Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.3. Планування взаємовідносин ОГН з іншими аграрними, переробними та агросервісними підприємствами

9.3. Планування взаємовідносин ОГН з іншими аграрними, переробними та агросервісними підприємствами

Обґрунтування виробничої програми господарства включає також планування агрозооветеринарних заходів, що забезпечують виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація). Усі ці питання детально висвітлено у темах 8 і 9. Що ж до особливостей їх планування в ОГН, то вони пов’язані, перш за все, з організацією забезпечення цих господарств ресурсами і послугами, можливостями заміни окремих трудомістких процесів механізмами. Система матеріально-технічного забезпечення і виробничого обслуговування та кредитування ОГН підприємствами споживчої кооперації, Агропостачу, об’єднанням «Сільгосптехніка», «Сортнасіннєовоч», колгоспами, радгоспами, що існувала до реорганізації, зараз розвалена. Індивідуальним господарствам доводиться самостійно вирішувати всі виробничі і маркетингові питання.

Цим користуються недобросовісні горе-комерсанти, що, зокрема, під видом елітної продають товарну картоплю. Кожні шість із десяти упакувань отрутохімікатів у роздрібній торгівлі — підроблені. Потерпають селяни також від несортового насіння овочів, сумнівної якості кормових добавок, низького рівня племінної сировини — у багатьох селах замість штучного осіменіння корів спермою високопродуктивних батьків використовують бугаїв — виробників низькопродуктивних порід. В ОГН більшість виробничих процесів виконуються вручну.

Усе це вимагає створення нової системи забезпечення ОГН і селянських (фермерських) господарств ресурсами і послугами, яка передбачає декілька рівнів:

1) державний:

— переатестація спеціалізованих підприємств на право ведення насінництва і племінної справи;

— сертифікація продукції;

— фінансова підтримка з боку держави відродження і становлення кооперативного сектору у сфері обслуговування сільськогосподарського виробництва в Україні. У Франції, наприклад, держава відшкодовує 20 % ціни на сільськогосподарську техніку, що закуповується кооперативами з її спільного використання, а також надає довгострокові кредити для придбання складної та дорогої техніки. У Німеччині машинним товариствам за рахунок виплат із федерального і місцевого бюджетів компенсується до 50 % витрат, пов’язаних з організацією цих структур, і 80 % заробітної плати голів правління [87];

2) місцевий. Передусім це стосується створення сервісних кооперативів. Цей процес відбувається дуже повільно. На початок 2003 р. в Україні налічувалось 1035 обслуговуючих кооперативів і 327 кредитних спілок. За функціональними ознаками кооперативи розподіляють у такий спосіб: 87 — переробні, 174 — заготівельно-збутові, 24 — постачальницькі, 311 — інші. За територі­альною ознакою їх склад був такий: 20 — міжрайонні, 324 — районні, 691 — місцевого значення (сільські). Перший багатопрофільний кооператив було створено в Київській області — Макарівський сервісний центр, який надає селянам широкий спектр послуг з обробітку земельних ділянок, реалізації сільськогосподарської продукції, з матеріально-технічного забезпечення та ін. Його досвід поширився в усіх областях України.

Головними причинами пасивного ставлення селян до ідеї ко­оперування є такі:

податкові служби на місцях не сприймають неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: з них стягуються податки з прибутків і ПДВ як із підприємницьких структур, що не узгоджується з суттю сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і досвідом їх оподаткування у більшості країн світу;

перші обслуговуючі кооперативи з часом зусиллями їхніх керівних органів стали функціонувати як комерційні структури, використовуючи при розрахунку за надані членам кооперативу послуги тарифи, що значно перевищують їхню собівартість. І це не могло не відштовхнути селян від таких кооперативів;

до цього часу відродження і становлення кооперативного сектору у сфері обслуговування сільськогосподарського виробництва в Україні відбувається без належної фінансової підтримки з боку держави;

3) господарський, зокрема підвищення господарської культури власників ОГН, селянських (фермерських) господарств і дачників. Селяни потребують інформаційних, юридичних, аудиторських та інших послуг, які також доцільно зосереджувати в багатопрофільних кооперативах.