1. 5.6. Зовнішня торгівля України

Після здобуття незалежності Україна веде активну зовнішньотор­говельну політику. Вже у 1993 р. вона провадила торговельні опе­рації більш ніж з 180 країнами світу. Зовнішня торгівля має для України велике значення. Так, якщо у США і Японії експорт у

структурі ВВП становить близько 10 %, у Франції та Польщі — 20 %, то в Україні у 1997 р. частка експорту товарів становила 31 %, а послуг — близько 10 % від ВВП. Тобто, 40 % робочих місць у нашій країні існують завдяки експорту товарів та послуг (34, с. 36]. Стан зовнішньої торгівлі реально відображає ситуацію, яка склала­ся в економіці України. Динаміку зовнішньої торгівлі України у 1992—1999 pp. наведено в табл. 1.5.2. [20].

Таблиця 1.5.2. Обсяги зовнішньої торгівлі України в поточних цінах, млрд дол. США

Наведені дані свідчать про відносну стабільність зовнішньої торгівлі України протягом 1992—1999 pp., що не є добрим знакок для країни, економіка якої значною мірою залежить від експортно-імпортних відносин.

Зовнішньоекономічні зв'язки України здійснюються у склад­них умовах, на які впливають зовнішні і внутрішні фактори. Ц( погіршення кон'юнктури на традиційних для українських товарі* зовнішніх ринках (перш за все — Росії), а також пасивна позиції влади України щодо розробки стратегії розвитку конкурентно-спроможного експортоорієнтованого національного товаровиробника, падіння національного виробництва тощо. Не сприяли розвиткі зовнішньої торгівлі і бартерні операції, частка яких у зовнішньо­економічній діяльності в певні роки була значною (табл. 1.5.3).

Таблиця 1.5.3. Обсяги бартерних операцій у зовнішньоекономічнії діяльності України [32, с. 30]

У 1997 р. на бартерних умовах обсяг експорту товарів становив 9,6 %, а імпорту — 8,6 %. Лише внаслідок втручання державних органів значно скоротився обсяг експортно-імпортних операцій і в 1999 році вони становили відповідно 3,6 % і 2,8 %.

Структура українського експорту неефективна, в імпорті перева­жають товари, які в достатній кількості виробляються або можуть вироблятись в Україні {табл. 1.5.4).

Таблиця 1,5.4. Товарна структура зовнішньої торгівлі у 1999 р.

[32, с 27]

У товарній структурі експорту переважають сировина та товари первинної обробки: чорні метали, добрива, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, цукор та кондвироби з цукру, хоча експортуються і готові вироби — ядерні реактори, котли, обладнан­ня, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини тощо. Експорт товарів обробної промисловості обмежений внаслі­док їх низької конкурентоспроможності.

В імпорті України переважає мінеральне паливо, нафта, продук­ти їх перероблення, ядерні реактори, котли, обладнання, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини і обладнання. Значна частка в імпорті припадає на машини й устаткування, об­числювальну і оргтехніку, товари народного вжитку, продукти і дровину для їх виробництва.

Структуру зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ситу Ййведено у таблиці 1.5,5.

Більша частина експортно-імпортних відносин України у торгівлі товарами здійснюється з країнами СНД та Європи, на які у 1999 р. припадало відповідно 28,1 та 31,3 % експорту і 56,9 та 30,0 % Імпорту. Водночас спостерігається зростання в експорті товарів з України частки країн Європи і зниження частки країн СНД. У торгівлі з країнами СНД понад 70 % експорту і 80 % імпорту при­падає на Росію, а з країн Європи найвищі обсяги торгівлі з Німеччи­ною. Значними є обсяги торгівлі з США та Китаєм, причому майже завжди сальдо торговельного балансу України є позитивним.

Сьогодні близько 21 % українського експорту і 47 % імпорту пов'язано з російським ринком. Експорт Росії в Україну формується переважно за рахунок енергоносіїв, а також машин і обладнання. В російських закупівлях переважають продовольчі товари і сировина для їх виробництва (27 %), машини і обладнання (19 %), чорні і кольорові метали (9,5 %). На українському ринку Росія закуповує 14,2 % всіх імпортованих нею товарів [15, с. 7].

Масштаби і динаміку російсько-українського співробітництва ви­значають різні чинники, насамперед близькість кордонів, мережа нафто- і газопроводів, що через Україну простягаються до Західної Європи, технологічна і сировинна взаємодія протягом багатьох де­сятиліть численних підприємств переробної галузі, їх глибока спеці­алізація та кооперування.

Можливості розширення торговельних зв'язків між Росією і Україною далеко не вичерпані, насамперед в таких напрямках, як поглиблення співробітництва прикордонних областей в провідних галузях промисловості, зокрема в атомній енергетиці, удосконален­ня різних форм розрахунків підприємств і банків; перевезення зов­нішньоторговельних вантажів різними видами транспорту; ство­рення фінансово-промислових груп.

У зовнішньоторговельній політиці України значна увага при­діляється диверсифікації торгівлі з країнами Європи, Азії та Аме­рики. Цьому сприяють проведені переговори з ЄС та ЧЕС.

У 1999 р. розроблено Державну програму розвитку експортного потенціалу України, якою передбачено такі етапи розвитку зовнішньо­економічної діяльності:

—   2000—2001 pp. — підтримка металургійної промисловості,
накопичення матеріальних і фінансових ресурсів, освоєння нових
технологій та реконструкція виробництва;

—   2002—2005 pp. — збільшення інвестицій і кредитів, змен­
шення частки палива й сировини, збільшення експорту технологіч­
них і конкурентноспроможних товарів.

Уже найближчим часом Україна прагне стати надійним торго­вим партнером для всіх зацікавлених країн.