9.3. Планування чисельності і структури кадрів

Планування чисельності і складу кадрів – важлива задача внутріфірмового планування, яка передбачає встановлення середньоспискового та явочного складу працюючих по всіх групах і категоріях.

Явочний склад виражається в фізичних особах на визначену календарну дату, а середньосписковий характеризує трудові ресурси в середньорічних робітниках.

Всі планово-економічні розрахунки по чисельності і складу кадрів здійснюються за середньорічними показниками.

Планування чисельності робітників підприємства пов’язано з показником використання робочого часу на протязі року, розраховується в Людино-годинах і Людино-днях.

Необхідний інструмент такого планування – розрахунок балансу робочого часу одного робітника.

Баланси є планові і звітні (фактичні), їх призначення – виявлення резервів зростання продуктивності праці і вивільнення робітників за рахунок раціонального використання робочого часу.

Баланс робочого часу складається по підприємству, цеху і учаснику в розрахунку на рік з розбивкою за кварталами. Головні частини балансу – календарний фонд: число календарних днів у плановому періоді; номінальний фонд: календарний фонд без врахування святкових і вихідних днів на перервних виробництвах або невиходів згідно графіку змінності на неперервних; корисний фонд утворюється з номінального шляхом відрахування з нього планованих неявок, дозволених законом( чергові і додаткові відпустки, відпустки у зв’язку з вагітністю, навчанням, невихід по хворобі, у зв’язку з виконанням держобов’язків).

Баланс робочого часу складається в три етапи:

1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів;

2) установлення середньої тривалості робочого дня;

3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.

На практиці застосовуються різні методи планування чисельності працюючих: укрупнений метод, планування по категоріях працюючих на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування й ін.

Укрупнені методи передбачають планування чисельності працюючих на основі використання показників обсягу продукції і продуктивності праці.

Планова чисельність працюючих може бути встановлена:

Ø прямим розрахунком як відношення планового обсягу продукції до планової величини продуктивності праці;

Ø індексним методом: встановлюється індекс планової зміни (зростання чи зменшення) чисельності працюючих (відношення темпу росту планового обсягу продукції до планового темпу росту продуктивності праці). З врахуванням індексу і базисної чисельності здійснюється розрахунок чисельності працюючих;

Ø шляхом розрахунку в плані можливого зростання продуктивності праці під впливом різних факторів.

Розрахунок проводиться в такій послідовності:

1.     Визначається вихідна чисельність у плановому періоді по базисному виробітку з врахуванням зростання обсягу продукції.

2.     Розраховується зміна (±) вихідної чисельності працюючих під впливом різних факторів росту продуктивності праці ±Э.

3.     Встановлюється планова чисельність працюючих.

На практиці застосовуються наступні основні методи визначення необхідної кількості робітників: на основі трудомісткості виробничої програми; по нормах виробітку за одиницю часу, по нормах обслуговування і нормативам чисельності й ін.

Розрахунок чисельності за трудомісткістю робіт: визначення планової чисельності робітників, праця яких нормується по нормах часу на одиницю продукції (робіт).

Планова чисельність основних робітників знаходиться шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний фонд робочого часу одного робітника за рік. Чисельність робітників, необхідних для виконання заданого обсягу робіт у натуральному вираженні можна визначати по нормах виробітку.

Планування чисельності робітників за явочним часом – розрахунок числа робочих місць в зміну, в добу і на підзміну робітників відсутніх за поважною причиною.

Явочна кількість робітників в зміну – нормативна чисельність робітників для виконання змінного виробничого завдання по випуску продукції.

Планування чисельності робітників за кількістю робочих місць та у відповідності з нормами обслуговування: визначається загальна кількість об'єктів обслуговування з урахуванням змінності; Частка від ділення цієї кількості на норму обслуговування складає явочне число робітників. Для визначення облікового складу вводиться поправочний коефіцієнт, що є часткою від ділення номінального фонду робочого часу на плановане число робочих днів.

Розрахунок по кількості робочих місць застосовується при плануванні чисельності тих робітників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяг робіт, ні норми обслуговування (крановики, стропальники, комірники, комплектувальники і т.п.).

Планування чисельності керівників, фахівців і службовців: застосовуються методи розрахунку по регламентуючим її нормативним документам. Основою розрахунків служить раціональна організаційна структура підприємств.

Безпосередній розрахунок чисельності може бути проведений на підставі:

Ø нормативів чисельності по функціях управління;

Ø нормативів і норм часу (для конструкторів, технологів, проектувальників і т.п. );

Ø нормативів і норм обслуговування і керованості (для лінійного персоналу, нормувальників, товарознавців і т.п. ).

В практику планування чисельності керівників, фахівців і службовців стали ширше впроваджуватися нормативи чисельності, встановлювані по кожній функції керування з обліком факторів, що впливають на неї. Як фактори, що впливають на чисельність, взяті техніко-економічні показники діяльності підприємств розрізняються два види факторів:

1)    фактори, що характеризують масштаби, обсяг зовнішніх зв'язків, обсяг продукції, чисельність робітників і ін. Ці фактори безпосередньо впливають на обсяг робіт фахівців;

2)    фактори, що характеризують систему і методи роботи, застосовувані форми документації й інші організаційні умови. Від цих факторів у значній мірі залежить ефективність праці.