Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1. 2.4. Сучасне світове господарство

Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку ха­рактерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робо­ча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національ­ного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтер­націоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Наведеш вище міркування відображені у понятті світове госпо­дарство:

•   світове (всесвітнє) господарство — це сукупність національ­
них господарств, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці,
міжнародними економічними відносинами [17, с 7];

•   світове господарство — сукупність національних економік країн
світу, поєднаних мобільними факторами виробництва [18, с. 33];

•   сучасне світове господарство — це сукупність національних
економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності,
глобальний економічний організм, підпорядкований об'єктивним
законам ринкової економіки [19, с 6];

світове господарство — це сукупність міжнародних економіч­них відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами та відповід­ним механізмом регулювання й управління [6, с. 15].

Ці формулювання дещо відрізняються за змістом, що відображає різні підходи до визначення структурних елементів світового госпо­дарства. У перших трьох визначеннях головними елементами є націо­нальні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємо­дії усієї сукупності світогосподарських зв'язків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якіс­но вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найповнішим можна вважати таке визначення: світове господарство — це сукупність націо­нальних господарств, взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не тре­ба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшо­го продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливо­стей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку пере­важно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна тор­гівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов'язаними з між­народною мобільністю факторів виробництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є [18,с.ЗЗ]:

•    розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва,
передовсім v формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили
і технології;

•    зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на
підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рам­
ках ТНК;

•    економічна політика держав у підтримці міжнародного руху
товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній
основах;

•    виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох
держав і міждержавних об'єднань.

Регулюють світове господарство заходами національної та між­державної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Кінець XX і початок XXI ст. є періодом формування нової систе­ми світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не супе­речність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Ніве­люються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн.

Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку си­туацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни праг­нуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження законо­мірностей формування міждержавних зв'язків, їх розвитку дає змо­гу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне збли­ження й об'єднання окремих країн у єдиний господарський комп­лекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.

Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію держав­ної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємни­цтва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього перехо­ду є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює при­плив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок краї­ни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита еко­номіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв'яз­ках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити односто­роннього переважання економічно розвиненіших країн.