1. 5.7. 4. Теорія абсолютних переваг

Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт (Adam Smith, 1723—1790). У своїй книзі "Дослідження про природу та причини багатства народів" (Aninquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), що вийшла у 1776 p., А. Сміт критикував твердження меркантилістів про те, що багатство краї­ни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або коштов­ностей, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Він проголосив замість того, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги. А. Сміт поставив запитання: "Наві­що громадяни країни повинні купувати вітчизняні товари, якщо вони можуть купувати такі ж за кордоном за нижчими цінами?" Найпростіше цього можна досягти в умовах, коли виробники бу­дуть економічно вільні та зможуть самостійно у межах чинного законодавства вибирати рід своєї діяльності. Така політика отри­мала назву "лессе-фер" (laissez-faire), що означає політику держав­ного невтручання в економіку та свободи конкуренції. Завдяки цій політиці ресурси кожної країни перетечуть у рентабельні галузі, тому що країна не зможе конкурувати на світовому ринку в нерен­табельних галузях. Для визначення того, на виробництві якої про­дукції слід спеціалізуватися країні, А. Сміт пропонував враховува­ти природні переваги (nature advantage) та набуті переваги (acquired advantage) країни. Природні переваги країна може мати завдяки своїм кліматичним особливостям або володінню деякими природни­ми ресурсами. Клімат може визначати, наприклад, яку сільсько­господарську продукцію країна може виробляти з найбільшою ви­годою, а наявність значних запасів руди, нафти, інших природних ресурсів — яку промислову продукцію. Набуті переваги країна може мати внаслідок розвитку технології виробництва та високої квалі­фікації робочої сили. Перевага у технології виробництва пов'яза­на зі здатністю, по-перше, виготовляти різноманітну або складну продукцію з меншими затратами, по-друге, ефективніше виробляти однорідну продукцію.

Відмінності у природних та набутих перевагах країн зазвичай мають досить сталий, довгостроковий характер, що пов'язано з низь­кою мобільністю факторів виробництва. Тому витрати виробницт­ва тих самих товарів будуть відрізнятися в різних країнах. Саме відмінності у витратах формують базу для взаємовигідної торгівлі між країнами. Відмова від виробництва товарів, у яких країна не має абсолютних переваг, та концепція зосередження ресурсів на

виробництві інших товарів, у яких вона їх має, приводить до збільшення загального обсягу виробництва, зростання обміну між країнами.

Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з мен­шими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну пере­вагу), та Імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг базується на таких припущеннях:

1) єдиним фактором виробництва є праця;

2) зайнятість повна, тобто усі наявні трудові ресурси використо­
вуються у виробництві товарів;

3) всесвітнє господарство складається із двох країн, тому в міжна­
родній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують та
торгують одна з одною тільки двома товарами;

4) витрати виробництва — постійні, а їх зниження збільшує по­
пит на товар;

5) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на
виробництво іншого;

6) транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до
іншої дорівнюють нулю;

7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.
Відповідно до поглядів А. Сміта:

1) урядам не треба втручатись у зовнішню торгівлю: вони ма­
ють підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;

2) нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватися
на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та
торгувати ними в обмін на товари, переваги у виробництві яких
мають інші нації;

3) зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці
розширенням ринку за межі національних кордонів;

4) експорт є позитивним чинником для економіки, тому що забез­
печує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на
внутрішньому ринку;

5) субсидії на експорт є податком на населення та призводять до
підвищення внутрішніх цін і тому мають бути скасовані.

Розглянемо положення теорії А. Сміта на умовному прикладі взаємної торгівлі двох країн — України та Індії та двох видів то­варів — цукру та чаю.

Припустимо, що кожна з двох країн має однакову кількість торго­вих ресурсів (100 одиниць), які можуть бути використані для ви­робництва або цукру, або чаю. Оскільки праця, за А. Смітом, є еди-

ним фактором виробництва, умова абсолютної переваги у витра­тах означає, що одній країні потрібно менше часу на виробництво одиниці товару, ніж іншій. В Україні на виробництво тонни чаю потрібно 20 одиниць ресурсів, а на виробництво тонни цукру — 5 одиниць ресурсів. В Індії необхідні 4 одиниці ресурсів для вироб­ництва тонни чаю та 10 одиниць ресурсів — для тонни цукру. Отже, Україна має абсолютну перевагу у виробництві цукру, оскільки на виробництво 1 тонни їй необхідно витратити тільки 5 одиниць ресурсів (часу, наприклад, робочих днів) порівняно з 10 одиницями (наприклад, робочими днями) в Індії. Індійські виробники мають абсолютну перевагу у виробництві чаю, оскільки вони витрача­ють на його виробництво 4 одиниці ресурсів (часу, робочих днів) порівняно з Україною, яка витрачає 20 одиниць ресурсів (робочих днів). Виробничі можливості України та Індії за абсолютної пере­ваги з урахуванням зроблених припущень наведені у табл. 1.5.7 та на рис. 1.5.8.

Таблиця 1.5.7. Виробничі можливості України та Індії

Припущення

Україна                                            Індія

1.   Має 100 одиниць ресурсів.     1. Має 100 одиниць ресурсів.

2.   20 одиниць ресурсів витрачає     2. 4 одиниці ресурсів витрачає
на виробництво 1 т чаю.              на виробництво 1 т чаю.

3.   5 одиниць ресурсів витрачає  3. 10 одиниць ресурсів
на 1 т цукру.                                 витрачає на 1 т цукру.

4.   За відсутності зовнішньої       4. За відсутності зовнішньої
торгівлі на виробництво              торгівлі на виробництво кожно-
кожного виду продукції               го виду продукції використову-
використовуеться половина        ється половина наявних
наявних ресурсів.                         ресурсів.

Розглянемо ситуацію, коли обидві країни не торгують одна з одною. За умовами і Україна, і Індія виділяють по 50 одиниць ресурсів на

Рис. 1.5,8. Можливості виробництва за абсолютної переваги

виробництво кожного продукту. Оптимальною структурою вироб­ництва для України є 2,5 т чаю та 10 т цукру (точка В на рис. 1.5.8), а для Індії — 12,5 т чаю та 5 т цукру (точка А на рис. 1.5.8). Оскіль­ки кожна з країн має тільки 100 одиниць ресурсів, жодна з них не може збільшити виробництво чаю без зниження виробництва цукру та навпаки. Без зовнішньої торгівлі сукупний обсяг виробництва України та Індії становитиме 15 т чаю та 15 т цукру.

В іншій ситуації припустимо, що кожна країна буде спеціалізу­ватися на виробництві товару, щодо якого вона має абсолютні пере­ваги. Україна зможе виробити 20 т цукру (точка Т> на рис. 1.5.8.), відмовившись повністю від виробництва чаю, а Індія — 25 т чаю (точка С на рис. 1.5.8.)* скоротивши повністю виробництво цукру. Отже, внаслідок спеціалізації сукупне виробництво обох товарів може зрости: чаю — з 15 т до 25 т, цукру — з 15 т до 20 т, і внаслі­док торгового обміну обидві країни зможуть мати більше і цукру, і чаю, ніж за його відсутності.

Достоїнством теорії абсолютних переваг є те, що вона базуєть­ся на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між cобою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні перева­ги у виробництві всіх товарів. Висновки

1.  Згідно з теорією абсолютних переваг міжнародна торгівля ви­
гідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них
продукує з меншими витратами, ніж країна-партнер.

2.  Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони ма­
ють абсолютну перевагу, і імпортують ті, щодо яких абсолютна пе­
ревага — у їх торгових партнерів.