1. 3.2. Структура міжнародної економіки

Існування міжнародної економіки проявляється через її конк­ретні форми та закономірності. Умовна структура міжнародної економіки може бути зображена схемою (табл. 1.3.1) [18, с. 41]. У ній можна виділити чотири рівні; базові поняття; державне регу-

лювання; форми міжнародних економічних відносин; міжнародне регулювання і нагляд. На першому рівні закладаються концепту­альні базові поняття, основані на тому, що сучасна економіка за своєю суттю є міжнародною і базується на МПП та поділі факторів виробництва між країнами. Міжнародний поділ праці і його міжна­родна кооперація стали основою виникнення світового ринку.

Розвиток світового ринку товарів зумовив інтенсифікацію міжна­родного економічного обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів виробництва, насамперед капіталу та робочої сили, що при­вело до виникнення світового господарства та формування міжна­родної економіки.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжна­родну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху кон­кретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характерис­тики — попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка — це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік І світового господарства загалом.

Важливе значення для міжнародної економіки має економічна політика держав, механізми регулювання економіки загалом і її зовнішніх аспектів зокрема. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід до вибору теорії, моделей та інструментів еко­номічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл еко­номічної думки {неокласичної, неокейнсіанської, школи раціональ­них очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток, поставлене Дж. М. Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Основними формами державного регулювання на мікрорівніе регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів ви­робництва, а на макрорівні — валютне і фінансове регулювання.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва — капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансови­ми інструментами — валютою, цінними паперами, дериватами, кре­дитами; міжнародні розрахунки; міжнародна економічна інтегра­ція; міжнародні зусилля у розв'язанні глобальних проблем.

Міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі стає де­далі важливішою формою міжнародних економічних відносин. Вона стала закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі

товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробниц­тва. Власне торгівля (в історичному ракурсі) сприяла переміщенню за кордон факторів виробництва та створенню фірм і виробничих потужностей ближче до ринків збуту. Створення надійних торго­вельно-збутових зв'язків та врегулювання проблем з переміщення факторів виробництва стало можливим завдяки міжнародним інте­граційним процесам.

Міжнародне регулювання і нагляд за світовими економічними процесами здійснюють понад 100 міжнародних організацій. Вони покликані спостерігати за світовим економічним розвитком, запо­бігати дисбалансам та надавати країнам всебічну підтримку. Се­ред них — Міжнародний валютний фонд (макроекономічна полі­тика), Всесвітня торгова організація (торгова політика), Група Світо­вого банку (структурна політика), система Організації Об'єднаних Націй (соціальна політика) тощо.

Взаємозв'язки у наведеній схемі (табл. 1.3.1) складні. Окремі форми МЕВ перетинаються і не існують у чистому вигляді. Але ця схема дає змогу зрозуміти саму суть структури міжнародної економіки.