Вступ

Формування ринкових відносин в Україні, подолання економічної кри­зи потребує структурної перебудови національної економіки, зміни тради­ційних пропорцій між її галузями. Пріоритетний розвиток при цьому по­винні одержати не тільки галузі промисловості, продукція яких дозволить задовольнити потреби людини, але й невиробнича сфера. Більшість розви­нених країн світу вже пройшли цей шлях. Наприклад, за останні 50 років в економіці США відбулися разючі зміни, в результаті яких країна, в ос­новному, орієнтується на виробництво послуг. Сьогодні сфера обслугову­вання дає 70 відсотків валового національного доходу й забезпечує 75 від­сотків зайнятості, а туризм займає перше, друге, третє місце в 47 штатах у залежності від розвиненості туризму.

Невипадково вперше в історії України уряд проголосив туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку національної економіки, адже туристич­ний бізнес визнано одним з найбільш швидкоокупних і високорентабель­них. Згідно з результатами досліджень Всесвітньої туристичної організації (ВТО) чисельність туристів до 2000 року становитиме 638 млн. чол., а за доходами туризму прогнозується перше місце серед найбільших галузей економіки.

Україна, володіючи численними історичними та культурними цінностя­ми, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного еко­номічного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Україна робить лише перші кроки в цьому напрямі. У світовій практиці поняття «індуст­рія туризму» включає в себе підприємства інфраструктури, що зайняті за­доволенням потреб туристів, у тому числі служби побуту, підприємства місцевої промисловості, що виробляють товари та сувенірну продукцію для туристів, товари та устаткування для готелів, ресторанів, кафе, а також напівфабрикати продуктів харчування тощо. Особливе місце в інфра­структурі займають підприємства готельного та ресторанного господарст­ва тому, що сприяють задоволенню таких важливих потреб туристів як проживання та харчування.

Цілком очевидно, що створення вітчизняної індустрії туризму неможли­ве без висококваліфікованих кадрів у цій сфері. Тим часом, вузами нашої країни фактично не здійснювалась підготовка фахівців з туризму, готель­ного господарства, туристичного менеджменту та маркетингу. Тільки в ос­танні роки деякі вищі навчальні заклади розпочали підготовку спеціалістів вищої кваліфікації для туристичної галузі. До навчальних планів підготов­ки майбутніх спеціалістів з туризму введені такі дисципліни як «Економі­ка й організація готельного господарства», «Економіка й організація рес­торанного господарства», «Менеджмент готельного та ресторанного госпо­дарства» та ін. Однак, студенти цих вузів, працівники туристичних орга­нізацій, готельних комплексів опинилися в інформаційному та навчально-методичному вакуумі. У період стрімких змін у соціально-економічному становищі країни, ті нечисленні навчальні посібники для середніх спеці­альних закладів значно застаріли, а для вузів подібна вітчизняна літера­тура поки що не видана. Даний навчальний посібник має, певною мірою, заповнити прогалини у навчально-методичному забезпеченні туризму, зок­рема, готельному та ресторанному господарстві.

Автор намагався використати в даному посібнику весь доступний віт­чизняний та зарубіжний матеріал з досліджуваних питань. Навчальний по­сібник узагальнює існуючу на сьогоднішній день наукову інформацію з економічних та організаційних питань туристичної діяльності, враховує специфічні особливості підприємств цієї галузі, розкриває проблеми виз­начення основних напрямків інтенсифікації праці, збільшення обсягів і по­ліпшення якості обслуговування туристів.

У навчальному посібнику використані положення Закону України «Про туризм», нові офіційні матеріали Держкомтуризму України.

Посібник розраховано на студентів вищих навчальних закладів, які вив­чають економіку та менеджмент туризму, готельне та ресторанне госпо­дарство. Він також може бути корисним для викладачів, науковців, прак­тиків туристичної галузі.