9.6. Організація і регулювання земельного ринку
9.6. Організація і регулювання земельного ринку
Земельний ринок - сфера товарного обміну, в якій земля виступає товаром. Він є регулятором перерозподілу земель і переходу прав власності від одного землевласника до іншого. Всі фактори виробництва, включаючи землю, мають функціонувати в єдиному ринковому середовищі.
Відповідно до чинного земельного законодавства земельний ринок поширюється на земельні ділянки громадян, які одержали їх у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, присадибні ділянки, для ведення садівництва, дачного і гаражного будівництва (Декрет Кабінету Міністрів України від 26грудня 1992р "Про приватизацію земельних ділянок"), на земельні ділянки, що знаходяться під об'єктами незавершеного будівництва, які приватизуються (Указ Президента України від 14жовтня 1993р "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва"), на земельні ділянки під автозаправними станціями, які приватизуються (Указ Президента України від 26грудня 1993р "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню"), на земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності (Указ Президента України від 12липня 1995р "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності"), на земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України (Указ Президента України від 19січня 1999р «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення»).
Виходячи з конкретних економічних умов країни, чинного земельного законодавства, особливостей формування свідомості суспільства, під земельним ринком насамперед слід розуміти визначення вартості землі і визнання їі капіталом нарівні з іншими засобами виробництва та фінансовим капіталом. На перших етапах розвитку земельного ринку цілком виправданим є запровадження внутрішньогосподарського обороту земельних часток (паїв) - шляхом передачі їх в оренду будь-якому члену колективуабо самому підприємству для створення нових господарських формувань на базі приватної власності на земельні і майнові паї, передачі у спадщину, нарешті, відчуження права на земельну частку (пай) члену підприємства або підприємству, без права зміни їх цільового використання, при умові вибору постійного місця проживання на цих землях тощо.
Щодо земельного ринку сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом товарної сільськогосподарської продукції, запроваджено шестирічний мораторій від часу набуття права власності на землю У перспективі земельний ринок набуватиме розвитку у міру удосконалення земельного законодавства.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників землі та землекористувачів, крім орендарів, за використання земельних ділянок Відповідно до Закону України "Про плату за землю". Земельний податок встановлюється окремо за землі сільськогосподарського призначення і несільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлюються Верховною Радою України. Його розмір не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення прав власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення цих прав земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. На окремі земельні ділянки, визначені цим Законом, встановлюються пільги щодо розмірів і звільнення від земельного податку.
Відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» з 1 січня 1999р. у системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників земельний податок є складовою частиною фіксованого сільськогосподарського податку, який встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995р. за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5; для багаторічних наса джень - 0,3.
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з 1га сільськогосподарських угідь встановлена у розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,3, для багаторічних насаджень - 0,1% грошової оцінки земельної ділянки.
Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999р. до 1січня 2001р. звільняються від сплати фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарські товаровиробники, які відповідно до норм наведеного Закону є платниками даного податку. При цьому платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
Єдина державна землевпорядна служба здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства під час проведення земельної реформи та забезпечує її моніторинг. Для підвищення відповідальності власників земельних ділянок і землекористувачів, а також використання й охорони земель запроваджується реєстраційна система права юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки і земельні частки (паї) та їх руху.
Важливим завданням земельної реформи є удосконалення системи відтворення природно-ресурсного потенціалу на основі запровадження економічних важелів стимулювання землеохоронної діяльності власників і користувачів земельних ділянок та переходу до некапіталомістких способів захисту земель, зокрема шляхом вилучення з обробітку малопродуктивних і еродованих земель, залуження та заліснення земель, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві.