х роках привело до певного зниження цін на промислові товари.
Виявлення тенденцій динаміки світових цін сировинних товарів робиться Статистичним бюро ООН, що розраховує індекси світових цін сировинних товарів. Ці індекси за широтою інформації, за регулярністю й оперативністю відрізняються від індексів світових цін продукції обробної промисловості. Так, вони публікують індекси світових цін продукції обробної промисловості за трьома основними групами промислових товарів – машини й устаткування, хімічні товари й інша продукція обробної промисловості. Індекси ж світових цін сировинних товарів більш диференційовані (енергетичні ресурси, у тому числі нафта, вугілля; мінеральна сировина, у тому числі залізна руда, алюміній; сільськогосподарські продовольчі і непродовольчі продукти, у тому числі пшениця, кава, вовна і т.д.).