9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі
Туризм на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі впродовж свого розвитку у XIX - першій третині XX ст. пройшов кілька етапів від мандрівок і подорожей, які були засобом вивчення краю, його історії, культури, до більш розвинених форм. Основними рисами розвитку були:
- створення туристичних товариств;
- зародження перших об'єктів інфраструктури — «захистів», що являли собою прообрази сучасних турбаз;
- створення служби охорони мандрівників під час подорожей;
- розвинулось видання туристичної та краєзнавчої літератури;
- чітко виокремились такі види туризму: пізнавальний, спортивний, шкільний, водний, лижний, пішохідний, етнографічний.
Велику роль у становленні туризму в Галичині відіграли видатні суспільно-політичні діячі, вчені, прогресивна інтелігенція краю, які дбали про піднесення культурно-освітнього рівня та національної свідомості українського народу.
Важливими чинниками розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії та міжвоєнної Польщі були:
- зручне географічне положення;
- наявність відомих пам'яток історії та культури;
- значні міграції населення;
- наявність центрів прочанства;
- діяльність організацій, що займалися туризмом та екскурсіями;
- наявність особливих кліматичних зон та районів, що стали туристичними центрами (Карпати);
- розвинена інфраструктура (шляхи сполучення, транспорт, торгівля, сфера послуг).