9.8. Рада митного співробітництва
Ще однією міжнародною організацією, що займається уніфікацією митних процедур, є Рада митного співробітництва, створена на початку 50-х рр. з метою забезпечення найвищого ступеня погодженості та однаковості митних систем і дослідження проблем, обумовлених удосконалюванням митних процедур і митного законодавства. Для досягнення цієї мети Рада митного співробітництва вирішує конкретні завдання:
1. Уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, що дозволяє зіставляти рівень митного оподаткування і розміри взаємних поступок, а також одностайно трактувати обмеження і пільги щодо відношенні окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі. З 1959 р. діяла товарна класифікація, що одержала назву Брюссельської номенклатури. До початку 90-х рр. вона охоплювала 80% світової торгівлі і приблизно 150 країн, з яких 52 були договірними сторонами відповідної Конвенції.
У 1973 р. під егідою Ради митного співробітництва проводилася робота зі створення нової номенклатури, що могла б застосовуватися не тільки для митного тарифу, але і для класифікації товарів у статистиці і транспортних тарифах.
У 1983 р. Радою митного співробітництва була прийнята Конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС), що набрала с з січня 1988 р.
2. Узагальнення митного досвіду різних країн, формування однакової апробованої нормативної бази митної оцінки, гармонізація і спрощення митних процедур. Ці питання регулюються Конвенцією Кіото 1973 р.
3. Організація міжнародного співробітництва по запобіганню, розслідуванню і припиненню порушень митних правил (Конвенція Найробі 1977 р.).
4. Технічне співробітництво і навчання. Ці питання регулюються Декларацією про розробку конвенцій і інших міжнародних інструментів по гармонізації та стандартизації митних законів та правил і про технічне співробітництво (Сеульська декларація 1984 р.).
У червні 1987 р. була прийнята Оттавська декларація про створення Ради митного співробітництва до 2000 р.
1. Уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, що дозволяє зіставляти рівень митного оподаткування і розміри взаємних поступок, а також одностайно трактувати обмеження і пільги щодо відношенні окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі. З 1959 р. діяла товарна класифікація, що одержала назву Брюссельської номенклатури. До початку 90-х рр. вона охоплювала 80% світової торгівлі і приблизно 150 країн, з яких 52 були договірними сторонами відповідної Конвенції.
У 1973 р. під егідою Ради митного співробітництва проводилася робота зі створення нової номенклатури, що могла б застосовуватися не тільки для митного тарифу, але і для класифікації товарів у статистиці і транспортних тарифах.
У 1983 р. Радою митного співробітництва була прийнята Конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС), що набрала с з січня 1988 р.
2. Узагальнення митного досвіду різних країн, формування однакової апробованої нормативної бази митної оцінки, гармонізація і спрощення митних процедур. Ці питання регулюються Конвенцією Кіото 1973 р.
3. Організація міжнародного співробітництва по запобіганню, розслідуванню і припиненню порушень митних правил (Конвенція Найробі 1977 р.).
4. Технічне співробітництво і навчання. Ці питання регулюються Декларацією про розробку конвенцій і інших міжнародних інструментів по гармонізації та стандартизації митних законів та правил і про технічне співробітництво (Сеульська декларація 1984 р.).
У червні 1987 р. була прийнята Оттавська декларація про створення Ради митного співробітництва до 2000 р.