9.4. Реформування земельних відносин
9.4. Реформування земельних відносин
Земельна реформа - це комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення яких забезпечує удосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного ладу, що відповідає характеру регульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки країни. Вона є складовою частиною економічної реформи.
Обєктом земельної реформи оголошено всі землі України. Її завдання полягає в перерозподілі земель з одночасним передаванням їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам й організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.
Організація робіт із земельної реформи здійснюється Державним комітетом України із земельних ресурсів, республіканським комітетом Автономної Республіки Крим із земельних ресурсів і єдиного кадастру, обласними, Київським та Севастопольським міським управліннями, районними відділами земельних ресурсів.
Для проведення земельної реформи створена відповідна правова база. Етапами розвитку земельної реформи стали положення Указів Президента України від 10листопада 1994р "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", від 8серпня 1995р "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", від 3грудня 1999р "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрної економіки", а також Закону України від 6жовтня 1998р «Про оренду земель», якими визначено механізм здійснення земельної реформи.
Земельним Кодексом України та іншими законодавчими актами передбачено: роздержавлення земель з визначенням категорій земель, що залишаються у державній власності; безплатне передавання земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції на добровільних засадах.
Право приватної власності громадян на землю посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю, який видається і реєструється сільською, селищною, міською, районною радою.
Відповідно до земельного законодавства України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Право власності на землю громадяни набувають у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі- продажу, дарування та обміну; одержання своєї частки землі у натурі (на місцевості) при виході з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. Колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) земельні ділянки не повертаються. Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Право постійного користування землею посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, який видається і реєструється сільською, селищною, міською, районною радою.
У постійне користування земля надається відповідними радами із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням, релігійним організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних та фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Паювання сільськогосподарських угідь - це визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, іншого недержавного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Воно здійснюється відповідно до Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10листопада 1994р. та "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8серпня 1995р. за рішенням трудових колективів на добровільних засадах.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств проводять після перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства. Воно здійснюється за методикою, розробленою Інститутом аграрної економіки за участю спеціалістів Держкомзему України.
Земельна частка (пай) - це частка, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність.
Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається, виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) для всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка, який реєструється відповідною районною державною адміністрацією.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) - це документ, що посвідчує право громадянина України на земельну частку (пай) у колективній власності на землю. Форма сертифіката на право на земельну частку (пай)
затверджена Кабінетом Міністрів України згідно з Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10листопада 1994р. № 666 та "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8серпня 1995р № 720.
У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) в установленому порядку і видається Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства й організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.
Згідно із Законом України від 6 жовтня 1998р. "Про оренду землі" громадяни, які мають право на земельну частку (пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві, можуть передати в оренду відповідну земельну ділянку лише для сільськогосподарського використання в порядку, визначеному Земельним кодексом України та законами України.
Згідно з Указом Президента України від 15грудня 1998р. №1353 «Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)», починаючи з 1 січня 1999р. колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства селянські (фермерські) господарства, інші підприємства, установи й організації, які використовують землю для сільськогосподарського виробництва, за бажанням селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай), укладають з ними договори оренди цих часток (паїв).