Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.2. Обґрунтування виробничої програми ОГН. Планування обсягів, каналів, строків і цін реалізації продукції

9.2. Обґрунтування виробничої програми ОГН. Планування обсягів, каналів, строків і цін реалізації продукції

У виробничій програмі ОГН, яка визначає його виробничу структуру, спеціалізацію і темпи зростання виробництва, обґрунтовуються планова структура посівних площ і поголів’я худоби, урожайність культур та продуктивність худоби і птиці, обсяги виробництва і баланси продукції рослинництва й тваринництва. Визначаються також агрозооветеринарні заходи з виконання плану виробництва продукції: потреба господарства у насінні й кормах, план заготівлі та використання органічних і мінеральних добрив, план захисту рослин і тварин. Якщо в ОГН займаються ще й переробкою сільськогосподарської продукції, кустарним промислом, художніми ремеслами, чи збором дикоростучих ягід, плодів і грибів, то щодо них розробляється відповідна виробнича програма.

Перш ніж приступити до обґрунтування виробничої програми ОГН доцільно, враховуючи наведену вище величезну кількість видів рослинницької і тваринницької продукції, що виробляє типове ОГН в Україні, розробити кілька варіантів перспективної спеціалізації господарства і поєднання галузей у ньому. При цьому враховують такі головні фактори:

потребу та ефективність самозабезпечення сім”ї продуктами харчування;

кон’юнктуру ринку, умови реалізації товарної продукції та ефективність виробництва;

природні умови;

досвід господарювання у попередні роки;

необхідність більш повного використання трудових ресурсів сім’ї впродовж року;

дуже важливо мати спільну думку і підтримку всієї родини, враховуючи особисті інтереси, уподобання, навички та досвід кожного.

Розглянемо ці питання на прикладі двох ОГН, що розташовані в різних природно-кліматичних умовах. Перше, типове для абсолютної більшості ОГН України — сім’ї Катерини Довжик, займається виробництвом товарної картоплі, молока, вирощуванням молодняку великої рогатої худоби та свиней і розташоване в с. Пнівному глибинного Камінь-Каширського району Волинської області поблизу Білорусі і Польщі. Друге господарство сім’ї Валентини Завалій — у с. Бобрик приміського Броварського району Київської області — спеціалізується на вирощуванні овочів закритого ґрунту.

Доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої в ОГН, становлять основну частину доходів членів сімей: у першому випадку сім’я складається з матері-пенсіонерки віком 66 років (колишньої вчительки) і дочки 24 років, яка працює в сусідньому сільськогосподарському кооперативі і вчиться заочно у вузі зі спеціальності «аграрний менеджмент». Батько працював ковалем у колгоспі і помер 5 років тому.

У другому випадку сім’я складається з чотирьох чоловік: агронома-економіста з вищою освітою, колишнього економіста радгоспу і Держплану України (жінка в працездатному віці — власник господарства), її сина, бакалавра зі спеціальності «аграрний менеджмент», а також батька і матері — пенсіонерів. Єдиним джерелом доходів усіх членів сім’ї (крім пенсій) є своє господарство.

Господарство К. Довжик має 2,1 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,10 га ріллі, з них біля будинку — 0,65 га. Крім будинку площею 108 м2 збудованого в 1968 р., сім’я має хлів площею 72 м2, де утримуються велика рогата худоба і свині, а також розміщений тік. Крім того, є погріб площею 24 м2 для зберігання картоплі та овочів, дровітня. У саду біля будинку плодоносять 15 яблунь, 20 вишень, 5 абрикосових дерев і 6 дерев аличі. К. Довжик має в сільськогосподарському кооперативі земельний (1,5 га) і майновий паї.

У господарстві є три практично рівнозначні товарні галузі — молочне скотарство, вирощування поросят, картоплярство, що займали, наприклад у 2001 р., відповідно, 36, 37 і 27 % у структурі товарної продукції (табл. 9.2). На вибір саме цих товарних галузей вплинули такі групи факторів:

природні умови. У цьому регіоні, як і скрізь на Поліссі, у структурі сільськогосподарських угідь висока питома вага луків і пасовищ. А це — основа розвитку скотарства, бо вони забезпечують худобу дешевими і високоякісними кормами як улітку (випаси), так і взимку (сіно). Поширені на Поліссі супіски у поєднанні з досить вологим кліматом створюють найкращі умови для розвитку картоплярства;

економічні умови. На Поліссі займатись відгодівлею свиней невигідно через високу вартість зерна. Тому поліщуки здавна спеціалізуються на вирощуванні поросят, забезпечуючи потреби не тільки свого краю, а й сусідніх лісостепових областей. Аналіз економічної ефективності виробництва окремих видів товарної продукції в ОГН Катерини Довжик (табл. 9.2 і 9.9) показав, що ця галузь досить рентабельна і до того ж забезпечує найбільшу суму прибутку.

В основі цієї ефективності лежить, передусім, висока продуктивність свиноматок (близько 20 поросят за рік — табл. 9.3), а також стабільні ціни на поросят на ринку (табл. 9.2). Якщо ж урахувати збільшення обсягів виробництва зерна в Україні в останні роки, то можна прогнозувати зростання попиту на поросят у перспективі. Основними каналами реалізації поросят є місцевий ринок, а також оптові покупці з інших регіонів.
Щодо картоплі, яка є в Україні другим хлібом, то головною проблемою в останні роки була реалізація продукції. Збут у місцевому регіоні налагоджений незадовільно: споживча кооперація цим практично не займається; переробних цехів у регіоні нема, ціна на міських ринках дуже низька. Єдиний канал — реалізація продукції оптом восени покупцям зі східних і південних регіонів України. Рівень ціни на картоплю залежить, у першу чергу, від її врожайності у зазначених регіонах, де, з одного боку, дуже несприятливі умови для вирощування картоплі, а, з другого — проживає 42 % від усього населення України і вирощується тільки 19 % картоплі.

Ураховуючи наведені фактори, Катерина Довжик планувала ціну реалізації картоплі в 2002 р. 0,40 грн за 1 кг (табл. 9.2). При собівартості 1 кг 0,23—0,24 грн (табл. 9.9) така ціна забезпечує рентабельне ведення галузі. До того ж дуже спекотне літо спричинило значний недобір картоплі, як у цілому по Україні, так і, особливо, у південних і східних регіонах.

Економічними передумовами розвитку молочного скотарства в ОГ К. Довжик є, по-перше, сприятливе співвідношення між реалізаційною ціною на молоко (у 2000—2001 рр. вона становила в літній період 0,45 грн, у зимовий — 0,60, у середньому за рік — 0,55 грн) і його собівартістю (0,35 грн/ц). По-друге, досить добра організація заготівлі молока місцевим молокозаводом (м. Камінь-Каширський): кінний заготівник забирає молоко з подвір’я і розрахунок здійснюється до 15 числа наступного місяця.

На жаль, у 2002 р. закупівельні ціни на молоко істотно знизились. Тому прогноз ціни на молоко на 2002 р. (0,55 грн/кг) не справдився і в середньому за рік ціна становила всього 0,43 грн/кг, що призвело до значного зменшення виручки і прибутку від реалізації молока.

Що ж до відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, то від цього К. Довжик відмовилась на основі аналізу ефективності галузі. За ціни реалізації 4 грн/кг живої маси і собівартості 3,56 грн/кг, а також ураховуючи постійні труднощі з реалізацією молодняку, невигідно займатися цим бізнесом. Тому з 2001 р. власник господарства перейшла на реалізацію телят вагою 80 кг (три тижні телята утримуються на підсосі біля корови), що дозволило значно скоротити затрати праці й підвищити рентабельність виробництва (табл. 9.9). Реалізує телят місцевому заготівникові, який працює на приватний цех із переробки м’яса і реалізації готової продукції на місцевих ринках.

У ринкових умовах ефективність господарювання значною мірою залежить від обґрунтованого планування ринків збуту продукції, строків і цін реалізації. За наявності різних каналів реалізації, що спостерігається найчастіше, ефективність визначається щодо кожного з них і вибирається найбільш дохідний канал збуту. Зокрема, рентабельність виробництва м’яса великої рогатої худоби та свиней дослідники з ІАЕ УААН [104, с. 46, 136—158] визначають за двох умов: реалізація тварин живою масою за цінами, що їх пропонують дрібнооптові посередники, та за умови реалізації м’яса за роздрібними цінами на продовольчих ринках. У першому випадку у власників ОГН відсутні витрати на реалізацію, оскільки дрібнооптові посередники вивозять худобу власним транспортом і виконують решту операцій з реалізації продук­ції на ринку. Рентабельність виробництва молока розраховують також за кількома варіантами: за цінами реалізації його у свіжому (на продовольчих ринках і молокопереробних заводах) та в переробленому (масло, сметана, домашній сир) вигляді.

У нашому випадку, як було викладено вище, одну продукцію (картоплю) господар реалізує виключно оптовим покупцям зі східних і південних регіонів країни, іншу — місцевим переробним підприємствам (молоко і телят), а поросят — і на місцевому ринку, і оптовим покупцям з інших регіонів.

Слід відзначити, що на 2002 р. власник господарства запланувала зниження обсягів виробництва: замість двох корів — одну, замість трьох свиноматок — одну, на 0,20 га планує скоротити посіви картоплі (табл. 9.3). Це призведе до зменшення виручки від реалізації продукції в 2,6 раза (з 12,4 тис. грн у 2001 р. до 4,73 тис. грн у 2002 р.). Для цього є об’єктивні причини: вік власника господарства (66 років) і погіршення його здоров’я, а також заміжжя дочки і переїзд її до міста. До речі, значне підвищення рівня інтенсивності виробництва в господарстві в 2001 р. теж пояснюється останньою обставиною.

Слід відзначити, що із запланованим зменшенням обсягів виробництва картоплі і молока значно знижується і рівень товарності: картоплі — з 71 % у 2001 р. до 55 % у 2002 р. і молока, відповідно, із 75 до 56 %. Пояснюється це тим, що об’єкти внутрішньогосподарського споживання (власне харчування, випоювання молодняку поросят) не змінюються.

Для власних потреб К. Довжик вирощує також зернові (жито, овес), а також овочі (помідори, перець, патисони, цибулю, часник, кабачки) і фрукти (яблука, вишні, алича, абрикоси, груші), забезпечуючи себе на зиму консервованими овочами і фруктами.

Таблиця 9.3

Параметри розвитку основних галузей
в ОГ Катерини Довжик

Показники

Одиниця
виміру

2000 р.

2001 р.

2002 р.
(план)

Сільськогосподарських угідь

га

2,1

2,1

2,1

у тому числі рілля

 

1,1

1,1

1,1

Посівні площі:

га

 

 

 

картопля

 

0,45

0,60

0,40

жито, овес

 

0,60

0,40

0,60

овочі

 

0,05

0,10

0,10

Поголів’я:

голів

 

 

 

корови

 

2

2

1

молодняк великої рогатої худоби

 

2

2

1

свиноматки

 

2

3

1

птиця

 

20

20

15

Урожайність картоплі

ц/га

174

196

190

Надій на корову

кг

3900

4550

3900

Середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби

г

680

Одержано поросят

голів

40

60

20