1. 5.7. 8. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

У 1948 р. американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва (Factor Price Equalization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона — міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал — це капітал, який має однакові продуктив­ність та ризикованість; гомогенна праця —■ це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі — це землі з однаковою родючістю, станом грунтів тощо.

Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на факто­ри виробництва скористаємося графіком, зображеним на рис. 1.5.12 [18].

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва базується на тих самих припущеннях, що і теорія Хекшера — Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капіталу (г), — відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) — відкла­дена на горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, — відносна ціна товару 1 (PJP^ ~~ на вертикальній осі.

За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фактора вироб­ництва у країні 1 становить OG, а у країні 2 — ОІ. Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2 — OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці -А, а у країні 2-у точці В. Оскільки співвідношення (w/r) до по­чатку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це озна­чає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 — у виробництві капіталомісткого товару 2.

Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізува­тися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний по-

Рис. 1.5.12. Вирівнювання відносних цін на фактори виробництва

пит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою, приведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це — до зростання віднос­ної ціни (Pj/P2) товару 1 у цій країні.

Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капітало­місткого товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що приведе до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це, своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р2/Ру) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни {PJP^ товару 1.

Точки А та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.

Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі віднос­них цін на товари (або досягнення відносною ціною на товар рівно­важного стану) приводить до вирівнювання відносних, цін і на фак­тори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.

Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсо­лютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та відсоткової ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу в країнах, що торгують.

Недоліки теорії Хекшера — Оліна та теореми Хекплера — Олі-на — Самуельсона випливають із припущень, на яких вони базуються.

1.  Два товари продукуються в обох країнах. Але відмінності у фак­
торах виробництва, необхідних для створення цих товарів, можуть бути
настільки значними, що їх відносна ціна не буде зрівноважуватись.

2.  Технологія у країнах, що торгують, однакова. Але країна, яка
володіє досконалішою технологією, може мати одночасно і вищу
відносну ціну праці, і вищу відносну ціну капіталу порівняно з
країною, в якої технологія примітивніша.

3.  Існує абсолютна внутрішня мобільність факторів виробництва
та товарів. Але цього фактично немає через природні (транспортні
витрати) та штучні (прописка, реєстрація) перешкоди, які створюють­
ся на шляху міжгалузевого руху факторів виробництва та товарів.

4.  Міжнародний рух факторів виробництва відсутній. Теорії не
враховують постійні динамічні коливання у забезпеченості країн
факторами виробництва, такими як міграція робочої сили, міжна­
родний рух капіталу, торгівля технологією, які є характерною ри­
сою сучасної міжнародної економіки.

5.  Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва описує
повністю статичний світ, враховуючи фактори, що впливають на
макроекономічну рівновагу в певний момент.

6.  Теорема не враховує, що абсолютні розміри факторів вироб­
ництва різні у різних країнах, і тому абсолютні розміри доходів на
капітал будуть більші у тій країні, у якій капіталу більше, ніж у тій,
у якій його менше.

До переваг теорії різної відносної забезпеченості факторами ви­робництва, що складається із двох взаємозв'язаних теорем — тео­реми Хекшера — Оліна та теореми Хекшера — Оліна — Самуельсона, належить те, що вона є важливим інструментом аналізу міжнарод­ної економіки, який ілюструє та доводить принцип загальної рівно­ваги, якому повинен підпорядковуватись економічний розвиток.

Неокласична концепція Хекшера — Оліна виявилася зручною для пояснення причин розвитку торгівлі між метрополіями та ко­лоніями, коли в обмін на сировинні товари, які надходили у розви­нені країни, назад вивозились машини, обладнання, капітал.

Концепція Хекшера — Оліна використовувалася для пояснення переваг країн у експорті окремих видів продукції в сучасних умовах.

Висновки

1.  Згідно з теорією Хекшера — Оліна у країнах спостерігається
тенденція експортувати товари, для продукування яких використо­
вуються надлишкові фактори виробництва та, навпаки, імпортувати
товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори.

2.  Згідно з теоремою Хекшера — Оліна — Самуельсона у міжна­
родній торгівлі за відповідних умов простежується тенденція до
вирівнювання "факторних цін".

3. Теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів як
результат використання первісних елементів — факторів вироб­
ництва. Класична економічна теорія виділяє три основні фактори:
працю, землю та капітал.

4.  Експорт товарів може бути замінений переміщенням фак­
торів виробництва.

5. Під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує влас­
ник фактора за його використання. Для праці це — заробітна пла­
та, для капіталу — відсоткова ставка, для землі — рента.