9.5. Значення капітальних вкладень для економічного зростання
9.5. Значення капітальних вкладень для економічного зростання
Капітальні вкладення є визначальним фактором розвитку будь-якої економічної системи. Збільшення капітальних вкладень є необхідною умовою зростання виробничих потужностей на новій технологічній основі і, відповідно — підвищення продуктивності праці.
На рис. 9.4 показана динаміка валових приватних внутрішніх капіталовкладень та їх питома вага у ВВП США. Загальна сума валових приватних капітальних вкладень складається з численних великих і дрібних проектів корпорацій та інших форм організації бізнесу найрізноманітнішого призначення. Сюди віднесені інвестиції як у виробничу, так і в соціальну сферу, у наукомісткі і ненаукомісткі галузі, у будівництво доріг, портів, трубопроводів, житлових масивів і створення рекреаційних зон, будівництво будинків для державної адміністрації і місцевої влади, шкіл, лікарень тощо.
Рис. 9.4. Валові приватні внутрішні капітальні вкладення
в США за 1980—2000 р., млрд дол., у % до ВВП
Графік складений за даними Federal Reserve Bulletin за відповідні роки.
З 1991 р. простежується чітка тенденція зростання капітальних вкладень як в абсолютному виразі, так і відносно ВВП.
Частка валових приватних інвестицій за роками нерівномірна, максимальний показник припадає на 2000 р., коли в економіку було інвестовано 1833 млрд дол., або 18,4 % від ВВП; мінімальний показник спостерігався в 1991 р., коли інвестиції становили 721 млрд дол., або 12,7 % від ВВП. Слід також відзначити, що частка виробничих інвестицій корпорацій становить від 2 до 9 % ВВП США. Отже, основні суми припадають на виробничу і соціальну інфраструктуру, яка забезпечує розвиток усіх галузей промислового виробництва.
Динаміка щорічного приросту капітальних вкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою також нерівномірна (табл. 9.20).
На підставі даних табл. 9.20 можна зробити висновки:
Найбільш значні коливання відбувалися в Японії. Максимальний приріст у 1988 р. становив 12 %, найглибше падіння — 4,0 % у 1998 р. У 1985—1990 р. спостерігалися найвищі показники з усіх аналізованих країн і регіонів — від 8,8 до 12,0 %, що визначило найвищий щорічний приріст реального ВВП (тобто з урахуванням дефлятора): середній за відповідні роки — 4,6 % і середній приріст продуктивності праці — 3,3 %. Дев’яності роки ХХ ст. були для економіки Японії несприятливими.
Найбільш сприятливими для розвитку економіки США були 90-ті роки ХХ ст., коли щорічний середній приріст капітальних вкладень становив 7,4 %, що обумовило середній щорічний приріст ВВП на 3,7 % і продуктивності праці на 1,9 %.
У зоні євро і в країнах ЄС два періоди (1985—1991 рр. і 1994—2000 рр.) були сприятливими для розвитку інвестиційного процесу із середніми показниками приросту відповідно 5,05 і 3,4 % для країн зони євро і 5,25 і 4,0 % для країн ЄС. У щорічних приростах ВВП не було таких стрибків, як у Японії чи США, середній показник за 16 років становив 2,4 % для країн зони євро і 2,44 % для країн ЄС. Щорічний приріст продуктивності праці в країнах зони євро — 1,85 %, у країнах ЄС — 2,0 %.
Відповідно до прогнозних оцінок зростання інвестицій, здійснених міжнародною організацією ОЕСР на 2001—2003 рр., у Японії продовжується скорочення обсягів капітальних вкладень, у США передбачалося скорочення в 2001—2002 рр.,
а в 2003 р. — зростання, у країнах зони євро і ЄС приріст
триватиме.