9.12. Валютні ризики потенційних збитків ТНК.

9.12. Валютні ризики потенційних збитків ТНК.
Види валютних ризиків: трансляційний,
транзакційний, операційний

На фінансову діяльність більшості фірм тією чи іншою мірою впливають зміни фінансових цін. Цими цінами можуть бути процентні ставки, обмінні курси, товарні ціни і ціни акцій. Більшість відомих фірм знають, як керувати основними виробничими ризиками. Основні виробничі ризики пов’язані з такими сферами виробничої діяльності, як вибір технології виробництва, спосіб постачання товарів і послуг клієнтам, вибір напряму науково-дослідних робіт. Але з ціновими ризиками проблема інша — вони визначаються економічним середовищем, тобто подіями, що відбуваються за межами фірми. Виявлення такого ризику може призвести до краху навіть дуже ефективного виробника з менеджментом високого рівня. Тому недостатньо керувати тільки основними виробничими ризиками, необхідно звернути увагу і на керування ціновими ризиками.

Ціновий ризик визначається як можливе відхилення майбут­ньої ціни від її очікуваного значення. Основною відмінністю між ТНК і корпораціями, що діють у межах однієї країни, є те, що ТНК найбільш підвладні несприятливому коливанню дохідності, що відбувається у результаті зміни курсів іноземних валют. У зв’яз­­ку зі скасуванням фіксованих валютних стандартів у 1970-х роках ХХ ст. і введенням плаваючих валютних курсів значно збільшились частота і розмір коливання курсів іноземних валют.

Сутність фінансової стратегії ТНК полягає в управлінні глобальними потоками зворотних коштів, а також у захисті інвестицій в інших країнах від ризиків. Для того щоб захистити інвестиції від ризиків, необхідно визначити вид ризику і характер фінансового ризику, тобто обставини, в яких він може мати місце; наслідки у разі матеріалізації ризику; варіанти стратегії захисту від ризику.

Міжнародний фінансовий менеджер у своїй роботі постійно враховує значно більшу кількість ризиків, ніж менеджер фірми, який працює на внутрішньому ринку. Він постійно аналізує валютно-курсові, регіональні і політичні ризики, що пов’язані зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

Валютний ризик — це різновид економічного ризику, виявлення його пов’язане з коливаннями валютно-фінансового середовища, де діють ТНК.

Валютний ризик — це ймовірність втрат чи недоотримання прибутку порівняно зі значеннями, що плануються, у результаті несприятливої зміни величини валютного курсу.

Схему складових валютного ринку можна подати так (рис. 9.1):

Рис. 9.1. Складові валютного ризику[1]

Таким чином, валютний ризик поділяється на регіональний і валютно-курсовий. Складовими регіонального ризику є ризик валютного контролю і політичний ризик. Ризик валютного контролю пов’язаний з імовірністю заборони здійснення валютних переказів за кордон, тобто з уведенням валютного мораторію. Політичний ризик характеризується нестабільністю політичного середовища у країні, тобто частотою зміни уряду. Регіональні ризики також пов’язані з повною експропріацією активів нерезидентів у даній державі.

Коливання валютного курсу, які звичні в умовах Ямайської валютної системи, відбиваються на бухгалтерській звітності ТНК, на стані залишків її грошових коштів у банку, на чистому потоці грошових коштів, а в ширшому значенні — на конкурентоспроможності фірми.

Бухгалтерський ризик (екаунтинговий) — ризик звітний, паперовий. Він виникає тому, що зміни валютного курсу негативно відображаються на то вартості фірми у разі трансляції (перерахунку) фінансової звітності за зовнішньоекономічними операціями з іноземної валюти у вітчизняну. Цей ризик ще має назву трансляційний, або конверсійний, ризик чи ризик перерахунку однієї валюти в іншу.

При трансляції фінансової звітності у зарубіжних підрозділах у валюту материнської компанії виникає небезпека зміни несприятливим чином фінансових показників компанії. Фірма може отримати на своєму балансі необґрунтовано завищений прибуток, за який вона має заплатити додаткові податки. Якщо курс іноземної валюти відносно вітчизняної падає, то прибуток фірми буде занижений, і хоча компанія не платитиме податків, але їй важко взяти кредит, оскільки її фінансовий стан за балансом погіршився. Кредити надаватимуться під вищий процент з урахуванням ризику. Менеджер мусить пам’ятати, що існують різні методи трансляції звітності, які застосовуються ТНК. Вони різні в різних країнах. Їх застосування залежить від того, для кого надається бухгалтерська інформація — для акціонерів, інвесторів чи держави в особі податкових органів. Крім того, ТНК має філії чи дочірні компанії в країнах, де існують різні системи обліку, тому для зіставлення показників і зведення фінансової звітності до єдиної валюти використовують, крім прийнятних у країні норм обліку, Міжнародні стандарти обліку, що розробляються Комітетом за міжнародними бухгалтерськими стандартами.

Валютно-економічний ризик визначається як зміна вартості фірми, що обумовлена невизначеністю зміни валютного курсу. Він відбивається на реальних грошових потоках фірми. Валютно-економічний ризик підрозділяється на два різновиди:

конкурентний (операційний) ризик;

транзакційний ризик.

Конкурентний ризик, або операційний валютний ризик потенційних збитків ТНК, пов’язаний з необхідністю здійснення платежів чи отримання коштів, деномінованих у національній валюті в майбутньому, тобто виражається в тому, що статті рахунків дебіторів та розрахунків з постачальниками і кредиторами змінюються в абсолютній величині зі зміною валютного курсу. Сутність даного ризику полягає у тому, що зміни в курсах валют можуть призвести до зміни вартості факторів виробництва, необхідних фірмі, а також до зміни доходів, що отримуються від випуску продукції. Ступінь такого впливу зміни валютних курсів залежить від цінової еластичності попиту і пропозиції, що лежить в основі цих операцій, яка існує на ринках факторів виробництва і товарів. Тобто операційний валютний ризик потенційних збитків визначає ступінь впливу коливання валютних курсів на вартість відомих майбутніх операцій з наявними коштами, що проводяться фірмою. Цей ризик є одним із двох показників ризиків, пов’язаних з рухом грошових коштів.

Одночасно зі зміною валютних курсів відбувається і зміна відносного конкурентного становища ТНК у всіх сегментах виробництва і ринків, що пов’язано з виникненням транзакційного або поточного, ризику потенційних збитків.

Транзакційний валютний ризик — це ймовірність збитків, які пов’язані зі змінами валютного курсу за контрактами, що вже укладені і за якими платіж має відбутися через певний проміжок часу в майбутньому. Цей ризик ще має назву поточний ризик потенційних збитків. Транзакційний ризик впливає на майбутні потоки грошової готівки; джерела комплектуючих; розміщення інвестицій; конкурентоспроможність ТНК на різних ринках. Цей ризик, на відміну від операційного валютного ризику, стосується всього обсягу інвестицій, і його необхідно вивчати (на відміну від операційного) в довгостроковій перспективі. Основна відмінність між операційним валютним і поточним ризиком потенційних збитків полягає в тому, що поточний ризик визначається результатом зміни валютних курсів, що здійснює вплив на рух грошової готівки. Ці зміни можуть відбуватися внаслідок коригувань попиту і пропозиції, що лежать в основі цих потоків. Тобто поточні ризики потенційних збитків виникають при будь-якому міжнародному русі грошової готівки, включаючи потоки продукції, факторів виробництва і компонентів, при необхідності здійснення компанією переказів грошових коштів, а також при фінансуванні.

Керівництво ТНК може змінити поточний ризик потенційних збитків за допомогою зміни у поточній ситуації компанії, тобто через зміни у виборі продукції, ринків, джерел отримання факторів виробництва, а також джерел отримання фінансових коштів на основі довгострокового планування.

З метою мінімізації транзакційного ризику ТНК вживають таких заходів:

здійснюють інвестиції в країни, у яких вартість потоків готівкових коштів, розрахована в доларах, може бути збережена; наприклад, ті країни, валюти яких демонструють стійку тенденцію до підвищення вартості порівняно з основною валютою материнської компанії. Це так звані країни з «твердою» валютою;

знаходять джерела отримання комплектуючих у країнах,
у яких очікувана вартість твердої валюти залишається низькою;

поширюють операції на ринках тих країн, де розраховані в доларах суми прибутків від продажу і переказ дивідендів будуть легко захищені;

фінансують потреби компанії, які допомагають обмежити валютні ризики потенційних збитків і можливості збитків від компанії.