9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі

Туризм на українських землях у складі Австро-Угор­щини та Польщі впродовж свого розвитку у XIX - першій третині XX ст. пройшов кілька етапів від мандрівок і подо­рожей, які були засобом вивчення краю, його історії, культу­ри, до більш розвинених форм. Основними рисами розвитку були:

-          створення туристичних товариств;

-          зародження перших об'єктів інфраструктури — «за­хистів», що являли собою прообрази сучасних турбаз;

-          створення служби охорони мандрівників під час подоро­жей;

-          розвинулось видання туристичної та краєзнавчої лі­тератури;

-          чітко виокремились такі види туризму: пізнавальний, спортивний, шкільний, водний, лижний, пішохідний, етнографічний.

Велику роль у становленні туризму в Галичині віді­грали видатні суспільно-політичні діячі, вчені, прогресивна інтелігенція краю, які дбали про піднесення культурно-ос­вітнього рівня та національної свідомості українського народу.

Важливими чинниками розвитку туризму на укра­їнських землях у складі Австро-Угорської імперії та між­воєнної Польщі були:

-          зручне географічне положення;

-          наявність відомих пам'яток історії та культури;

-          значні міграції населення;

-          наявність центрів прочанства;

-          діяльність організацій, що займалися туризмом та екскурсіями;

-          наявність особливих кліматичних зон та районів, що стали туристичними центрами (Карпати);

-          розвинена інфраструктура (шляхи сполучення, транспорт, торгівля, сфера послуг).