9.6. Особливості біржових угод на товарній біржі

9.6. Особливості біржових угод на товарній біржі

Законом України «Про товарну біржу» визначено, що «товарна біржа …має за мету надання послуг в укладанні біржових угод».

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов’язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару.

Укладання біржових угод є основним змістом біржових операцій. Іноді неправомірно ототожнюють поняття «біржова операція» та «угода».

Біржову операцію варто розглядати як сукупність дій та процедур з підготовки, оформлення та реєстрації біржової угоди.

Біржові операції можуть здійснювати лише члени біржі або брокери-громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Результатом біржової операції є зареєстрована біржею угода.

Угода вважається укладеною, якщо вона відповідає таким умовам:

якщо її предметом є купівля-продаж, поставка та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за досягненням згоди сторін дня;

якщо її учасниками є члени біржі.

Зміст біржової угоди, за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання, не підлягає розголошенню.

Угода набуває чинності з моменту її реєстрації на біржі.

Біржа є гарантом виконання зареєстрованих на ній угод.

На міжнародних товарних біржах укладають угоди на реальний товар, ф’ючерсні (термінові) угоди, угоди зі страхування (хед­жування) та опціонні контракти (табл. 9.3).

На товарних біржах України укладають угоди з реальним товаром із негайною поставкою (на умові спот) і з поставкою в зазначені терміни в майбутньому (за умови форвард). У 2000 році на умовах спотових угод було укладено 94,2 % всіх угод на біржах України, на умовах форвардних угод лише 3,1 % усіх угод, переважно це купівля-продаж сільськогосподарської продукції. Торгівля ф’ючерсними контрактами й опціонами перебуває на стадії впровадження.

Згідно із чинним законодавством, на товарних біржах укладаються угоди з реальним товаром, тобто наявним у товаровиробника (власника товару), який зберігається на визначеному складі або може бути вироблений чи вирощений за певний період часу.

Угода з коротким терміном поставки на умові спот оформлюється спотовим біржовим контрактом.

Таблиця 9.3

Характеристика біржових угод

Спотовий біржовий контракт містить такі розділи:

Сторони контракту.

Предмет контракту.

Поставка товару.

Реєстрація контракту.

Розрахунки за контрактом і його затвердження.

Гарантії виконання біржових контрактів.

Відповідальність сторін за відсутності гарантійного внеску.

Арбітраж.

Реквізити сторін.

У розділі «Предмет поставки» вказують назву товару, якість із посиланням на нормативно-технічний документ, кількість, ціну за одиницю, суму біржової угоди, реєстраційний збір, брокерську винагороду, вартість контракту, умови поставки, терміни та суму проплати, форму оплати.

Покупець згідно із контрактом і відвантажувальними докумен­тами переказує кошти (вартість контракту) на розрахунковий рахунок товарної біржі.

Продавець товару на підставі підтвердження товарної біржі про наявність зарахованих коштів покупця на її розрахунковому рахунку згідно із контрактом починає поставку товару. Підставою для перерахування продавцеві вартості контракту є акт прий­мання-передання зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

При виконанні спотового контракту важливим є розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару. Залежно від виду франко розмежовують господарські зобов’я­зання й економічну відповідальність продавця-постачальни-
ка і покупця, а також визначають витрати, включені в продажну ціну (вартість самого товару, витрати на транспортування
і розвантаження, а також страхування). Якщо в спотовому біржовому контракті базис поставки визначено як франко-завод (EXW), то витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця,
а після моменту продажу — на рахунок покупця. Покупці сплачують послуги із завантаження, вивезення, розвантаження
та зберігання придбаного товару, а також відшкодовують ризики.

Угода із відстроченою поставкою на умові форвард, тобто відстрочена поставка реального товару (від 30 до 360 днів) — це взаємне передання прав і обов’язків щодо реального товару. Оформлюється така угода форвардним біржовим контрактом. Особливість угоди на умові форвард полягає в значній різниці в часі між укладанням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару.

Контракт надає можливість продавцеві (товаровиробникові) отримати передоплату й використати її для виробництва продукції. Покупець убезпечує себе від ризику підвищення цін на момент виконання контракту.

Форвардний біржовий контракт містить такі: 1. Сторони контракту; 2. Предмет контракту; 3. Термін поставки товару; 4. Супроводжувальна документація; 5. Реєстраційний збір біржі; 6. По­рядок розрахунків; 7. Затвердження біржового контракту; 8. Відповідальність сторін; 9. Арбітраж. 10. Реквізити сторін.

Згідно з умовами контракту продавець бере зобов’язання здійснити поставку певного товару відповідної якості в терміни, виз­начені в угоді, а покупець — прийняти товар та cплатити його за цінами контракту.

Перевагами форвардного біржового контракту є:

об’єктом торгівлі за форвардних угод як правило, є товар, який ще буде виготовлений (вирощений) на момент постав­ки, тому учасники торгів можуть наперед планувати свій при-
буток;

продавець (товаровиробник) має можливість отримати передоплату від покупця в межах 50 % вартості контракту і використати на виробництво продукції;

покупець гарантований від підвищення ціни і забезпечує організовані поставки продукції для власного виробництва (перепродажу).

Виконання форвардного біржового контракту розпочинається з моменту його укладання. Покупець упродовж 8 робочих днів після проведення біржових торгів має переказати на рахунок біржі авансову передоплату, передбачену в другому розділі контракту, та реєстраційний збір. Передоплату впродовж трьох банківських днів переказують на рахунок продавця (товаровироб­ника). Продавець у визначений термін (не менше ніж за 5 днів) до зазначеного в контракті строку передання товару повідомляє біржу про свою готовність передати товар покупцеві, а також необхідні документи про обсяги та якість товару і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту. Покупець на підставі наданих документів перераховує на розрахунковий рахунок товарної біржі вартість контракту за винятком передоплати.

Економічна сутність торгівлі із відстроченою поставкою полягає в тому, що за умов коливання цін і з огляду на непередбачуваність ситуації на ринку продавці мають можливість отримати комерційний прибуток від угоди, а покупці — максимальний спекулятивний прибуток. Різниця в часі між укладанням контрак­ту і терміном його виконання дають змогу покупцеві перепродати контракт, аж доки не буде вичерпано строк поставки товару. За цих умов спекулятивні операції на різниці цін стають невід’ємною частиною біржової торгівлі. Укладання угод із відстроченою поставкою на реальний товар прискорили обіг капіталу, забезпечили приплив спекулятивних капіталів, що, своєю чергою, сприяє збільшенню місткості ринку й, стабілізації ціноут­ворювальних чинників.

Форвардні контракти відкрили широкі можливості для спекулятивних операцій з ними і послугували перехідним етапом у розвитку біржового ринку до складніших та ефективніших форм біржової торгівлі.

У біржовій торгівлі поширюється застосування механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який дає можливість продавцеві або покупцеві замість відмови від вико­нання біржового контракту продати своє договірне зобов’я­зання або купити нове. Запровадження цього механізму сприяло обігу біржових контрактів як самостійних об’єктів біржової торгівлі. Так з’явився новий біржовий товар — ф’ючерсні конт-
ракти.

Ф’ючерсний контракт — це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, у визначене місце і час у майбут­ньому за ціною, встановленою в процесі біржового торгу в централізованому регульованому місці за правилами біржового ринку.

Особливістю ф’ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх показників, за винятком ціни, що встановлюється шляхом врівноваження, попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат/знижок за відхилення від неї, умови і термін поставки, форми оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкової поставки товару в термін, зазначений у контракті. У процесі купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів предметом є не так сам товар, як права на нього. Учасник біржі, який продав ф’ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов’язання, якщо не пізніше встановленого тер­міну придбає саму кількість таких само типових контрактів із тим же місцем поставки і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов’язання також шляхом поставки реального товару покупцю. На угоди, що завершуються реальною поставкою товару, на міжнародних товарних біржах в останні роки припадає лише 2 % біржового обороту. Мета ф’ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів.

Основні відмінності форвардних та ф’ючерсних контрактів наведено в табл. 9.4.

Таблиця 9.4

Порівняльна характеристика форвардних
і ф’ючерсних контрактів

Якщо настав термін виконання ф’ючерсного контракту, його слід закрити шляхом проведення поставки реального товару чи взаємозаліку в порядку і за умовами, встановленими для кожного виду контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або його збиток.

Продовженням процесу еволюції біржового товару стали опціони, які передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф’ючерс­ним контрактом, а тільки правом купити чи продати певну кількість форвардних або ф’ючерсних контрактів упродовж пев­ного терміну в майбутньому за ціною, встановленою на момент придбання опціону. Таким чином, об’єктом опціонної угоди стає зобов’язання відступу прав на майбутнє передання прав і обов’яз­ків щодо біржового товару або контракту на його поставку.

Придбавши опціон, його покупець дістає право, але не обов’я­зок, купити/продати ф’ючерсний контракт за спеціальною ціною в будь-який час упродовж строку дії цього опціону.

Більшість опціонів припиняють дію в зазначений час упродовж місяця, що передує даті настання ліквідації ф’ючерсного контракту.

Ціна опціону, так звана опціонна премія складається в процесі біржового торгу в біржовій ямі за умов ринкової конкуренції. Опціонна премія — сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні.

Ціна, за якою утримувач опціону на купівлю (або продаж) може використати своє право купити (або продати) відповідний ф’ючерс­ний контракт, називається базисною, або ціною виконання.

Економічний механізм опціонних угод передбачає знання цін на певний товар у минулому і дає змогу прогнозувати й визначати ціни на майбутнє.