Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1. 5.3. Типи зовнішньоторговельної політики держав

• політика протекціонізму. Політика вільної торгівлі — це по

чання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на ІГнех ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика б і fivnb-HKHX перешкод до ввезення

ся на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення шо земних твітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реє-™ціиїфункції. Цю політику ироводять країни з високим рівнем роїїитку п^ивних сил, шо, дає змогу місцевим підприємцям

конкуренції

онізм — це

Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава^зако­нодавчо встановлює певні правила та умови ^внішньотор™вельно політики Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови нацГональниГтоваровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки шши кр^«об-межити ввезення іноземних товарів в свою крашу. Так держава вГдчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин. Д^лежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгів-лю розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики. • політика вільної торгівлі; сіонізму торгівл

 

[Частина тексту втрачена]

 

Протекщошзм - це державна політика захисту внутр™нього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обме

^ПроГдїчи політику протекціонізму, держава захищає «jj^ них виробників, стимулює розвиток «атонального виробництва З іншого боку, така політика може призвести до застшних^ИШв'0°еСю кільки послаблюються стимули до технічного npW^o чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних то ГрГза такі політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити вдшявд-них заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть и еко

номіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнімбютвгі№Й*лКній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

•    селективний — скерований проти окремих країн або окре­
мих видів товарів;

•    галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчас­
тіше сільського господарства;

•    колективний — проводиться об'єднаннями країн щодо країн,
які не входять у ці об'єднання;

•    прихований — здійснюється методами внутрішньої економіч­
ної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще — політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протек­ціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовую­чи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас вибірково проводить політику протекціоніз­му стосовно певних країн і груп товарів.

Станом на липень 1997 р. Україна уклала угоди про вільну торгівлю з такими країнами [15, с.19]:

а) ратифіковано обома сторонами — Білорусь, Росія;

б) ратифіковано Україною — Азербайджан, Вірменія, Грузія, Есто­
нія, Латвія, Молдова, Туркменистан, Узбекистан;

в) не ратифіковано — Казахстан, Литва.

Країни, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з вста­новленням режиму найбільшого сприяння, або національного режиму:

а) ратифіковано обома сторонами — Австрія, Болгарія, Греція,
Естонія, Єгипет, Індія, Китай, Туреччина;

б) ратифіковано Україною — Алжир, Аргентина, Бельгія, Брази­
лія, Великобританія, В'єтнам, Гвінея, Німеччина, Данія, Ізраїль,
Польща, Індонезія, Італія, Канада, Лівія, Нідерланди, Південна Ко­
рея, Словенія, Франція, Швейцарія, Югославія;

в) не ратифіковано — Білорусь, Угорщина, Грузія, Об'єднані Араб­
ські Емірати, КНДР, Ліван, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Руму­
нія, Словаччина, Туніс, Фінляндія, Хорватія, Чехія.

Крім того, укладені контингентні угоди з Киргизстаном, Туркме­нистаном, Росією, Узбекистаном, які передбачають, що режим вільної торгівлі не поширюється на певні групи товарів.

Незважаючи на це, порівняно з іншими країнами колишнього соціалістичного табору економіка України є найменш відкритою. Що підтверджують дослідження.

У 1996 р. Центральноєвропейський університет проаналізував відкритість економік нових незалежних держав. Дані наведено у табл. 1.5.1. Відкритість економіки — це відношення сумарного об­сягу експорту, імпорту і нефакторингових послуг до ВНП (%).

Таблиця 1.5,1. Характеристика відкритості економік країн

Дані таблиці свідчать, що Україна станом на 1994 р. знаходила­ся на останньому місці за темпами зростання відкритості економі-'ки. Але сучасна економічна політика уряду України свідчить про 1світове господарство. прийнятий курс на відкритість економіки та широку інтеграцію у