9.2.1. Організація використання техніки

9.2.1. Організація використання техніки

На сільськогосподарському підприємстві організація використання капіталу пов’язана передусім з функціонуванням його активної частини ¾ техніки. В цьому зв’язку менеджер вирішує такі питання:

1. Скільки потрібно мати сільськогосподарської техніки за її видами?

2. Що доцільніше ¾ купувати нову техніку чи ту, яка була в експлуатації?

3. Купувати техніку чи орендувати її?

4. Чи доцільно кооперуватися з іншими господарствами при використанні техніки?

5. Які повинні бути строки заміни техніки?

Під час пошуку відповідей на ці питання враховуються як розмір земельної площі, й інші фактори. Якщо техніки, наприклад, буде недостатньо, то втрачається чинник своєчасності виконання робіт, що, звичайно, негативно вплине на кількість та якість продукції, а це означатиме зменшення прибутку. Якщо техніки буде більше, ніж потрібно на певні площі й обсяги робіт, то прибуток також знижуватиметься внаслідок високої собівартості продукції. Крім того, важливим чинником, що впливає на рівень виробничих витрат, є проведення технічних обслуговувань та ремонтів техніки. Це стосується передусім дотримання строків виконання цих робіт, від чого залежать і термін служби техніки, і безпосередньо самі витрати на технічне обслуговування та ремонти.

Усі виробничі витрати, пов’язані з використанням сільськогосподарської техніки, поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати ¾ це амортизація самої техніки, приміщень, де вона знаходиться, ремонт цих приміщень, страхування техніки і приміщень. Вони не залежать від інтенсивності використання техніки. До змінних виробничих, або експлуатаційних, витрат відносять витрати на паливно-мастильні матеріали, технічне обслуговування і ремонт техніки, оплату праці.

При розрахунку витрат на утримання техніки розробляють відповідний кошторис для кожної одиниці техніки. В ньому відобра-
жають інформацію про марку, потужність, розміри техніки, її балансову вартість, нормативний строк служби, ліквідаційну вартість і години або обсяги роботи за рік. Кошторис розробляють на кожний рік використання техніки.

Співвідношення між постійними й змінними виробничими витратами та його вплив на прибуток мають важливе значення при прийнятті рішення стосовно того, яку техніку купувати. Так, купуючи дорогий і потужний трактор, можна знизити питомі постійні витрати (з розрахунку на один гектар), якщо розширити земельну ділянку (додатково взявши землю в оренду) або використовувати трактор за межами свого господарства. При цьому експлуатаційні витрати на один гектар землі хоч і зростуть, але це збільшення компенсуватиметься скороченням термінів виконання робіт.

Таким чином, комплектуючи машинно-тракторний парк, мене­джер повинен виходити з мінімальної питомої потужності трактора при виконанні різних механізованих робіт. Основним критерієм при цьому має бути своєчасність виконання всіх агротех­нічних операцій, тобто фактор впливу на врожайність сільськогос­подарських культур. Менеджер має вирішити, на яку врожайність він орієнтуватиметься, вибираючи техніку, ¾ середню чи максимальну. Чим вищу врожайність він планує одержати, тим потужнішу техніку потрібно мати. При цьому також враховується запас потужності техніки для перестрахування на випадок несприятливих погодних умов. Звичайно ж, беруться до уваги також рельєф місцевості, де знаходиться ферма, тип ґрунтів, розміри і конфігурація полів, можливості технічного обслуговування й ремонту певної марки техніки.

Плануючи використання техніки, менеджер повинен зіставляти питомі виробничі витрати за можливими варіантами своїх рішень. Як свідчать статистичні дослідження ферм США, багато фермерів, вкладаючи значні кошти в сучасну техніку, не досягають бажаних результатів. При цьому чим менше за розмірами гос­подарство, тим все частіше спостерігаються переінвестиції в
техніку. Вихід з такого становища полягає або у збільшенні розмірів господарства, або в оренді техніки.

Залучення до роботи в господарстві техніки ззовні для виконання певних видів робіт може дати економію виробничих витрат. Передусім це може бути економія постійних витрат. Іншою перевагою залучення сторонньої техніки може стати вища кваліфікація спеціаліста, що є власником техніки чи обслуговує її. Однак для прийняття рішення про доцільність купівлі техніки або її оренди потрібно мати відповідні розрахунки, які показали б можливі результати прийнятого рішення.

Інший шлях зменшення виробничих витрат на техніку ¾ спільне володіння. Кілька господарств або фермерів можуть купити потужний трактор чи зернозбиральний комбайн. Такий варіант використання техніки є доцільним для тих господарств, де обсяги виробництва і певних видів механізованих робіт не окуповують витрат на придбання тієї чи іншої машини. Звичайно ж, при цьому важливими є довіра між спеціалістами і погодження графіка використання техніки.

З часом виникають питання строків заміни техніки. Як показує зарубіжний досвід, можуть бути такі причини цього:

виробничі витрати (постійні і змінні) на стару техніку перевищують витрати, які мали б місце при купівлі нової техніки;

через часті поломки техніка стає ненадійною і підвищується ризик щодо невиконання робіт в оптимальні агротехнічні строки;

потужність старої техніки не дозволяє виконувати весь обсяг робіт у господарстві, оскільки виробництво розширилося;

існують досконаліші машини з погляду дизайну і престижності (неекономічні мотиви).

Виробничі витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією старої техніки, можуть перевищувати витрати на нову техніку внаслідок значних витрат на ремонт, питомої витрати пального. Хоч на стару техніку амортизація і не нараховується, але експлуатаційні витрати можуть перекривати економію на амортизації. Тому, вирішуючи питання про заміну техніки, знову ж таки необхідно зіставити виробничі витрати за варіантами використання старої і нової техніки. Баланс витрат покаже, використання якої техніки є прибутковішим.